Постанова № 77925271, 13.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 р. м. Харків Справа № 820/5113/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Зеленського В.В.

суддів: Чалого І.С. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 р. (суддя Канигіна Т.С., м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26, 36039), повний текст складено 03.10.18 р.) по справі №820/5113/18

за позовом ОСОБА_1

до Харківського окружного адміністративного суду

про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просив суд:

- визнати відповіді Харківського окружного адміністративного суду №05-24/Н-5/4997/17 від 26.12.2017 та № 05-29/50537/17 від 28.12.2017 неправомірними щодо розгляду скарги від 12.12.2017;

- зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд відновити порушені права позивача щодо розгляду скарги від 12.12.2017.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 матеріали справи №820/5113/18 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії направлено до Харківського апеляційного адміністративного суду, як суду вищої інстанції, для визначення підсудності.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 у вирішенні питання щодо визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 р. виправлено описку, допущену в першому абзаці ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року по справі № 820/5113/18 за адміністративний позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61019) до Харківського окружного адміністративного суду (вул. Мар'їнська, буд. 18-Б-3, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 34390710) про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, виклавши в наступній редакції, а саме: "Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61019) до Харківського окружного адміністративного суду (вул. Мар'їнська, буд. 18-Б-3, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 34390710) про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -".

Розпорядженням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 № 03-04/6 передано адміністративну справу № 820/5113/18 до Харківського апеляційного адміністративного суду, як суду вищої інстанції, для визначення підсудності.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 р. позовну заява ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив прийняти його апеляційну скаргу та відмінити ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 р., яка перешкоджає подальшому провадженню, і направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не виконав вимоги ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22,24, 28, 55, 64, 68, 129 Конституції України, допустив неповне з'ясування обставин, які мали значення для справи; не було доказано обставини, які мали значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки не відповідають обставинам справи; порушено судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Крім того, посилається на те, що є звільненим від сплати судового збору відповідно до п.13. ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що судовий збір не сплавляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди , заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Колегія суддів зауважує, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення Харківський окружний адміністративний суд був повідомлений про розгляд даної справи 04.11.2018 р. о 11:00 , що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 117).

Крім того, до Харківського апеляційного адміністративного суду відділом поштового зв'язку було повернуто конверт адресований ОСОБА_1, який міститься в матеріалах справи, з відміткою "інші причини, що не дали змоги отримати відправлення", в якому містилася: повістка про виклик до суду по адміністративній справі на 13.11.2018 р. о 11:00, супровідний лист, копія ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 р. про відкриття апеляційного провадження по справі №820/5113/18, копія ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 р. про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 118- 122).

Частиною 11 ст.126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не було усунуто усіх недоліків позову, які зазначені в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду про залишення позову без руху від 06.08.2018 р., вказане є підставою для повернення позовної заяви позивачеві відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання відповідей неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії було залишено без руху у зв'язку з ненаданням позивачем до суду: доказів сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.; позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України; доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позов.

Позивачеві було надано десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позову.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 р. про залишення позовної заяви без руху було отримано ОСОБА_1 19.09.2018 р. , що підтверджується відповідною розпискою останнього (а.с. 73).

28.09.2018 р. позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою, в якій зазначив, що ним не подано будь-якого позову до відповідача у справі № 820/5113/18 з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, позивач зазначив, що сплата судового збору по даному позову є надуманою, та за його думкою, відвертим вимаганням і проявом корупції. Також зазначає, що вказана ухвала суду є обмеженням його доступу до правосуддя.

Частиною 1 ст. 168 КАС України визначено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо, зокрема відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення.

Однак, позивачем не було усунуто всіх недоліків позову, які зазначені в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду про залишення позову без руху від 06.08.2018 р., а саме в частині надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 704,80 грн., а також в частині надання суду доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позов.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції, зобов'язуючи його сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704 грн. 80 коп. не звільнив його від сплати судового збору, не врахував копії документів, як були подані ним, а саме: копію довідки Основ"янської міжрайонної МСЕК серії 12 ААА №463777 від 31 липня 2017 р., копію довідки Шевченківського ОУПФУ м. Харкова № 69 від 13.03.2018 року, копію довідки Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області №188/140/2033-2030-08-02-14 від 31 січня 2018 р. за 2017 р., а також не врахував той факт, що позивач є інвалідом 3 (третьої) групи безстроково, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Приписами ч.2 вищевказаної статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати. Підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони має визначатися судом з урахуванням конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні та допустимі, у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень частини першої статті 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Колегія суддів зауважує, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке було подано до суду першої інстанції, позивачем було додано довідку Шевченківського ОУПФУ м. Харкова про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Згідно з інформацією, вказаною у довідці, розмір фактично виплаченої пенсії позивачу за період з січня 2017 року по грудень 2017 року склав 15 904,00 грн.

Приписами п. 1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що однією з умов звільнення від сплати судового збору є те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Так, сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання позову по даній справі складала 704,80 грн., при цьому 5 відсотків розміру річного доходу позивача склала 795,20 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову по даній справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» лише особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому приписи даної норми не поширюються на позивача по справі.

Щодо посилання апелянта на те, що він є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів вважає вказане посилання необґрунтованим з огляду на таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, з аналізу вищевказаним норм вбачається, що приписи п.13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" поширюється лише на вимогу, яка визначена п.6 ч.1 ст. 5 КАС України (стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю).

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, який був викладений в ухвалі від 19.07.2018 у справі № 820/2892/18.

Разом з тим, позовна заява, яка подана ОСОБА_1 не містить таких вимог.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Щодо посилання апелянта на те, що первинна реєстрація його позову в Харківському окружному адміністративному суді є незаконною, оскільки в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 р. судом повідомлено, що ним не було надано докази, які підтверджують його повноваження, колегія суддів вважає вказане посилання необґрунтованим, оскільки Харківським окружним адміністративним судом не вирішувалося питання відкриття провадження в адміністративній справі на підставі позову ОСОБА_1

Пунктом 1 ч.4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі №820/5113/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. ЗеленськийСудді І.С. Чалий О.М. Калитка Повний текст постанови складено 19.11.2018.