Постанова № 77925659, 12.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 645/4759/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Спаскіна О.А. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Оганезової Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова (головуючий суддя І інстанції - Шарко О.П.) від 18.06.2018р. (повний текст рішення складено 23.06.2018р.) по справі №645/4759/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" в частині відмови позивачу в продажу земельної ділянки площею 0,0185 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (аптека) (п. 2-3 Додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17);

- зобов'язати Харківську міську раду розглянути на черговому пленарному засіданні Харківської міської ради 7 скликання заяву позивача про продаж земельної ділянки площею 0,0185 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачу надано в оренду дві земельні ділянки по АДРЕСА_1, а саме: площею 0,0279 га (надана для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека), а також площею 0,0185 га (надана у користування у зв'язку з тим, що при будівництві аптеки новозбудована нежитлова будівля вийшла за межі орендованої земельної ділянки площею 0,0279 га.).

З метою викупу вищевказаних земельних ділянок, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою. Рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам", серед іншого, відмовлено позивачу в продажу земельної ділянки площею 0,0185га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ."А-2" (аптека) (п. 2-3 Додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17).

Підставою для відмови слугувало те, що нежитлова будівля літ. «А-2», яка перебуває у власності позивача розташована частково на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 та частково на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, що не відповідає положенням ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» та потребує їх об'єднання, так як виходячи із ч, 2 ст. 128 та ч, 2 ст. 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), для розгляду та вирішення питання щодо продажу земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності до заяви (клопотання) про придбання земельної ділянки заявник додає документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці. Документи, що посвідчують право власності на окремі будівлі та споруди, які розташовані на вказаних земельних ділянках заявником не надані.

Позивач, не погоджується із вказаним рішенням відповідача, вважає його незаконним та необґрунтованим. Зазначив, що оскільки ним при зверненні до відповідача було надано всі встановлені законом документи, то у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачу в продажу земельних ділянок.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.06.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.06.2018 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача про відмову позивачу в продажу земельних ділянок.

Зазначив, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у продажу земельної ділянки. В свою чергу, оскільки позивачем при зверненні до відповідача було в повному обсязі дотримано вимоги законодавства та надано необхідні документи, то у відповідача були відсутні встановлені законом підстави для відмови позивачу в продажу земельних ділянок. Крім того, в якості однієї із підстав відмови відповідач наводить норму, яка втратила чинність, а саме ст. 22 Закону України «Про основи містобудування».

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що рішенням XXV сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.10.2004 № 147/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів» позивачу передано функції замовника на будівництво об'єкту про АДРЕСА_1 зі зміною його функціонального призначення під аптеку та надано земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 279 кв.м., в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 12.08.2004 № 540/04, до 01.12.2006 в оренду для будівництва аптеки (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об'єкту до 01.12.2029 (а.с. 6).

На підставі вказаного рішення, 19.07.2005 року між Харківською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, загальною площею 0,0279 га. (п.п.1, 2 Договору). Згідно п. 8 Договору, він укладений строком на період будівництва - 01.12.2006 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 року. Даний договір зареєстровано 19.07.2005 в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», в державному реєстрі земель за № 8278/05 (7-11).

Рішенням IX сесії Харківської міської ради VI скликання «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки юридичним та фізичним особам України» від 26.09.2012 № 844/12 надано позивачу дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0279 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування аптеки (а.с. 12).

Також, рішенням II сесії Харківської міської ради VII скликання від 23.12.2015 № 43/15 надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 2 із земель територіальної громади м. Харкова загальною площею, орієнтовно, 0,0185 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека) (а.с. 13).

Згідно рішення IX сесії Харківської міської ради VII скликання від 26.10.2016 № 400/16 затверджено проект землеустрою та надано позивачу в оренду строком до 01.11.2021 року земельну ділянку №2 площею 0,0185 га (кадастровий номер НОМЕР_1) що належить територіальній громаді м.Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека) по АДРЕСА_1. Попереджено позивача, що земельна ділянка частково розташована в межах АДРЕСА_1. На частину земельної ділянки розташованої в межах червоних ліній діє обмеження містобудівного характеру, заборона нового будівництва (а.с. 14).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 21.03.2017 НВ-6304009252017 відомості про земельну ділянку площею 0,0185 га по АДРЕСА_1 внесено до Державного земельного кадастру. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека). Земельна ділянка № 2 площею 0,0185 га по АДРЕСА_1 була надана у користування позивачу у зв'язку з тим, що при будівництві аптеки новозбудована нежитлова будівля вийшла за межі орендованої земельної ділянки площею 0,0279 га.

