Рішення № 77922416, 07.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2425/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Олійник О.А.,

представника позивача - Водолазського Д.В.,

представників відповідача - Зьоми Н.І., Калинич Н.Ю., Борщової О.А., Губарєвої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Д" № 0021701315 від 10.04.2018 в частині грошових зобов'язань за штрафними санкціями в розмірі 8617104,56 грн,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі відповідач) в якому, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Д" № 0021701315 від 10.04.2018 в частині грошових зобов'язань за штрафними санкціями в розмірі 8617104,56 грн.

Позов обґрунтовано тим, що контролюючий орган в оскаржуваному рішенні визначив податкове зобов'язання позивачу з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 20 505 213,77 грн, встановивши несплату позивачем цього податку станом на останню дату періоду, що перевірявся (31.12.2017) та наклав штрафні санкції за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, застосувавши першу несплату в передбачені законом строки ставку штрафу в розмірі 25%, за наступну - ставку в розмірі 50%, а за всі інші - в розмірі 75%. Застосування податковим органом штрафніх санкцій в підвищеному розмірі за ознакою повторності позивач вважає безпідставним, посилаючись на ті обставини, що ним було скоєне тривале правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України. Тому розмір штрафних санкцій, на думку позивача, мав складати 5 126 303,44 грн (25%), а не 13 743 408,00 грн, як зазначено в податковому повідомленні-рішенні. Таким чином, зважаючи на те, що порушення позивачем податкового законодавства не містить ознак повторності, застосування відповідачем збільшених штрафних санкцій, передбачених ст. 127 ПК України, є неправомірним, а, отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування 8 617 104,56 грн штрафних санкцій.

Представником позивача 30.10.2018 надано суду письмові додаткові пояснення (а.с.72-74), в яких він зазначив, що позивач нараховував та не сплачував заробітну плату своїм працівникам за перше півріччя 2017 року, нараховував та не сплачував ПДФО протягом періоду січень-початок липня 2017 року. За період кінець липня, серпень 2017 року - листопад 2017 року заробітна плата та інші доходи, а також ПДФО виплачувалась позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями щодо зарахування коштів на рахунок підприємства для виплати заробітної плати, банківськими виписками щодо зарахування заробітної плати/доходу на рахунки працівників, платіжними дорученнями, що підтверджують сплату ПДФО саме за період виплати доходу, оборотно-сальдовою відомістю. Відповідач же, застосувавши вимоги ст. 87 ПК України, самостійно перераховував сплачені позивачем кошти за поточні місяці в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, зазначеного позивачем у платіжних дорученнях.

Крім того зазначив, що відповідач у своєму акті перевірки також підтверджує, що заборгованість по заробітній платі виникла до 01.08.2017 (на сторінці 6 акту). Однак, оскаржене повідомлення-рішення, яким встановлено правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, прийняте відповідачем саме за період , серпень 2017 року - листопад 2017 року при цьому, у спірному податковому повідомленні-рішенні були застосовані штрафні санкції за повторне вчинення зазначених порушень у серпні 2017 року та втретє у вересні - листопаді 2017 року.

Разом з тим позивач наголошує, що вказане порушення виникло в попередні місяці 2017 року (за які відповідачем накладено штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДФО за статтею 126 ПК України іншим повідомленням рішенням, що не оскаржується), а в період з серпня по листопад 2017 року позивач виконував свої зобов'язання щодо нарахування та сплати заробітної плати/доходу і ПДФО. Отже, вважає, що в даному випадку існує одне триваюче порушення щодо несплати/неперерахування ПДФО, за яке відповідач має право притягнути позивача до відповідальності за ст. 127 ПК України у вигляді накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідач, Головне управління ДФС у Луганській області позовну заяву не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 05.09.2018 за вхідним реєстраційним № 21132/2018 подало відзив на позовну заяву (а.с. 51-53), в якому зазначено, що в ході проведення перевірки позивача встановлено перерахування податку на доходи фізичних осіб за період січень-липень 2017 року з порушеннями граничних строків сплати на загальну суму 24 701 144,41 грн, в тому числі по періодах: за січень 2017 року в сумі 1117352,64 грн; за лютий 2017 року в сумі 5071987,75 грн; за березень 2017 року в сумі 4860043,28 грн; за квітень 2017 року в сумі 4237814,32 грн; за травень 2017 року в сумі 4140981,63 грн; за червень 2бі7 року в сумі 4440274,96 грн; частина липня 2017 року в сумі 832689,83 грн.

