Постанова № 77925317, 13.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6673/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018, суддя Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 24.09.18 по справі № 2040/6673/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: визнати дії ГУПФУ в Харківській області щодо відмови в перерахунку пенсії за період з 08.05.2017 року по теперішній час згідно довідки про грошове забезпечення № 0233 від 09.02.2018 року неправомірними, які порушують права позивача; зобов'язати ГУПФУ в Харківській області зробити перерахунок пенсії за період з 08.05.2017 року по теперішній час згідно довідки про грошове забезпечення № 0233 від 09.02.2018 року; стягнути недоплачені позивачу суми пенсії за період з 08.05.2017 року по теперішній час; в подальшому нараховувати позивачу пенсію згідно довідки про грошове забезпечення № 0233 від 09.02.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу вважає , що рішення не відповідає нормам права, а також фактичним обставинам справи . Вказує , що під час розгляду справи суд не повідомив його про нюанси , відмовив у присутності на засіданні, за час розгляду справи у позивача з'явилися нові докази порушення його прав. Також, вказує , що трохи невірно висунув позовні вимоги та додав мало доказів , тому просить прийняти нові (додаткові) позовні вимоги та нові докази : зобов'язати ГУПФУ в Харківській області зробити перерахунок пенсії за період з 30.08.2017 року, з дня вступу в силу Постанови КМУ № 704 по теперішній час; включити в перерахунок пенсії довідку № 1011/1 від 09.10.2017р., довідку № 701 від 03.11.2017р.; додати до матеріалів справи довідку № 6013 від 11.09.2018р. та довідку № 411 від 22.11.2018р.; включити суму 2920,66грн. до суми обчислення пенсії.

ГУПФУ в Харківській області не погоджується з апеляційною скаргою ОСОБА_2, вважає її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, вказує , що відповідно до ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Відповідно до ч.5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Відповідно до ч.4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає рішення лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції. Виходячи з вищевикладеного, головне управління вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. З урахуванням зазначеного, головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального

права.

Від позивача надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутності.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_2 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області з 08.05.2017 року, отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія щомісячної премії за участь в бойових діях, яка також входить до складу грошового забезпечення, з врахуванням сум грошового забезпечення зазначеного у довідці № 0233 від 09.02.2018 року.

Листом від 07 серпня 2018 року № 4183/Р-14 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням поданих документів з огляду на те, що вказані позивачем виплати не є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення, а тому підстави для їх зарахування до складу грошового забезпечення, з якого обчислена пенсія, відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу .

Відповідно до Закону №2262-XII Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі - Порядок №393).

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону №2262-XII пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку №393 встановлено, що пенсії, які призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується цим військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ на день звільнення зі служби, а звільненим зі служби до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» - із суми грошового забезпечення, встановленого для відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ на день введення в дію цього Закону.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» уточняється, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтєю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства в їх системному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що пенсія особам, звільненим з військової служби та деяким іншим категоріям осіб обчислюється, виходячи з сум грошового забезпечення, до якого на підставі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, з яких сплачувався єдиний соціальний внесок.

Відповідно до ч.1 ст.63 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

При цьому, довідка про заробітну плату надається згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам (підпункт 3 пункту 2.1 розділу II Порядку).

Довідка про заробітну плату надається згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам (підпункт 3 пункту 2.1 розділу II Порядку).

Згідно пункту 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) надається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою або організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Предметом оскарження в даній справі є неправомірність відмови органів Пенсійного фонду України та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії саме згідно довідки про грошове забезпечення № 0233 від 09.02.2018р.

Дослідивши вказану довідку (а.с.8) , колегія суддів зазначає , що вона містить інформацію , що ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу у військовій частині 3057 НГУ у період з січня 2015р. по травень 2016р. з сумами нарахованого грошового забезпечення за відповідні місяці .

При цьому , подана довідка не відповідає зазначеним вимогам п. 7 Порядку № 3-1, зокрема, не зазначено, чи видана вона на підставі первинних документів, не вказано місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, не зазначено, з яких видів складається загальна сума грошового забезпечення (не конкретизовано додаткові види грошового забезпечення) та не міститься інформація про сплату Єдиного соціального внеску.

Оскільки обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами та сплата Єдиного соціального внеску, то подана позивачем довідка не може бути прийняті для обчислення пенсії з урахуванням зазначеної в них заробітної плати та додаткових виплат.

Тобто , довідка № 0233 від 09.02.2018 на підставі якої позивач просить здійснити йому перерахунок пенсії не відповідає вимогам п. 7 Порядку № 3-1, вона має суто інформаційний характер та не призначена для обчислення пенсії.

Всі інші доводи позивача та інші довідки, які містяться в матеріалах справи не вливаються на вирішення даного спору , оскільки предметом розгляду є виключно дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання Головного управлінням Пенсійного фонду України зробити перерахунок пенсії за період з 08.05.17 року по теперішній час саме на підставі довідки № 0233 від 09.02.2018 року.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимог апеляційної скарги про прийняти нових (додаткових) позовних вимог та нових доказів , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч . 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною 5 ст. 308 КАС України визначено , що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Заявлені в апеляційній скарзі нові (додаткові) позовні вимоги не були заявлені в суді першої інстанції, рішення стосовно таких вимог судом першої інстанції не приймалося , тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості відповідно до вимог ч.5 ст. 308 КАС України розглядати такі позовні вимоги, так і приймати нові докази , які не були подані до суду першої інстанції згідно вимог ч . 4 ст. 308 КАС України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 по справі № 2040/6673/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 19.11.2018.