Відповідач під час судового розгляду справи зазначив, що позивач користується двома земельними ділянками по АДРЕСА_1: площею 0,0279 га та площею 0,0185 га на підставі договору оренди землі.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 21.03.2017 №276/17, складеного спеціалістами Департаменту територіального контролю, на земельній ділянці площею 0,0279 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2) розміщена частина нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 21.03.2017 №275/17, складеного спеціалістами Департаменту територіального контролю, на земельній ділянці площею 0,0185 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) розміщено пандус, сходи, навіс та частина нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека).

Розміщення нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптеки) по АДРЕСА_1 частково на земельних ділянках площею 0,0279 га та 0,0185 га підтверджується кадастровим планом земельних ділянок, доданих до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Отже, по АДРЕСА_1 розташовані дві земельні ділянки площею 0,0279 га та площею 0,0185 га, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру.

20.01.2017 року позивач через центр надання адміністративних послуг звернувся до Харківської міської ради із заявою про продаж земельних ділянок.

Рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам", серед іншого, на підставі ч. 3 ст. 128 ЗК України відмовлено позивачу в продажу земельної ділянки площею 0,0185 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (аптека) (п. 2-3 Додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17) (а.с. 19-20).

Не погоджуючись із законністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача про відмову позивачу у продажу земельних ділянок є законним та обґрунтованим, оскільки позивач у встановлені рішенням Харківської міської ради від 26.09.2012 № 844/12 строки не виконав зобов'язань, встановлених органом місцевого самоврядування, а саме: не пізніше, ніж у шестимісячний строк з дня прийняття цього рішення звернутися до управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельних ділянок; у термін 1 рік з дня прийняття цього рішення оформити договір про оплату авансових внесків в рахунок оплати ціни земельних ділянок; провести експертну грошову оцінку земельних ділянок, в порядку визначеному чинним законодавством України. В зв'язку з чим, в порушення ст. 128 ЗК України та рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 № 844/12 позивач не вніс розмір авансового внеску - 5% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки. Оскільки рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 № 844/12 (пункт 2 додатку до рішення) не виконано, договір авансового внеску не укладено, наявні підстави для відмови в продажу земельної ділянки, передбачені ст. 128 ЗК України. Крім того, в порушення ч. 2 ст. 128 ЗК України позивачем не було надано документи, що посвідчують право власності на будівлі та споруди, які розташовані окремо на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 і окремо на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що для розгляду питання щодо продажу земельних ділянок по АДРЕСА_1 позивачу на підставі ст. 134 ЗК України необхідно привести землекористування за зазначеною адресою у відповідність до ст. 38, ч. 2 ст. 134 ЗК України шляхом об'єднання вищевказаних земельних ділянок в одну за межами червоних ліній з розміщенням на ній нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптеки) та території необхідної для її обслуговування.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст.3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частина 1 статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 127 ЗК України).

Відповідно до зазначених вище правових норм, до компетенції відповідача віднесено вирішення питання щодо продажу земельної ділянки шляхом прийняття відповідного рішення.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам визначений статтею 128 ЗК України.

Відповідно до положень частин 1-3, 5-8, 10 вищенаведеної статті Кодексу (у редакції, як діяла на час спірних правовідносин) встановлено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб'єктами господарювання, які є суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, колегія суддів дійшла виснвоку, що законом встановлений вичерпний перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки.

Як встановлено під час розгляду справи, відмовляючи позивачу у продажу земельних ділянок відповідав виходив з того, що нежитлова будівля літ. «А-2», яка перебуває у власності позивача розташована частково на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 та частково на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, що не відповідає положенням ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» та потребує їх об'єднання, так як виходячи із ч, 2 ст. 128 та ч, 2 ст. 134 ЗК України, для розгляду та вирішення питання щодо продажу земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності до заяви (клопотання) про придбання земельної ділянки заявник додає документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці. Документи, що посвідчують право власності на окремі будівлі та споруди, які розташовані на вказаних земельних ділянках заявником не надані.

Колегія суддів не погоджується з правомірністю вищевказаної відмови, виходячи з наступного.

