Ухвала суду № 77930042, 08.05.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/741/18

провадження № 4-с/361/32/18

08.05.2018

УХВАЛА

Іменем України

08 травня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” на дії головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4 щодо винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство “Родовід Банк” (далі – Банк або ПАТ “Родовід Банк”) звернулося до суду зі скаргою, у якій просить визнати незаконними дії головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – Відділ ДВС) ОСОБА_3 та скасувати винесену нею постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № 46471328.

В обґрунтування скарги зазначало, що 14 травня 2014 року Броварським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення у цивільній справі № 361/2167/14-ц за позовом ПАТ “Родовід Банк” про стягнення на його користь з ОСОБА_4суми боргу за кредитним договором.

02 грудня 2014 року на підставі цього рішення суду Банк одержав виконавчий лист про стягнення з боржника ОСОБА_4 суми заборгованості, на підставі якого державним виконавцем Відділу ДВС відкрито 11 лютого 2015 року виконавче провадження № 46471328 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

22 листопада 2017 року головним державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_3 винесено постанову про повернення цього виконавчого документа стягувачу, посилаючись на те, що у боржника ОСОБА_4 відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Як стягувач у виконавчому провадженні № 46471328 ПАТ “Родовід Банк” вважає, що зазначена постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу головним державним виконавцем Турчиною О.С. винесена незаконно, з порушенням норм матеріального права, оскільки державним виконавцем не вчинено всіх передбачених законом дій та заходів щодо виконання рішення суду, тому дана постанова підлягає скасуванню.

Представник заявника ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за його відсутності та задовольнити вимоги скарги.

Головний державний виконавець Відділу ДВС ОСОБА_3, будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення на скаргу, у яких зазначала, що винесена нею оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є обґрунтованою, оскільки державним виконавцем вчинені усі дії для виявлення майна боржника та виконання судового рішення. Просила суд у задоволенні скарги відмовити.

Заінтересована особа ОСОБА_4у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд він не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 14 травня 2014 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі № 361/2167/14-ц, яким з ОСОБА_4 на користь ПАТ “Родовід Банк” стягнуто заборгованість за кредитним договором№ 28.4.1./АА-303.07.2 від 31 травня 2007 року в розмірі 38990,71 доларів США, що станом на 25 вересня 2013 року за курсом іноземної валюти до національної грошової одиниці становить 311652 грн. 75 коп., та судові витрати в розмірі 3116 грн. 53 коп.

02 грудня 2014 року на підставі цього рішення суду Банк отримав виконавчий лист про стягнення з боржника ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, який пред’явлено ним для примусового виконання до Відділу ДВС.

11 лютого 2015 року головним державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження № 46471328 з примусового виконання вказаного виконавчого листа про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ПАТ “Родовід Банк” суми заборгованості, винесено також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржникові ОСОБА_4

09 вересня 2015 року головним державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_6 було винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_4 – автомобіля марки “Seat Ibiza”, 2007 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо належності боржникові ОСОБА_4 на праві власності нерухомого майна відсутні.

22 листопада 2017 року головним державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_3 винесено постанову про повернення зазначеного виконавчого документа стягувачу, оскільки згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та актом державного виконавця майно боржника, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення суми боргу, не виявлено, відповідно до відомостей ПФУ боржник ОСОБА_4 на обліку не перебуває, згідно із повідомленням Територіального сервісного центру № 3243 регіонального сервісного центру МВС у Київській області за боржником зареєстрований транспортний засіб, державним виконавцем винесено постанову про розшук автотранспортного засобу, станом на 22 листопада 2017 року належний боржникові ОСОБА_4 автотранспортний засіб не розшукано.

За змістом ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 448 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

За змістом ст. 10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням.

Головний державний виконавець Турчина О.С. не надала суду доказів того, що нею направлялися запити до банківських і фінансових установ про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також доказів того, що державний виконавець зверталася до суду, що видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, тощо.

У запереченнях на скаргу головний державний виконавець Турчина О.С. зазначала про її вихід за місцем проживання боржника, однак дана обставина не підтверджена матеріалами виконавчого провадження. Крім того, із скарги вбачається, що перевірка зареєстрованого місця проживання боржника ОСОБА_4 державним виконавцем не проводилася, дії щодо розшуку останнього нею не вчинялися, питання про примусового входження до житла боржника теж не вирішувалося.

У ч. 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Будь-яких доказів того, що головний державний виконавець Турчина О.С. проводила зазначені перевірки із визначеною законом періодичністю, останньою до суду також не подано.

За змістом ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно із ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що державним виконавцем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження вжиття нею всіх передбачених законом заходів щодо виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо неправомірності винесення 22 листопада 2017 року головним державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_3 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 46471328, тому скарга ПАТ “Родовід Банк” є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 260, 263 – 265, 447 – 451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Скаргу задовольнити.

Визнати незаконними дії головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу від 22 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № 46471328.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 листопада 2017 року, винесену головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 46471328.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її постановлення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.