Рішення № 77926556, 09.11.2018, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/928/18

Провадження №2/443/864/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

з участю сторін: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Калапач Г.Б.,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1, звернувся в суд з позовною заявою, та уточнивши позовні вимоги просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,38 гектара, що розташована на території Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 11 квітня 2000 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помела мати позивача - ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,38 гектара, що розташована на території Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 11 квітня 2000 року. На випадок своєї смерті покійна склала заповіт, відповідно до якого належне майно заповіла позивачці. Відтак, ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець, що виявила бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, яку фактично прийняла, звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримала відмову у видачі такого, у зв'язку з тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, яке вона має намір успадкувати. Вказана відмова позбавляє позивачку можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому остання змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області - Калапач Г.Б., проти задоволення позовних вимог не заперечила.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, про що Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль видано відповідне свідоцтво про смерть, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи /арк. справи 4-5/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої, окрім іншого, складається із земельної ділянки, яка розташована на території Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 11 квітня 2000 року /арк. справи 9-13/.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 07 грудня 1984 року, вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті, і на що я за законом матиму право заповідаю ОСОБА_1». Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований /арк. справи 8/.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З долучених до матеріалів справи копій документів вбачається, що позивач по справі - ОСОБА_1 і є особою на чию користь складено заповіт. Також встановлено, що остання на момент відкриття спадщина проживала спільно із спадкодавцем /арк. справи 15-21/.

За таких обставин, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, як така, що виявила бажання прийняти спадщину та фактично її прийняла оскільки на момент її відкриття проживала із спадкодавцем, та в законодавчо визначений строк не відмовилась від неї та звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Разом з тим, з відповіді приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Посацької А.О. №85/02-31 від 23 жовтня 2017 року, встановлено факт відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, а саме на частину спадкового майна у вигляді земельної ділянки, у зв'язку з тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, яке вона має намір успадкувати /арк. справи 3/.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із ст.ст. 81,126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право на частину спадкового майно(земельну ділянку), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,38 га, що розташована на території Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 11 квітня 2000 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Журавнівська селищна рада Жидачівського району Львівської області: 81780, Львівська область Жидачівський район смт. Журавно, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04374890.

Суддя З.М. Коліщук