Рішення № 77923281, 19.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/498/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області до Головного управління ДФС в Луганській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області (далі - позивач) до Головного управління ДФС в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Луганській області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення від 15.12.2017 №0041081301 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» (а.с.3-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач до 2015 року був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». 22.12.2017 на адресу виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області від ГУ ДФС в Луганській області надійшло рішення №0041081301 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування)» на загальну суму 10173,24 грн.: з них штраф у розмірі 9138,87 грн. за період 21.08.2014 - 29.08.2014, штраф у розмірі 138,86 грн. за період з 21.07.2015 по 20.03.2015 та пеня у розмірі 865,51 грн. Позивач зазначив, що виконавчим комітетом платіжні доручення №№515,517,526,528 від 05.08.2014 про сплату єдиного внеску за липень 2014 року у сумі 90790,83 грн. були надані до Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську 05.08.2014, тобто в термін встановлений ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не пізніше 20 числа наступного місяця, однак зазначена сума перерахована Управлінням казначейської служби України у м.Лисичанську лише 29.08.2014. Фактично виконавчим комітетом Лисичанської міської ради перерахування єдиного внеску до ДПІ в м.Лисичанську відбулось 05.08.2014, але саме з боку Управління казначейської служби України у м.Лисичанську відбулось несвоєчасність перерахування, у зв'язку з відсутністю після воєнних дій, які мали місце в м.Лисичанську наприкінці липня 2014 року. Позивач вважає, що нарахування штрафних санкцій та пені суперечить чинному законодавству, оскільки за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску не застосовується. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 20.03.2018 за вхідним реєстраційним номером 6567/2018 надав відзив на позовну заяву від (а.с.26-28), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що відповідно до п.9-4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014звільняються від виконання своїх зобов'язань визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем його тимчасового проживання у добровільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідач зазначив, що позивач не надав відповідної заяви. Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції , як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідач зазначив, що позивач відповідає лише одному з пунктів, а саме знаходження на території, на якій здійснювалось АТО, разом з цим позивачем не надано до органу доходів та зборів відповідної заяви та сертифікату ТТП. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).

Ухвалою суду від 13.03.2018 зупинено провадження у справі до набранням законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 (а.с.21).

Ухвалою суду від 19.11.2018 поновлено провадження у справі (а.с.47).

Ухвалою суду від 19.11.2018 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.48).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 15.12.2017 ГУ ДФС в Луганській області винесено Рішення №0041081301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області застосовано штраф у розмірі 9168,87 грн. за період з 21.08.2014 до 29.08.2014 (10% до 01.01.2015), штраф у розмірі 865,51 грн. за період з 21.01.2015 до 20.03.2015 (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 138,86 грн. (0,1 % суми недоїмки), які протягом десяти календарних днів після надходження рішення підлягають (сплаті) на рахунки ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області в загальному розмірі 10173,24 грн. (а.с.12).

Зазначене Рішення позивачем отримано 22.12.2017 за вх.№7014/01-18, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.12).

Згідно з інформацією, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 19.11.2018 №1004667952 Виконавчий комітет Лисичанської міської ради Луганської області є органом місцевого самоврядування з 09.04.2002, 20.10.2005 №13811200000000655, місцезнаходження юридичної особи: 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Ім.М.Грушевського, буд.7, як платник єдиного внеску перебуває на обліку в ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області (а.с.41-43).

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість відзиву відповідача, суд виходить з такого.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органами доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб'єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Закон № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 9-4.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.

З урахуванням абз. 3 п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що спірне рішення органу доходів і зборів від 15 грудня 2017 року прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, що перебуває на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в м. Лисичанську (згідно з переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція), про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за період з 21.08.2014 по 29.08.2014 та з 21.01.2015 по 20.03.2015, тобто в період проведення антитерористичної операції.

З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз. 3 п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Безпідставними є посилання податкового органу на неподання позивачем у порядку Закону № 2464-VІ заяви про звільнення від обов'язків, передбачених цим Законом, з огляду на те, що антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває, спірне рішення прийняте в період проведення цієї операції. Крім того, відповідальність урегульована окремою нормою цього пункту. Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Доводи податкового органу щодо ненадання позивачем контролюючому органу сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в період 2014-2015 років, є неприйнятними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.

За приписами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн., при спірних правовідносинах позивач виступав не як суб'єкт владних повноважень, а як юридична особа - платник ЄСВ, з огляду на це, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області до Головного управління ДФС в Луганській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 15.12.2017 №0041081301 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" в загальній сумі 10173 гривні 24 копійки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд.72) на користь Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ: 04051951, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Ім.М.Грушевського, буд.7) у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова