Постанова № 77925162, 13.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/479/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Макаренко Я.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, Соловйової О.В.,

представника відповідача Косовської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт+" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року (повний текст виготовлено 12.07.2018 року, головуючий суддя І інстанції Панченко О.В., м.Харків) по справі № 820/479/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт+" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпласт+" (далі - ТОВ «Поліпласт+»), звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУДФС у Харківській області), в якому просило скасувати: (т.1 а.с.5-)

- податкове повідомлення-рішення №00000401402 від 18.01.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 354694,25 грн., в тому числі: за податковими зобовязаннями - 315450,00 грн., 39244,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); (т.1 а.с.31-32, т.2 а.с.211)

- податкове повідомлення-рішення №00000291410 від 18.01.2018 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» у загальному розмірі 718910,08 грн.; (т.1 а.с.33-35)

- рішення № 0000581316 від 19.01.2018 р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.; (т.1 а.с.36)

- вимогу № Ю-0000051316 від 19.01.2018 року про сплату боргу (недоїмки), якою вимагається сплата недоїмки з єдиного внеску у розмірі 66,35 грн.; (т.1 а.с.37)

- рішення № 0000591316 від 19.01.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3151,78 грн.; (т.1 а.с.38)

- рішення №0000571316 від 19.01.2018 року про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 255,00 грн. (т.2 а.с.210)

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства та порушують права і законні інтереси позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року залишено без задоволення адміністративний позов ТОВ «Поліпласт+». (т.2 а.с.239-249)

Не погодившись із судовим рішенням, ТОВ «Поліпласт+» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року по справі № 820/479/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі адміністративний позов, а також стягнути судові витрати позивача. (т.3 а.с.2-13)

Доводи апеляціцйної скарги мотивовано порушенням судом перої інстанції норм матеріального права, не з»ясуванням всіх обставин , що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, я рішення суду першої інстанції без змін як законне та обгрунтоване.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи за результатами документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року було складено від 26.12.2017 року № 25468/20-40-14-02-08/31422867 з відповідними додатками, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства. (т.1 а.с.42-81, 82-120)

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. (т.1 а.с.135-143)

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, частково було задоволено вимоги підприємства та скасовано висновки перевірки стосовно донарахування сум щодо використання послуг оренди легкового автотранспортного засобу ВМW X5s Drive 25 d/f1 в частині завищення суми витрат у рядку 2180 Звіту про фінансові результати "Інші операційні витрати" всього у сумі 500000,00 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 500000,00 грн., та заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість всього у сумі 100000,00 грн., у тому числі: за липень 2016 року у сумі 16667,00 грн., за серпень 2016 року у сумі 16667,00 грн., за вересень 2016 року у сумі 16667,00 грн., за жовтень 2016 року у сумі 16667,00 грн., за листопад 2016 року 16666,00 грн., за грудень 2016 року у сумі 16666,00 грн., внаслідок чого, висновки проведеної перевірки було викладено їх у новій редакції, а саме встановлено порушення: (т.1 а.с.148)

- порушення п. 134, 135 п.п.153.1.1 п. 153.1 ст. 153, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 315450,00 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 156977,00 грн., за 2015 рік на суму 158473,00 грн.;

- порушення п.2.8. глави 2, п.3.5 глави 3, п.7.23 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, в результаті чого встановлено перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у сумі 359445,04 грн.;

- порушення ч.1.1 ст.7 та ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: за вересень 2016 року на суму заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, своєчасно не нараховані 22% суми єдиного внеску у розмірі 15119,05 грн. та 8,41% єдиного внеску у розмірі 473,81 грн., які нараховані та відображені підприємством у листопаді 2016 року, та на занижену базу вересня 2016 року не нараховані 22% єдиного внеску у сумі 66,35 грн.;

- порушення п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: за серпень 2014 року несвоєчасно надано звіт "Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб на суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, за порушення чого відповідно до ч.11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VІ застосовуються штрафні санкції у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі висновків проведеної перевірки та із врахуванням висновків розгляду заперечень на акт перевірки , контролюючим органом було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №00000401402 від 18.01.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 354694,25 грн., в тому числі: за податковими зобовязаннями - 315450,00 грн., 39244,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); (т.1 а.с.31-32, т.2 а.с.211)

