Постанова № 77925067, 14.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4084/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача ОСОБА_4.; представника відповідача Оганезової Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018, суддя Біленський О.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 06.09.18 по справі № 820/4084/18

за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс"

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс", в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради щодо нерозгляду на черговій сесії Харківської міської ради заяви (клопотання) ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0338 га з метою подальшої її придбання для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "П-1" загальною площею 210,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Харківську міську раду розглянути на черговій сесії Харківської міської ради заяву (клопотання) ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0338 га з метою подальшої її придбання для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "П-1" загальною площею 210,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому на праві власності належить нерухоме майно - нежитлова будівля літ."П-1" (площа нерухомості 210,7 кв.м., площа забудови приблизно 214,5 кв.м.) по АДРЕСА_1. Зазначена нежитлова будівля зареєстрована в реєстрі прав власності на нерухоме майно, ці відомості є загальновідомими та загальнодоступними. 15 грудня 2017р. позивач звернувся до Харківської міської ради з заявою-клопотанням про бажання придбати земельну ділянку, було зазначено орієнтовний розмір земельної ділянки, 0,0338 Га, місцезнаходження та прохання надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки. В заяві-клопотання були вказані всі необхідні відомості, в тому числі зазначено місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, зазначено про згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки та додано всі документи, які передбачені ч.2 ст.128 Земельного кодексу України: копія договору купівлі-продажу від 07.08.2008р., витягу з державного реєстру правочинів, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічного паспорту відносно нежитлової будівлі літ. "П-1" за адресою АДРЕСА_1; паспорту, ідентифікаційного номеру заявника ОСОБА_3 Для більш повної ідентифікації земельної ділянки та зручності розгляду поданої заяви позивачем було також додатково за власної ініціативи подано: технічний звіт з інженерно-геодезичних робіт зйомки нежитлової будівлі літ. "П-1" за адресою АДРЕСА_1 (вибірково) із наявним графічним матеріалом щодо місця розташування об'єкту нерухомості - власності заявника; графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки; фотозображення об'єкту нерухомості станом на 30.11.2017р. Станом на момент подання ОСОБА_3 заяви-клопотання про бажання придбати земельну ділянку із зазначеними орієнтовними розмірами, згідно з наявними відомостями не було зареєстровано за будь-якою особою право користування на земельну ділянку в межах яку бажає придбати позивач під його нерухомим майном. Позивачем також будь-яких заяв про відмову від земельної ділянки під належною йому нежитловою будівлею не подавалось. Станом на момент подання цього позову право користування на земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля позивача, та яку бажає придбати позивач - на користь будь-якої третьої особи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також не зареєстровано. На порушення ч.3 ст.128 ЗК України з боку Харківської міської ради не було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні дозволу чи продажу земельної ділянки з підстав, вказаних в ч.5 ст. 128 ЗК України. Отже відповідач подане позивачем клопотання не розглянув в порядку передбаченому ст.128 ЗК України, рішення за результатом клопотання в установлений місячний строк, до 15 січня 2018р. не прийняв. Позивач вважає, що бездіяльність Харківської міської щодо нерозгляду на двох чергових сесіях питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її придбання у власність для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. П-1 по АДРЕСА_1 є протиправною, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежитлова будівля літ."П-1" загальною площею 210,7 кв.м. по АДРЕСА_1.

15 грудня 2017р. позивач звернувся до Харківської міської ради з заявою-клопотанням про бажання придбати земельну ділянку у власність в порядку ст.128 Земельного кодексу України. В заяві-клопотання було зазначено місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, зазначено про згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки та додано наступні документи: копія договору купівлі-продажу від 07.08.2008р., витягу з державного реєстру правочинів, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічного паспорту відносно нежитлової будівлі літ. "П-1" за адресою АДРЕСА_1; паспорту, ідентифікаційного номеру заявника ОСОБА_3 Для більш повної ідентифікації земельної ділянки та зручності розгляду поданої заяви позивачем було також додатково за власної ініціативи подано: технічний звіт з інженерно-геодезичних робіт зйомки нежитлової будівлі літ. "П-1" за адресою АДРЕСА_1 (вибірково) із наявним графічним матеріалом щодо місця розташування об'єкту нерухомості - власності заявника; графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки; фотозображення об'єкту нерухомості станом на 30.11.2017р.

17.01.2018 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради позивачу було надано відповідь №Т-1-49349/1-17.08.39 на звернення позивача від 15.12.2017 про те, що відповідно до Земельного кодексу України, Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів у м. Харкові, затвердженого рішенням 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.12.2008 №362/08, Положення про Департамент територіального контролю, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання" від 20.11.2015 №7/15, для розгляду Харківською міською радою питання продажу земельної ділянки необхідно надати до департаменту земельних відносин документи за переліком.

16.02.2018 року позивач направив до відповідача заяву про надання документів і роз'яснення виконання вимог з приводу раніше поданої заяви (клопотання) про бажання придбати земельну ділянку у власність, в якій міститься обґрунтування надання або відмови у наданні витребуваних Департаментом земельних відносин Харківської міської ради документів.

Департаментом земельних відносин було надано відповідь від 19.03.2018 №Т-1-18843/1-18.03.31 про те, що оскільки ОСОБА_3 виявів намір отримати у власність земельну ділянку площею, орієнтовно, 0,0338 га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "П-1", то Департамент, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень згідно з Положенням про Департамент земельних відносин Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 №7/15, формує пакет документів щодо продажу земельної ділянки. До первинної підготовки проектів розпорядчих актів щодо викупу, придбання у власність земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об'єктів містобудування обов'язково залучаються співробітники Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, які здійснюють обстеження земельних ділянок. Відповідно до положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15, Департамент здійснює самоврядний контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (самовільного зайняття), використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, неодержання доходів унаслідок порушення умов договору оренди землі ; нецільове використання), невідповідності розміру орендної плати за договором оренди землі вимогам чинного законодавства. Крім того, Департамент має право: обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю при підготовці рішень про передачу у власність та користування, за вмотивованими запитами виконавчих органів Харківської міської ради та в інших випадках, які необхідні для виконання покладених на Департамент повноважень. Заявника повідомлено про те, що попередні звернення позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з пакетом документів знаходяться на розгляді у відділі збору вихідних даних та підготовки розпорядчих актів Департаменту земельних відносин.

З огляду на те, що у законодавчо передбачений строк відповідачем не було прийнято рішення за заявою (клопотанням) ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0338 га з метою подальшої її придбання для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "П-1" загальною площею 210,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порядку, передбаченому законодавством, не розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на складення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. В ст. 59 цього Закону зазначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 128 ЗК України Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаної норми позивачем було надано заяву з відповідними та законодавчо визначеними додатками.

Згідно з вимогами ч.3 ст.128 Земельного кодексу України, орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що у місячний термін Харківською міською радою не було прийнято жодного з передбачених ч.3 ст.128 Земельного кодексу України рішень, що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо нерозгляду заяви (клопотання) ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0338 га з метою подальшої її придбання для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "П-1" загальною площею 210,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року по справі №826/7449/17.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, стосовно того, що ненадання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою не є для позивача перешкодою для виготовлення проекту землеустрою, колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо всебічного, повного та своєчасного розгляду заяви позивача, а не питання надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

При цьому, ст.128 Земельного кодексу України регламентує саме порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам та на відміну від ст.123 Земельного кодексу, якою визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, не передбачає принципу "мовчазної згоди".

Європейський суд з прав людини у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року) постановив, що хоча стаття 6 Конвенції і гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона все-таки не встановлює жодних правил щодо прийнятності доказів або порядку їх оцінки. Тому встановлення таких правил взагалі є предметом, що регулюється національним законом і національними судами.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно-правові акти та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було подано до відповідача належним чином оформлене клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відповідач, відповідно до статті 19 Конституції України та статті 128 Земельного кодексу України, зобов'язаний був розглянути клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Проте, відповідачем в порядку, передбаченому законодавством, не розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на складення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, в порушення положень статті 128 Земельного кодексу України, не розглянуто клопотання позивача, позовні вимоги про визнання протиправними бездіяльності відповідача щодо недодержання процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання відповідача розглянути подане клопотання у встановленому порядку підлягають задоволенню та є належним способом захисту позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року по справі № 820/4084/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 по справі № 820/4084/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.О. Бондар Повний текст постанови складено 19.11.2018.