Рішення № 77923172, 06.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Справа № 2340/2838/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дорошенко Л.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представника відповідача: Самофал М.С. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з метою отримання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області вона звернулась до відповідача з відповідною заявою, проте останній протиправно відмовив у її задоволенні.

В судовому засідання представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що відмова є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки земельна ділянка яку позивач мала намір отримати є сформованою, як об'єкт цивільних прав з визначеними межами та площею і включена до переліку земельних ділянок для участі в аукціоні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 23.01.2018 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із заявою №Р-372/0/94-18, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

31.02.2018 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області за розглядом вищевказаного клопотання повідомило позивача, про відсутність погодження Трушівської сільської ради на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що в свою чергу унеможливлює вирішення її питання.

26.04.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою в якій просила долучити рішення Трушківської сілької ради №37-7VII від 18.04.2018 про погодження на виготовлення документації із землеустрою до поданої заяви №Р-372/0/94-18 від 23.01.2018 та розглянути її.

22.05.2018 листом №2109/0/95-18 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило позивача про відмову в задоволенні її заяви з підстав перебування даної земельної ділянки в переліку земельних ділянок для участі в аукціоні.

Не погоджуючись з відмовою, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом досліджено довідку відділу Держгеокадастру у Чигиринському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 26.12.2017 №31-23-0.340-1461/172-17 з графічними матеріалами, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки.

З даної довідки вбачається, що вона створена відповідальними особами за допомогою програмного забезпечення та містить необхідні дані, що дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень для встановлення відповідності місця розташування об'єкта.

Таким чином, позивач, при зверненні до відповідача із заявою від 23.01.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту, подала всі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Шодо рішення Трушківської сілької ради про погодження на виготовлення документації із землеустрою, з цього приводу суд зазначає наступне.

Наказом Держземагентства України №328 від 15.10.2014 введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» (далі - Рішення №2/1).

Відповідно до пункту 2 Рішення №2/1 начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування (підп. 2.1. п. 2 Рішення №2/1).

Підп. 2.4 п. 2 Рішення №2/1 встановлено, що у разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Судом не встановлено та відповідачем не надано жодних заперечень від Трушівської сілької ради, які б свідчили про не можливість надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Отже, з огляду на зазначене відповідач мав надати позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою тим самим задовольнивши її заяву від 23.01.2018.

Позивач отримавши рішення Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області від 18.04.2018 №37-7/V-II про погодження позивачу на виготовлення документації із землеустрою на отримання у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, долучив його заявою від 24.04.2018 до своєї первинної заяви від 23.01.2018, проте відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району, вказавши, що дана земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 143,2811 га в адміністративних межах Трушівської сільської ради, яка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на яку виставляється на продаж на земельних торгах.

Так, ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України передбачається, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №85 від 20.03.2018 вирішено включити до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на земельних торгах земельну ділянку площею 143,2811 га в адміністративних межах Трушівської сільської ради.

Проте, суд звертає увагу відповідача, що на момент звернення позивача із заявою від 23.01.2018 даний наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, не застосовувався, з причин його відсутності. Доказів виконання наказу №85 від 20.03.2018 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області представником відповідача також не надано.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, за сукупності всіх обставин встановлених судом за час розгляду справи, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, суд вважає відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Щодо вирішення питання про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає, що не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Такі дії суду виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому суд звертає увагу, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 77, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) від 23.01.2018, зареєстровану за №Р-372/0/94-18 з врахуванням заяви ОСОБА_3 від 26.04.2018, зареєстровану за №3504/0/94-18 та прийняти рішення відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2018.

Суддя В.В. Гаращенко