- податкове повідомлення-рішення №00000291410 від 18.01.2018 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» у загальному розмірі 718910,08 грн.; (т.1 а.с.33-35)

- рішення № 0000581316 від 19.01.2018 р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.; (т.1 а.с.36)

- вимогу № Ю-0000051316 від 19.01.2018 року про сплату боргу (недоїмки), якою вимагається сплата недоїмки з єдиного внеску у розмірі 66,35 грн.; (т.1 а.с.37)

- рішення № 0000591316 від 19.01.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3151,78 грн.; (т.1 а.с.38)

- рішення №0000571316 від 19.01.2018 року про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 255,00 грн. (т.2 а.с.210)

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв відповідно до приписів чинного законодавства та належно врахував дійсні обставини справи.

Також суд першої інстанції відмітив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів законність свого рішення, а доводи позовної заяви висновки проведеної перевірки не спростовують.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

За змістом п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України(далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Положеннями п.44.2 ст.44 ПК України (в редакції, чинній до 31.12.2014 року) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Платники податку на прибуток підприємств, прибуток яких оподатковується за ставкою нуль відсотків і які відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, та платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В той же час, з 01.01.2015 року набули чинноств зміни і доповнення, внесені до положень ПК України згідно із Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII.

Так, відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі- Закон № 996) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Щодо встановленого проведеною перевіркою порушення позивачем п.п.153.1.1 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). (т.1 а.с.47), а саме: заниження ТОВ «Поліпласт+» податку на прибуток за 2014 рік на суму 156977,00 грн., з огляду на невключення позивачем до складу доходів сум від реалізації товарів у розмірі 773193,56 грн. нерезиденту ТОВ «Фотис» (Республіка Білорусь) за контрактом №21-11 від 25.11.2013 р., вантажно-митна декларація (далі - ВМД) від 12.03.2014р. № 200433 в сумі 894396,20 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Досліджуючи зміст даної господарської операції судами встановлено, що між ТОВ «Поліпласт+» (Продавець) та ТОВ «Фотис» (Республіка Білорусь) (Покупець) укладено контракт №25-11 від 25.11.2013 року, специфікацію №2 та додаткову угоду №1 від 28.05.2014 року. (т.1 а.с.149-153, т.3 а.с.16-20)

При цьому, умовами додаткової угоди №1 від 28.05.2014 року до вищевказаного контракту (т.1 а.с.153) передбачено повернення такого товару, оскільки товар не відповідає якісним характеристикам виробника і не може використовуватися на обладнанні, під яке покупець поставив дану партію товару.

На підставі вантажно-митної декларації (т.1 а.с.165) покупцем (ТОВ «Фотис», Республіка Білорусь) було повернуто продавцю (ТОВ «Поліпласт+») вказаний товар.

Відповідно до п.п.153.1.1 п.153.1 ст.153 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Проте, слід враховувати, що згідно із п.140.2 ст.140 ПК України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем правильно відповідні суми доходів після направлення покупцю товарів було визнано доходом і собівартість проданих товарів включено до складу витрат.

Однак, після отримання позивачем повернутих покупцем товарів, відповідні суми було відображено у податковому обліку шляхом зменшення доходу від продажу товарів та одночасно здійснено зменшення і витрат, які є собівартістю повернених товарів.

При цьому, передоплата в сумі 96175,5 дол. США /773193.56 грн./ як зазначено в акті перевірки на рахунок позивача не поступала, що було підтверджено під час апеляційного розгляду справи випискою із рахунку 362 (а.с.77 т.3) та листом АТ «Банк «ГРАНТ» від 14.10.2018 за №180 про надходження на рахунки ТОВ «Поліпласт» від нерезидента ООО «ФОТИС» (Республіка Білорусь» валютної виручки(а.с.71 т.3).

Колегія суддів критично ставиться до доводів податкового органу під час апеляційного розгляду справи стосовно допущення в акті перевірки описки та невключення ТОВ «Поліпласт+» до складу доходів реалізацію товарів (олії соняшникової) нерезиденту Компанії «Альфа трейдинг Лімітед» , оскільки в акті перевірки зазначається про вчинення позивачем порушення саме по господарській операції із ТОВ «Фотис» (Республіка Білорусь). Проте, жодного разу не описуюються особливості або будь-які деталі господарської операції із Компанією «Альфа трейдинг Лімітед».

