Ухвала суду № 77926637, 05.11.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4258/18

Провадження № 1-кп/461/412/18

УХВАЛА

05.11.2018 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Радченка В.Є.

при секретарі - Сидорак М.

за участю:

прокурора Мішкурова К.О.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

захисників Акера І.Я., Лисовича І.І., Богуша І.М.

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження №12018140050001335 відносно ОСОБА_1, обвинуваченої за ч.3 ст.27-ч.2 ст.187, ч.3 ст. 27-ч. 2 ст.146 КК України та ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених за ч.2 ст.187, ч.2 ст.146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, обвинуваченої за ч.3 ст.27-ч.2 ст.187, ч.3 ст. 27-ч. 2 ст.146 КК України та ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених за ч.2 ст.187, ч.2 ст.146 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2, адвокат Акер І.Я., заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_2 в силу стану здоров'я та міцних соціальних зв'язків не має намірів переховуватися від суду. Кримінальне правопорушення не може бути продовжене. Вплив на потерпілого обвинувачений не може здійснювати. Справа вже передана до суду, що свідчить про зібрання, на думку сторони обвинувачення, достатньо доказів. Додатково зазначив, що ОСОБА_2 має стійкі хронічні захворювання, а в медичній частині ДУ «Львівська установа виконання покарань» відсутні належні лікарські засоби, якими б підтримувався стан здоров'я обвинуваченого. ОСОБА_2 потребує постійного диспансерного обстеження.

Крім цього, захисник обвинуваченої ОСОБА_1, адвокат Лисович І.І., заявив клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання мотивував тим, що в обвинуваченої ОСОБА_1 на утриманні двоє неповнолітніх дітей та батьки-пенсіонери, донька є інвалідом з дитинства та потребує постійної опіки. Потерпілий у даній справі ігнорує судові засідання. Зазначає, що обвинувачена ОСОБА_1 навпаки зацікавлена у швидкому та об'єктивному розгляді цієї справи, не має на меті переховуватись від органів розслідування і суду чи перешкоджати встановленню істини у справі.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання захисників Акера І.Я. та Лисовича І.І. за безпідставністю. Крім цього, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень під час відбування іспитового строку, в тому числі тяжкого злочину, пов'язаного з насильством, не має міцних соціальних зв'язків, не працює, не навчається, раніше судима, ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшились. Крім цього, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого злочину, пов'язаного з насильством, не має міцних соціальних зв'язків, не працює, не навчається, ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_3. та його захисник Богуш І.М. підтримали клопотання захисників Акера І.Я. та Лисовича І.І. та заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Акер І.Я. заперечили проти клопотання прокурора. Наполягали на задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Лисович І.І. заперечили проти клопотання прокурора. Наполягали на задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

ОСОБА_2 обвинувачується в т.ч. у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Він не працює. Не має міцних соціальних зв*язків. Крім цього, до суду поступив обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

ОСОБА_1 обвинувачується в т.ч. у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Вона не працює. Раніше судима і обвинувачується у вчиненні злочину під час іспитового строку. Крім цього, до суду поступив обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Все це, разом з тяжкістю санкції цієї статт, не дивлячтсь на наявність міцних соціальних зв'язків ОСОБА_1, свідчить про наявність ризику переховування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від суду. Крім того, враховуючи насильницький характер злочину, існує ризик незаконного впливу цими обвинуваченими на потерпілого чи свідків з метою перешкоджання встановленню істині у кримінальному провадженні. Тобто, прокурор довів, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.

Відтак застосування до них більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тому суд відмовляє в задоволенні клопотань захисників про зміну обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Щодо твердження захисника ОСОБА_2, адвоката Акера І.Я., про необхідність зміни запобіжного заходу у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 має стійкі хронічні захворювання та потребує постійного диспансерного обстеження, суд виходить з наступного.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено волі.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, а саме: «Пєтухов проти України», «Ухань проти України», «Віслогузов проти України» державний орган, повинен забезпечити ув'язненій особі достатній медичний нагляд для вчасного діагностування та лікування хвороб.

Згідно ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Таким чином, обов'язок по збереженню здоров'я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору покладається на керівника слідчого ізолятору. Із цього випливає, що керівник слідчого ізолятору в силу своїх обов'язків, зобов'язаний забезпечити належне здійснення лікувально-профілактичних заходів відносно обвинуваченого.Твердження захисника Акера І.Я. про необхідність постійного диспансерного обстеження ОСОБА_2, на думку суду, не є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу. В обов'язки посадових осіб державної установи Львівська установа виконання покарань (№ 19) входить проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_2 профільними спеціалістами, у тому числі з наданням можливості транспортування його до офіційних спеціалізованих медичних закладів МОЗ України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Тому суд дійшов до переконання, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки такі обвинувачуються у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193-196, 331, 532 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченої за ч. 3 ст. 27-ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 27-ч. 2 ст. 146 КК України, до 05 січня 2019 року включно.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, до 05 січня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Радченко В.Є.