Сума неперерахованого станом на 31.12.2017 до бюджету податку на доходи фізичних осіб за результатами перевірки становить в загальній сумі 20 505 213,77 грн, в тому числі за періоди: залишок липня 2017 року - 3646529,00 грн; за серпень 2017 року - 3683170,95 грн; за вересень 2017 року - 4726312,99 грн; за жовтень 2017 року - 4649754,93, грн; за листопад 2017 року - 5277519,10 грн; за грудень 2017 року в сумі 1478075,20 грн.

Зазначені факти ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не оспорюються. Також не оспорюється ним право податкового органу застосовувати вимоги ст. 87 ПК України та перераховувати сплачені позивачем кошти за поточні місяці в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, зазначеного позивачем у платіжних дорученнях. Позивач не оспорює і підстави притягнення його до відповідальності за ст. 127 ПК України у вигляді накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, він лише не згоден із застосуванням підвищеного розміру штрафної санкції в розмірі 50% та 75%, передбачених статтею 127 Податкового кодексу України оскільки, на думку позивача, передумовою накладення підвищеного розміру штрафної санкції є накладення стягнення за попереднє порушення протягом 1095 днів. Проте, відповідач вважає, що така позиція позивача є хибною. Податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду. Отже, до несплати податку в передбачені законодавством строки, що скоєна вперше, податковим органом застосовано штраф в розмірі 25% від несплаченої суми. За ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів відповідач застосував штраф у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. За дії, передбачені абзацом першим п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, вчинені позивачем протягом 1095 днів втретє та більше - накладено штраф у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, на думку податкового органу, ними правомірно застосовані норми статті 127 Податкового кодексу України та обгрунтовано визначено розмір штрафних санкцій, а саме: за неперерахування податку на доходи фізичних осіб за липень 2017 року в сумі 3646529,00 грн (строк сплати 30.08.2017) - застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 %; за неперерахування податку на доходи фізичних осіб за серпень 2017 року в сумі 3683170,95 грн (строк сплати 30.09.2017) - застосовано штрафну санкцію у розмірі 50%; за неперерахування податку на доходи фізичних осіб за вересень 2017 року в сумі 4726312,99 грн (строк сплати 30.10.2017), за жовтень 2017 року в сумі 4649754,93 грн (строк сплати 30.11.2017), за листопад 2017 року в сумі 5277519,10 грн (строк сплати 30.12.2017) - застосовано штрафну санкцію у розмірі 75%.

За вказаних підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позові та письмових поясненнях.

Представники податкового органу, в тому числі й інспектори, які проводили перевірку заперечували проти задоволення позову, однак визнали той факт, що протягом другого півріччя 2017 року позивач сплачував заробітну плату працівникам з одночасною сплатою податку на доходи фізичних осіб за передбаченою чинним законодавством ставкою. Фактів виплати заробітної плати без одночасної сплати ПДФО чи сплати податку за меншою, ніж визначено чинним законодавством ставкою, за друге півріччя 2017 року податковим органом в ході перевірки не виявлено. Податковий орган вважає, що є наявними підстави для застосування штрафних санкцій за друге півріччя 2017 року, оскільки сплачені позивачем за цей період суми податку були зараховані на підставі вимог ст.87 ПК України на погашення податкового боргу за перше півріччя 2017 року. Таким чином, на момент перевірки мала місце ситуація, коли за друге півріччя позивачем заробітна плата виплачена, а ПДФО не сплачено. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-74 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" є юридичною особою, платником податків, ідентифікаційний код 33270581, місцезнаходження юридичної особи: 93403, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, будинок 5.