Також, в суді першої інстанції податковим органом жодного разу не наголошено та не повідомлено про вчинення такої описки в акті перевірки та про наявність порушення позивачем вимог податкового господарства при здійсненні господарських операцій із цим контрагентом.

Більше того, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом бралися до уваги саме висновки відповідного акту перевірки із зафіксованими у ньому обставинами порушень.

З огляду на зазначене, твердження податкового органу про наявність такої описки та вказівка про відсутність впливу такої описки на встановлені розміри порушень є вочевидь необгрунтованим та безпідставним.

Щодо встановленого податковим органом заниження ТОВ «Поліпласт+» показників «інші доходи» у сумі 98900 грн. (т.1 а.с.48), колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ "Конкордія АРТ" (позикодавець) та ТОВ «Поліпласт+» (позичальник) укладено договір № 1 від 20.02.2014 р. про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 98900 грн. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31.03.2015 року. (т1 а.с.166-167)

Зазначену поворотну фінансову допомогу було отримано ТОВ «Поліпласт+» у лютому 2014 року (т.1 а.с.171-173), а повернуто - 11.02.2015 року (т.1 а.с.168-170).

Згідно із п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірни правовідносин) інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів;

Як слідує із пояснень позивача, ним було помилково не включено до складу доходів за 2014 рік суму вказаної неповернутої фінансової допомоги від ТОВ "Конкордія АРТ".

В той же час, із матеріалів справи слідує, що позивачем відповідні суми не було включено і до витрат у 2015 році.

Таким чином, відповідні суми отриманої від ТОВ "Конкордія АРТ" поворотної фінансової допомоги жодним чином не вплинули на загальну суму нарахованих позивачем податкових зобовзань з податку на прибуток за 2014 та 2015 роки.

При цьому, податковим органом жодним чином не досліджено і, як наслідок, не відображено в акті перевірки факти щодо невключення вказаних сум у 2015 році до витрат, тобто не встановлено як заниження, так і завищення витрат.

Також, проведеною контролюючим органом перевіркою було встановлено, що ТОВ «Поліпласт+» не було включено у Звіт про фінансові результати за 2015 рік по рядку 2000 "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" інші доходи у сумі 55627,44 грн., а саме:

- дохід від реалізації інших оборотних активів у сумі 37500 грн., що відображено у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою: Дт712 Кт791 (товарна накладна № 1 від 19.01.2015р. на загальну суму 45000 грн., у т.ч. ПДВ 7500 грн. на відвантаження прес-форми у кількості 2 шт. на адресу АТ "ВН"ТРІН-ДРУК");

- дохід від операційної курсової різниці у сумі 7855,91 грн., що відображено у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою Дт714 Кт791;

- дохід від неопераційної курсової різниці у сумі 10271,53 грн., що відображено у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою Дт744 Кт791. (т.1 а.с.52, 53)

Відповідно до п.1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153 (далі - ПСБО 15) , це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно із п.5 ПСБО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до п.7 ПСБО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не спростовано вказані порушення щодо невключення до інших доходів у 2015 році доходу від реалізації інших оборотних активів у сумі 37500 грн., доходу від операційних курсових різниць у сумі 7855,91 грн. та доходу від неопераційних курсових різниць у сумі 10271,53 грн, а тому в цій частині вимоги не є обгрунтованими.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем стосовно обліку на рахунку 231 С "Основне виробництво - синтетика" усіх витрат на виробництво, крім сировини та матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ «Поліпласт+» у 2014 році частину витрат на виробництво у сумі 824777,36 грн. було віднесено до витрат майбутніх періодів (т.1 а.с.54). Податковим органом вказано, що витрати на заробітну плату, відрахування з заробітної плати, енергоносії, амортизаційні відрахування та інші витрати є витратами поточного періоду, а тому вони не підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

Сторонами у справі не заперечується віднесення позивачем у 2014 році вищезазначених витрат, однак слід відмітити, що саме у 2015 році на підприємстві позивача впроваджувалися нові технології виробництва, а тому ці витрати формують саме собівартість виробляємої позивачем продукції, оскільки вони безпосередньо пов'язані з освоєнням нового виробництва, що було в плані запуску в серійне виробництво в 2015 році і не відносилися до загальновиробничих витрат поточного періоду.

