Ухвала суду № 77928368, 13.11.2018, Лугинський районний суд Житомирської області

Лугинський районний суд Житомирської області

11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області

тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua

Справа № 281/422/18

Провадження по справі № 1-кп/281/62/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Шуби Т.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6,

представника потерпілої ОСОБА_7

розглянувши клопотання прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_8 про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт у кримінальному провадженні №12018060200000077 від 09.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Лугинського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов’язаного з умисним заподіянням тяжких тілесних ушкоджень від яких потерпілий помер та злочину середньої тяжкості, пов’язаного з порушенням громадського порядку, а також відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296 КК України, який обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, пов’язаного з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб.

В судовому засіданні прокурор звернулась з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 днів, оскільки 18.11.2018 строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується. Зазначила, що судовий розгляд до вказаної дати не може бути завершений, оскільки не досліджено всі письмові докази, не допитано обвинуваченого, не вирішено питання щодо виклику свідків сторони обвинувачення по зазначеному провадженню та їх кількість, відповідно, не допитано жодного свідка, не з’ясовано в сторони захисту питання щодо наявності доказів та свідків захисту з метою їх подальшого дослідження та відповідно допиту в суді, тому виникає необхідність вирішити питання про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2

Підставою продовження дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 зазначає наявність істотних ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може: переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного з умисним заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років та злочину середньої тяжкості, пов’язаного з порушенням громадського порядку, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 5 років. Тому продовження строку дії такого запобіжного заходу як тримання під вартою, є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала думку прокурора та просила продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілої ОСОБА_10 підтримав думку прокурора та просив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою заперечувала.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Відповідно, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 під час судового засідання заявила клопотання про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з підстав, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні відсутні, оскільки прокурор не надав жодних доказів їх існування, крім копії вироку, яким ОСОБА_2 був засуджений за раніше скоєний злочин. Обвинувачений ОСОБА_2 має міцні соціальні зв'язки, оскільки проживає з матір'ю та сестрою, у нього відсутні кошти на рахунках у банках, а також готівкові заощадження у розмірі, який би дозволяв тривалий час переховуватись, щоб уникнути покарання. Посилаючись на зазначені обставини вважає, що є всі підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник підтримали клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2

Прокурор в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_2 вже притягувався до кримінальної відповідальності. Зокрема, за 10 днів до подій по даному кримінальному провадженню, засуджений 29.03.2018 року Лугинським районним судом за ч.1 ст. 296 КК України до одного року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік. Вирок суду вступив у законну силу. Попередній злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння, за аналогічних обставин із застосуванням пляшки з – під пива, тільки наслідки інші – потерпілій було пошкоджено курточку і вона залишилась неушкодженою.

Незважаючи на те, що на момент скоєння нових злочинів вирок суду від 29.03.2018 року ще не набрав законної сили, вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та повторно під час іспитового терміну вчинив умисні злочини, в скоєнні яких він зараз обвинувачується, і знову ж таки із застосуванням пустої скляної пляшки. Крім того, нові злочини аналогічно вчинено в стані алкогольного сп’яніння, в темну пору доби. Вказане також свідчить про те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки усвідомлював суворість покарання, яке передбачене за вчинення будь-якого зі злочинів, під час проголошення вироку суду 29.03.2018 року, а також, останньому було роз’яснено правові наслідки порушення умов іспитового терміну, тому не виключаються спроби вчинення ОСОБА_2 інших інкримінованих правопорушень, оскільки обставини скоєння злочинів, в яких він наразі обвинувачується вказують на те, що він жодних висновків для себе не зробив.