Так, посилання відповідача в якості підстави для відмови позивачу у продажу земельних ділянок на те, що нежитлова будівля літ. «А-2», яка перебуває у власності позивача розташована частково на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 та частково на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, що не відповідає положенням ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» та потребує їх об'єднання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вищевказану статтю Закону було виключено на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» N3038-VI від 17.02.2011 року.

Тобто, приймаючи рішення, суб'єкт владних повноважень керувався положенням Закону, які втратили чинність, що є неправомірним.

З приводу тверджень відповідача про ненадання позивачем документів, що посвідчують право власності на окремі будівлі та споруди, які розташовані на вказаних земельних ділянках, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, листом Управління містобудування та архітектури від 21.02.2017 року №739/0/27-17 повідомлено директора Департаменту земельних відносин, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 згідно з планом зонування території (зонінг) міста Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 року №1024/13, із змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 26.10.2016 року №396/16, розташовані у житловій зоні, підзоні (Ж-4): зона змішаної багатоквартирної забудови та громадської забудови. Земельні ділянки розташовані поза межами червоних ліній вулиць. Враховуючи викладене, управління містобудування та архітектури не заперечувало проти викупу земельної ділянки, площею 0,0279 га та земельної ділянки площею 0,0185 по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека) на умовах, визначених чинним законодавством (а.с. 18)

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 21.03.2017 №275/17 складеного спеціалістами Департаменту територіального контролю, на земельній ділянці площею 0,0185 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) розміщено пандус, сходи, навіс та частина нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека) (а.с. 75-76).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 21.03.2017 №276/17, складеного спеціалістами Департаменту територіального контролю, на земельній ділянці площею 0,0279 та по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2) розміщена частина нежитлової будівлі літ. «А- 2»(аптека) (а.с. 77-78).

У вищевказаному акту вказано, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н від 18.05.2007 нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 480,0 кв.м. по АДРЕСА_1 належить гр. ОСОБА_1 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.06.2007 № 14771859)

Таким чином, вказаний акт обстеження земельної ділянки підтверджує те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач був ознайомлений із правовстановлюючими документами, згідно яких нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 480,0 кв.м. по АДРЕСА_1 належить позивачу.

Розміщення нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптеки) по АДРЕСА_1 частково на земельних ділянках площею 0,0279 га та 0,0185 га підтверджується кадастровим планом земельних ділянок витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.79-83).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що документи, що посвідчують право власності на окремі будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 співпадають з документами посвідчують право власності на окремі будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2, оскільки нежитлова будівля літ. «А-2» (аптеки) по АДРЕСА_1 частково розміщена на обох земельних ділянках.

Доказів наявності на вказаних земельних ділянках інших будівель відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи надано не було.

Крім того, листом Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.02.2017 року №Д-8-2486/1-17.08-39 витребувано у позивача документи: витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (оригінал); витяг (оригінал) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0279 га; довідка з податкової інспекції про відсутність заборгованості з платежів за земельну ділянку (оригінал); акт обстеження земельної ділянки (а.с. 61).

Позивач під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції зазначив, що жодних вимог надати правовстановлюючі документи або їх копії на об'єкт нерухомості, що знаходиться на цій земельній ділянці - нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 480,0 кв.м. або їх копій Харківською міською радою не направлялося.

Відповідачем доказів витребування правовстановлюючих документів не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість посилання відповідача, в якості підстави для відмови позивачу у продажу земельних ділянок, на факт ненадання позивачем документів, що посвідчують право власності на окремі будівлі та споруди, які розташовані на вказаних земельних ділянках.

Посилання відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на інші підстави для відмови у продажу земельних ділянок, зокрема, не внесення позивачем розміру авансового внеску та не укладання договору авансового внеску, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані підстави не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути предметом судового розгляду по даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" в частині відмови позивачу в продажу земельної ділянки площею 0,0185 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (аптека) (п. 2-3 Додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17) є протиправним, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власного рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача розглянути на черговому пленарному засіданні Харківської міської ради 7 скликання заяву позивача про продаж земельної ділянки площею 0,0185 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.06.2018р. по справі №645/4759/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» в частині відмови ОСОБА_1 в продажу земельної ділянки площею 0,0185га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (аптека) (п. 2-3 Додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 р. №687/17).

Зобов'язати Харківську міську раду розглянути на черговому пленарному засіданні Харківської міської ради 7 скликання заяву ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки площею 0,0185 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін Л.О. Донець Повний текст постанови складено 19.11.2018 року.