На підтвердження даних доводів та правомірності формування показників витрат позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: наказу №1-Ин від 02.01.2014 року із калькуляціями виробництва нової продукції «клапан акама» (т.1 а.с.174-186), штатного розпису працівників (т.1 а.с.187-198), договору оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень) №2 від 01.01.2014 року (т.1 а.с.199-215), договору купівлі-продажу едектроенергії №60/05-Э від 21.05.2009 року (т.1 а.с.216-221, 236-241), договору купівлі-продажу електроенергії №420 від 20.03.2014 року (т.1 а.с.222-235), різних договорів поставки та видаткових накладних (т.1 а.с.242-250, т.2 а.с.1-51), договорів стосовно виробництва продукції (т.2 а.с.52-58).

Із зазначених документів вбачається, що позивачем дійсно саме в 2014 році здійснювалася розробка нового виробничого товару, що пов'язане із впровадженням нових технологій та виробничих процесів, тобто мало місце надання послуг щодо довготривалого (більше одного року) технологічного циклу виробництва нових товарів без поетапної їх здачі, який включає в тому числі безпосередню розробку нового виробу, технології його виготовлення та сам процес виготовлення. Перші партії реалізації цієї продукції були поставлені контрагентам позивача у березні 2015 року - ТОВ «АКАМА» та ТОВ «КПД».

При цьому слід враховувати, що відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п.138.4 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В свою чергу, приписами абзацу 1 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186, (далі - Інструкція №291) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

Зокрема, положеннями Інструкції №291 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо ведення рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» передбачено наступне.

Рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса, оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо. За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду. Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем до матеріалів справи документи про освоєння нових виробництв та агрегатів свідчать про здійснення у 2015 році позивачем певної господарської діяльності щодо впровадження нового виробничого процесу певних товарів. При цьому, доходи від продажу таких товарів, виробництво яких ще не було розпочате у 2015 році, фізично не могли надійти у тому ж році, а тому витрати, пов'язані із впровадженням у виробництво таких товарів мають бути визнані витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів.

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування проведеною податковим органом перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, за ставками 37,96%, 8,41% та 22%, було встановлено порушення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, а саме заниження загальної суми нарахованої заробітної плати за вересень 2016 року у сумі 74658,46 грн. (т.1 а.с.69, 73)

Так, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Поліпласт+" віднесено до 38 класу професійного ризику.

Єдиний внесок у 2014-2015р. нараховувався відповідно класу професійного ризику виробництва -38 у розмірі - 37,96% , вид діяльності 22.29 "Виробництво інших виробів із пластмас".

У 2016 році єдиний внесок нараховувався за ставкою 22% відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зі змінами внесеними Законом України від 24.12.2015р. № 909-VIII.

21.10.2017 року позивачем надано за вересень 2016 року звіт, згідно якого загальна сума нарахувань на які нараховується єдиний внесок складає 15550,00 грн., а згідно відомостей нарахування заробітної плати за вересень 2016 року загальна сума заробітної плати складає 90208,46 грн., сума розбіжності - 74658,46 грн.

При цьому, вказана розбіжність відображена у Звіті по єдиному внеску за листопад 2016 року лише у сумі 74356,85 грн., на яку нараховано 22,0% та 8,41 % єдиного внеску у сумі 15592,86 грн. Тим самим, як визначив контролюючий орган, позивачем було занижено базу нарахування у сумі 301,61 грн., на яку нараховано єдиний внесок у розмірі 22% у сумі 66,35.

