Постанова № 77925251, 14.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1794/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника відповідачів Захаренка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2018, суддя О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.08.18 по справі № 816/1794/18

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області , Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому, уточнивши позовні вимоги (а.с. 30-33), просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 №0041341301.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає безпідставним визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6975,67 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1743,92 грн у зв'язку з прощенням банком боргу за кредитним договором. За твердженням позивача, сума анульованого (прощеного) банком боргу включає проценти за кредитом у розмірі 947,04 грн, що не входять до об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.06.2016 №0041341301.

Відповідачі, Головне управління ДФС у Полтавській області та Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на їхню думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів підтримав апеляційні скарги, просив задовольнити їх, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційних скаргах.

Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом ДПІ у м. Полтаві від 25.05.2016 №705 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 тривалістю один робочий день - 27.05.2016 /а.с. 57/.

26.05.2016 копію зазначеного наказу разом із повідомленням про проведення перевірки від 25.05.2016 №88/16-01-13-01-35 надіслано позивачу /а.с. 58-59/ та отримано ним 29.05.2016, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3600205051765 /а.с. 60/.

Разом з цим, 27.05.2016 фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 30.05.2016 №1750/16-01-13-01/2862601719 /а.с. 49-54/.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ОСОБА_2. не відобразив в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік суму податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу за кредитом у розмірі 42466,29 грн. Внаслідок наведеного порушення позивачем не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6975,67 грн.

15.06.2016 ДПІ у м. Полтаві сформовано податкове повідомлення-рішення №0041341301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6975,67 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1743,92 грн /а.с. 63/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2016 №0041341301, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка податковим органом проведена з порушенням вимог ПК України, оскільки з наказом про перевірку позивача не ознайомлено, а тому не було правових підстав для початку проведення перевірки, акт перевірки не містить даних про розмір складових боргу, а тому відповідачем не доведено, що анульований за рішенням банку борг за кредитом є доходом платника податків в розумінні вимог Податкового Кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;

Згідно з ч. 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою доходу є фактичне отримання (нарахування) платником податку такого доходу, у зв'язку з чим, анульовані суми тіла кредиту, за змістом абз. "д" пп.164.2.17 пп.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, включаються до доходу платника податку в якості додаткового блага, в той час як плата по кредиту (в тому числі у вигляді відсотків) таким доходом платника податку не є.

Додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що анульована сума тіла кредиту є доходом, отриманим платником податку, як додаткове благо (в силу абз. "д" пп.164.2.17 пп.164.2 ст.164 ПК України) та підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу .

Колегія суддів, також бере до уваги висновок Верховного Суду щодо застосування положень підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 21.05.2018 у справі №820/7182/18, за змістом якого оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Проте, під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховано правовий статус суми прощеної заборгованості за кредитом позивача, яка може включати в себе як тіло кредиту так і відсотки, що відповідно зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносинах, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення правомірно скасовано судом першої інстанції.

Стосовно правомірності проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.05.2016 №705 та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки від 25.05.2016 №88/16-01-13-01-35 направлено ДПІ у м. Полтаві на адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку 26.05.2016 /а.с. 59/ та отримано позивачем 29.05.2016, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 60/.

Разом з цим, як зазначено у наказі від 25.05.2016 №705 про призначення перевірки та в акті перевірки від 30.05.2016 №1750/16-01-13-01/2862601719 /а.с. 50, 57/, перевірку фактично проведено 27.05.2016.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Аналогічний висновок щодо застосування наведених вище норм права викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №821/371/17, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно - правові акти, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки на момент проведення перевірки позивач не був повідомлений у визначений законом спосіб про дату та місце її проведення, отже був позбавлений можливості реалізації свого права на ознайомлення з наказом про призначення перевірки до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення від 15.06.2016 №0041341301 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року по справі № 816/1794/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційних скарг відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 по справі № 816/1794/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.О. Бондар Повний текст постанови складено 19.11.2018.