В зв’язку з тим, що обвинуваченому ставиться у провину скоєння ним тяжкого злочину, та скоєння злочинів повторно, зазначене свідчить про суспільну небезпечність обвинуваченого, небажання стати на шлях виправлення та те, що він продовжив злочинну діяльність, маючи не зняту та не погашену судимості. Може переховуватись від суду, а тому розуміючи, що йому може бути призначена реальна міра покарання у виді позбавлення волі, він може мати намір уникнути покарання.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання під вартою слід врахувати і те, що ОСОБА_2 постійного джерела доходів та місця роботи не має, має слабкі соціальні зв’язки, зареєстрований разом з матір’ю та сестрою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, неодружений, злочини вчинено у нічну пору доби із застосуванням насильства, що в свою чергу підвищує суспільну небезпечність останнього. Факт проживання ОСОБА_2 разом з матір’ю та неповнолітньою сестрою жодним чином не свідчить про наявність в нього міцних соціальних зв’язків, оскільки це не втримало його від вчинення злочинів та не свідчить про те, що він у разі обрання стосовно нього більш м’якого запобіжного заходу змінить свою поведінку.

ОСОБА_2 може перешкоджати встановленню істини в справі, що може виразитись в тиску на іншого обвинуваченого ОСОБА_9, потерпілу та свідків у даному провадженні.

Також прокурор зазначила, що свідок ОСОБА_11, про виклик якої в судове засідання для дачі показів нею буде заявлено клопотання на стадії вирішення питання щодо переліку свідків, яких потрібно допитати зі сторони обвинувачення, відмовилася від пред’явлення для впізнання в живу, а просила проводити пред’явлення для впізнання за фотознімками (заява останньої долучена до матеріалів провадження в суді). Вказане свідчить про те, що вона вже 09.04.2018 року на час проведення даної слідчої дії боялася особистої зустрічі з ОСОБА_2, який на той час не перебував в статусі підозрюваного.

Тому, зазначене свідчить, про наявність ризику впливу останнього на свідка ОСОБА_11 та інших очевидців даного злочину, які допитувались в ході досудового розслідування та будуть заявлені для допиту в якості свідків під час судового розгляду, оскільки перебуваючи на волі, останній може вчинити дії, направлені на залякування останніх, з метою зміни ними своїх показів на його користь та може здійснити на них вплив.

Таким чином, такий запобіжний захід, як тримання під вартою, буде достатнім та необхідним заходом забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження та для забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків, запобіганню певним ризикам. При цьому застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вчиненню обвинуваченим дій передбачених ст.. 177 КПК України.

Крім того зазначила, що ризики, визначені в ст. 177 КПК України, які були враховані судом апеляційної інстанції при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 та при продовженні дії вказаного запобіжного заходу не зменшились та не відпали, наявність всіх вказаних в сукупності ризиків виправдовує подальше застосування стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому більш м’які запобіжні заходи ніж той, що обрано будуть недоцільними.

Нові ризики, на її думку, не з’явилися, лише тому, що ОСОБА_2 починаючи з 27.04.2018 року тримається під вартою, саме через те, що він перебуває в умовах ізоляції від суспільства і не виникають нові ризики.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала думку прокурора та категорично заперечувала щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначила, що у неї є обґрунтовані побоювання того, що знаходячись під домашнім арештом він може нести загрозу для неї та її сім'ї.

Представник потерпілої також категорично заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 та зазначив, що ОСОБА_2 схильний до вчинення протиправних дій, раніше вже судимий, на шлях виправлення не став і жоден з інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі приходить до наступних висновків.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27.04.2018 стосовно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 11.06.2018 року включно.

11.06.2018 ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, строк якого закінчується 09.08.2018.

24.07.2018 ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, строк якого закінчується 21.09.2018.

20.09.2018 ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, строк якого закінчується 18.11.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні №12018060200000077 від 11.04.2018 ОСОБА_2 (що був затриманий 10.04.2018 в порядку ст. 208 КПК України) обґрунтовано підозрюється у вчиненні вночі 08 квітня 2018 року на літньому майданчику кафе - бару "Гламур" по вул. Сергія Гуца, 10-а в смт. Лугини Житомирської області у стані алкогольного спяніння тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме - заподіяння ОСОБА_12 умисного тяжкого тілесного ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, вдавленого перелому склепіння черепа, крововиливів в м'які тканини тьмяно-скроневої області голови з внутрішньої поверхні в тверду мозкову оболонку, набряку із здавленням головного мозку, шляхом нанесення пустою пляшкою одного удару по голові, внаслідок чого через декілька годин після нанесення удару сталася смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_2 також має незняту та непогашену судимість за вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 29.03.2018, яким його засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.