Крім того, в ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем за серпень 2014 року несвоєчасно надано звіт "Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: за серпень 2014 року строк подачі звіту - 22.09.2014 року, але позивачем його подано лише 15.10.2014 року. (т.1 а.с.69, 73)

При цьому, позивач не заперечує проти факту вчинення такого порушення. Однак вказує, що причиною несвоєчасного нарахування єдиного внеску та не в повному обсязі за вересень 2016 стали незаконні, на думку позивача, дії правоохоронних органів щодо вилучення відповідної документації підприємства. Так, на підтвердження таких доводів позивачем надано до суду першої інстанції: копію ухвали слідчого судді Київського районного суду від 15.09.2016р. про надання дозволу на проведення обшуку з метою вилучення бухгалтерських, банківських, інших документів ТОВ "Поліпласт+"; копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2016р. про продовження строку звернення з клопотанням про арешт майна; копії листів щодо повернення позивачу продукції, яка перебуває на відповідальному зберігання службових осіб позивача, та носіїв інформації в електронній або паперовій формі (т.2 а.с.59-85, 190-191); копію протоколу обшуку від 05.10.2016р. (т.2 а.с.113-118, 183-189).

Відподно до Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу;

Положеннями ч.ч.1 та 5 ст.8 Закону №2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у вересні 2016 року було здійснено нарахування відповідних сум заробітної плати і про наявність будь-яких зауважень/заперечень стосовно правильності визначення розмірів таких плат не вказано. В той же час, здійснюючи правильне нарахування заробітних плат, позивачем невірно обчислено розмір єдиного внеску.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо встановлених перевіркою порушень стосовно ліміту залишку готівки в касі підприємства колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, податковий орган під час проведення перевірки виходив з того, що за перевіряємий період дані касових книг підприємства позивача щодо прийняття та видачі готівкових коштів відповідають даним прибуткових та видаткових касових ордерів (типові форми відповідно КО-1 і КО-2 відповідають даним касових документів). В той же час, податковий орган прийшов до висновку, шо ТОВ «Поліпласт+» перевищено встановлений ліміт залишку готівки в касі підприємства на суму 359445,04 грн., оскільки для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. (т.1 а.с.78-79)

Згідно акту перевірки, на час проведення перевірки підприємством не встановлено ліміт каси підприємства та дорівнює 0,00 грн.

У прибуткових і видаткових касових ордерах та платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях проставлені дати, номери, суми, зазначені підстави для їх виписки, в наявності підписи службових осіб і одержувачів коштів, печаток, штампів.

Проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді здійснювалась видача готівкових коштів із каси підприємства окремим працівникам підприємства за видатковими ордерами.

Проте, така видача готівкових коштів за видатковими касовими ордерами не підтверджені підписом одержувачів коштів, а саме:

- ВКО №89 від 10.11.2015 р. - отримувач ОСОБА_5 на суму-1038,61 грн.;

- ВКО №60 від 22.07.2016 р. - отримувач ОСОБА_6 на суму - 2000,00 грн.;

- ВКО №61 від 22.07.2016 р. - отримувач ОСОБА_7 на суму - 2000,00 грн.;

- ВКО №6 від 22.01.2015 р. - отримувач ОСОБА_1 в сумі 350000,00 грн. (т.2 а.с.119-122)

Також в ході перевірки було встановлено, що згідно відомості на виплату грошей № 56 за липень 2016 року відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_4 у сумі 2779,16 грн., згідно відомості на виплату грошей № 54 за червень 2016 року відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_8 у сумі 332,08 грн., згідно відомості на виплату грошей № 2 за січень 2016 року відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_9 у сумі 726,02 грн., згідно відомості на виплату грошей № 46 за січень 2016 року відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_10 у сумі 579,17 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, (далі - Положення №637) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Так, відповідно до п.1.2 Положення №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно із п.5.4 Положення №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію

Згідно із п.2.8 Положення №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до п.7.23 Положення №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

При цьому, слід враховувати, що приписами п.3.1, 3.5 та 3.7 Положення №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Сторонами не заперечуються факт відсутності підписів осіб-одержувачів коштів за спірними видатковими касовими ордерами.

Проте, колегія суддів критично ставиться до доводів податкового органу щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у зв'язку із відсутністю на видаткових касових ордерах підписів одержувачів коштів з огляду на наступне.

Так, для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що відповіднодо наказу ТОВ «Поліпласт+» №1-каса від 01.07.2012 року встановлено ліміт каси з 01.07.2012 року у розмірі 4700,00 грн.

При цьому податковим органом в акті перевірки вказано про відсутність встановлення ліміту каси підприємством та, як наслідок, взято до уваги ліміт каси у розмірі 0,00 грн.

