Рішення № 77933113, 09.11.2018, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1727/18

Провадження № 2/548/692/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2018 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Старокожка В.П.,

при секретарі судового засідання – Комаренко В.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що 28.10.2011 року між сторонами був укладений шлюб, від якого вони мають неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України позивач просив суд розірвати шлюб, укладений між сторонами 28.10.2011 року у Відділі ДРАЦС Хорольського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 120.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, понесені позивачем, які складаються зі сплати судового збору.

12.10.2018 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач протягом строку, встановленого судом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав повністю, не заперечує проти розірвання шлюбу, просить розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що за результатами підготовчого судового провадження має бути ухвалене рішення, яким вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З наданих до суду доказів, встановлено, що 28.10.2011 року у Відділі ДРАЦС Хорольського районного управління юстиції Полтавської області між сторонами було укладено шлюб, актовий запис № 120.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

При цьому, згідно роз'яснень, які містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб», розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Cудом встановлено, що спільне життя позивачки та відповідача не склалося, шлюб носить формальний характер. Між сторонами припинені подружні стосунки і відновлювати їх вони не мають наміру.

З матеріалів справи вбачається, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин стала втрата почуття любові між сторонами. Сім'я розпалася та існує формально.

Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49, ч. 1, ч. 3 ст. 206 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги визнання позову відповідачем у підготовчому судовому засіданні, суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50-ти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а також про стягнення з відповідача 50-ти відсотків судового збору на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110-114 СК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76 – 81, 133, 141, 142, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1,

(ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: м. Хорол, вул. Пушкіна, буд. 3, Полтавська область, паспорт серії КО № 875585, виданий Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області 22.12.2011 року, ІПН: НОМЕР_1)

до ОСОБА_2

(ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: с. Ждани Лубенського району Полтавської області,ІПН: НОМЕР_2)

про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що був зареєстрований 28.10.2011 року у Відділі ДРАЦС Хорольського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 120, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області (ЄДРПОУ 37888111, адреса: 37800, Полтавська обл., Хорольський район, місто Хорол, вул. Незалежності, буд. 78-А) повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого 14.09.2018 року судового збору (згідно квитанції № 1352-3370-6567-0619), що становить 352 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту судового рішення: 09.11.2018

Суддя В.П. Старокожко