Інкриміновані ОСОБА_2 злочини, передбачені ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 3 ст. 296 КК України було вчинено під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням за вищевказаним вироком від 29.03.2018 за ч. 1 ст. 296 КК України. При цьому попередній злочин ним вчинено у стані алкогольного сп'яніння, в темну пору доби та із застосуванням пляшки, але наслідки вчиненого ним злочину були менш тяжкими, однак відносяться за кваліфікацією до середньої тяжкості.

Вказане може свідчити про те, що обвинувачений, в разі звільнення з-під варти, може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконого впливу на потерпілу, іншого обвинуваченого по справі та свідків по справі, жоден з яких ще не був допитаний судом.

Крім того, хоча на момент скоєння нових злочинів вирок суду від 29.03.2018 року ще не набрав законної сили, вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та повторно під час іспитового терміну вчинив умисні злочини, в скоєнні яких він зараз обвинувачується. Вказане також свідчить про те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_2 усвідомлював суворість покарання, яке передбачене за вчинення будь-якого зі злочинів, під час проголошення вироку суду 29.03.2018 року і йому було роз’яснено правові наслідки порушення умов іспитового терміну.

В зв’язку з тим, що обвинуваченому ставиться у провину скоєння ним тяжкого злочину, та скоєння злочинів повторно, зазначене свідчить про суспільну небезпечність обвинуваченого, небажання стати на шлях виправлення та беручи до уваги категоричну думку потерпілої та її обгрунтування з приводу продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу, матеріальний, сімейний стан обвинуваченого, його соціальну репутацію, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі відсутність у нього родини та утриманців, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та навчання, характер протиправних дій, які ставляться йому в провину, наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_2, наявності судимості за скоєння злочину середньої тяжкості та те що він може переховуватись від суду, розуміючи, що йому може бути призначена реальна міра покарання у виді позбавлення волі, він може мати намір уникнути покарання.

Таким чином, суд вважає, що на даний час присутні ризики, які передбачені ст. 177 КПК України та були встановлені Апеляційним судом Житомирської області при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи можливість неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, або перешкоджання встановленню істини в справі, що може виразитись в тиску на потерпілу та свідків по справі (жоден з яких ще не був допитаний в судовому засіданні), а також враховуючи те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного з умисним заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер та злочину середньої тяжкості, пов’язаного з порушенням громадського порядку, злочини вчинено із застосуванням насильства, обставини та зухвалий характер вчинення ОСОБА_2 злочинів свідчить про те, що останній може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, а більш м'які запобіжні заходи не виключають наведені ризики та не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_2 Тому, на даній стадії судового розгляду, з урахуванням вищевказаних ризиків, з метою запобігання яких є виправданим продовження найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи не виключають наведені ризики, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 необхідно продовжити.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановленому законом.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує вимоги пп. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, крім того суд враховує те, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення уникнення вищезазначених ризиків.

Враховуючи необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від суду та вчинення нових злочинів.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 350, 376 КПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_8 про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовільнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296 КК України, ч. 2 ст. 121 КК України, продовжити на 60 днів, тобто до 11 січня 2019 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Повний текст ухвали оголосити 19 листопада 2018 року о 14 годині 00 хвилин в приміщенні Лугинського районного суду Житомирської області.

Копію ухвали вручити прокурору, потерпілій ОСОБА_6, її представнику ОСОБА_10, обвинуваченому ОСОБА_4 та його захиснику - адвокату ОСОБА_5, обвинуваченому ОСОБА_2 та його захиснику - адвокату ОСОБА_3 та направити до Житомирської установи виконання покарань № 8.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Г.Д. Свинченко