З огляду на зазначену невідповідність висновків податкового органу фактичним обставинам справи, колегія суддів ставиться критично до встановлених податковим органом порушень чинного законодавства стосовно порушення ліміту каси.

Так, податковим органом вказано, і це не заперечується позивачем, на деяких видаткових касових ордерах відсутні підписи одержувачів коштів. Так, відповідні підписи відсутні на видаткових касових ордерах №89 від 10.11.2015 р. на суму 1038,61 грн., №60 від 22.07.2016 р. на суму 2000,00 грн., №61 від 22.07.2016 р. на суму 2000,00 грн., відомості на виплату грошей № 56 за липень 2016 року на суму 2779,16 грн., відомості на виплату грошей № 54 за червень 2016 року на суму 332,08 грн., відомості на виплату грошей № 2 за січень 2016 року на суму 726,02 грн., відомості на виплату грошей № 46 за січень 2016 року на суму 579,17 грн.

Кожна із цих сум не перевищує встановлений ліміт каси у розмірі 4700,00 грн.

При цьому слід відмітити, що податковим органом взагалі не відображено в акті перевірки суми залишку інших коштів, окрім зазначених, на кінець відповідних робочих дні. Вказане, в свою чергу, свідчить про неповноту проведеної податковим органом перевірки та про нездійснення дослідження під час перевірки даного питання стосовно перевищення ліміту каси в розмірі 4700,00 грн., а тому твердження податкового органу стосовно наявності відповідного порушення є безпідставним.

Щодо відсутності на видатковому касовому ордері підпису директора ОСОБА_1 під час видачі готівки в сумі 350000,00 грн. колегія суддів відмічає наступне.

Як зазначав під час апеляційного розгляду справи керівник товариства ОСОБА_1, зазначена сума була внесена безпосередньо ним 22.01.2015 до каси як позика від учасників товариства.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідному видатковому ордері (т.2 а.с.119) міститься підпис ОСОБА_1 у якості керівника ТОВ «Поліпласт+». При цьому, у даному ордері вказано про видачу відповідних коштів саме ОСОБА_1

Так само, до матеріалів справи надано копії банківських квитанції та виписки від 22.01.2015 року, якими підтверджується внесення саме ОСОБА_1 коштів у сумі 350000,00 грн. на банківський рахунок саме ТОВ «Поліпласт+».

Отже, в даному випадку наявні документи, які підтверджують видачу із каси підприємства готівкових коштів у розмірі 350000,00 грн. 22.01.2015 та здавання цих же коштів до банку. Документ, який свідчить про здавання таких коштів банку, а саме квитанція (т.2 а.с.120), засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що наявність певних невідповідностей видаткового ордера, в даному випадку відсутність одного підпису особи (в якості одержувача коштів) за наявності її ж підпису на даному ордері (в якості керівника, який підтверджує касиру право видати певні кошти одержувачу), та при наявності належним чином оформлених інших первинних документів (в тому числі банківських), не може беззаперечно свідчити про наявність порушення, оскільки фактично підприємством через його керівника було здано відповідні суми коштів до банку, тобто відповідні кошти не були витрачені підприємством як витрати, а лише змінилося фактичне місце зберігання цих же сум коштів.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції про необгрунтованість вимог в повному обсязі.

Вдповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині залишення без задоволення без задоволення адміністративного позову позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №00000401402 від 18.01.2018 р. з податку на прибуток на суму 344681,25 грн. та №00000291410 від 18.01.2018 р. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» на суму 718910,08 грн. з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову в цій частині вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін.

З огляду на клопотання представника позивача питання розподілу судових витрат буде вирішено додатковою постановою.

Керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт+" - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року по справі № 820/479/18 - скасувати в частині залишення без задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт+" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №00000401402 від 18.01.2018 р. з податку на прибуток на суму 344681,25 грн. та №00000291410 від 18.01.2018 р. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» на суму 718910,08 грн.

Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт+" до Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №00000401402 від 18.01.2018 р. з податку на прибуток на суму 344681,25 грн. та №00000291410 від 18.01.2018 р. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» на суму 718910,08 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року по справі № 820/479/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко М.І. Старосуд