Працівниками ГУ ДФС у Луганській області відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 06.02.2018 № 116 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (код ЄДРПОУ 33270581) з питання своєчасності та повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та стану заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складно акт від 26.03.2018 № 254/12-32-13-15- 06/33270581, в якому, вказано на порушення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» (а.с.11-27):

- статті 31, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу а) пункту 171.2 статті 171, абзацу а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині дотримання строків сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 24701144,41 грн;

- статті 31, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу а) пункту 171.2 статті 171, абзацу а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо неперерахування податку на доходи фізичних осіб у строки та у відповідності до вимог законодавства на загальну суму 20505213,77 грн;

- ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР в частині виплати заробітної плати робітникам підприємства з порушеннями термінів виплати у період з лютого по грудень 2017 року.

В ході перевірки також встановлено, що заборгованість по заробітній платі виникла до 01.08.2017 (сторінки 6-7 акту). Протягом другого півріччя 2017 року позивач сплачував заробітну плату працівникам з одночасною сплатою податку на доходи фізичних осіб за передбаченою чинним законодавством ставкою. Так в другому абзаці сторінки 9 акту перевірки податковий орган сам зазначає, що в день виплати доходів підприємство визначало та здійснювало перерахування податку на доходи фізичних осіб, використовуючи діючу ставку податку та суму виплаченого доходу (а.с.19).

Отже, фактів виплати заробітної плати без одночасної сплати ПДФО чи сплати податку за меншою за належне ставкою за друге півріччя 2017 року податковим органом в ході перевірки не виявлено, що відображено в акті перевірки.

Зазначені обставини визнаються сторонами, представники яких надали відповідні пояснення в ході судового засідання, отже ці обставини можуть не доказуватися відповідно до вимог ч.1 ст.78 КАС України.

Одночасність виплати заробітної плати та сплати сум ПДФО позивачем в другому півріччі 2017 року, крім того, підтверджується:

- податковими розрахунками форми 1-ДФ за 3-й, 4-й квартали 2017 року (а.с.133-140);

- платіжними дорученнями щодо зарахування коштів на рахунок підприємства для виплати заробітної плати та платіжними дорученнями, що підтверджують одночасну сплату ПДФО саме за період виплати доходу за призначенням платежу (а.с.75-101);

- банківськими виписками щодо зарахування заробітної плати/доходу на рахунки працівників (а.с. 102-118);

- оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 119).

Факт перерахування податковим органом сплачених позивачем за друге півріччя 2017 року платежів ПДФО в рахунок погашення податкового боргу за перше півріччя 2017 року визнається сторонами, а також підтверджено:

- податковими розрахунками форми 1-ДФ за 1-й, 2-й квартали 2017 року (а.с.125-132);

- витягами з інтегрованої картки платника податку (а.с.157-170);

- розрахунком до податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 10.04.2018 №0021681315, що прийнято на підставі цього ж акту перевірки за перше півріччя 2017 року, і яким до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДФО на підставі ст.126 ПК України (а.с.150-152).

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом 10.04.2018 відносно позивача прийняте також оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0021701315, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем у розмірі 20505213,77 грн, нараховано штрафні санкції у розмірі 13743408,00 грн та нараховано пеню у розмірі 49132,38 грн (а.с.8).

У оскарженому податковому повідомленні-рішенні № 0021701315 до позивача застосовано штрафні фінансові санкції на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України у розмірі 13 743 408,00 грн у зв'язку з тим, що платником не перераховано до бюджету суму ПДФО за період з липня 2017 року по листопад 2017 року в загальній сумі 20 505 213,77 грн.

У розрахунку штрафної санкції, який додано до спірного податкового повідомлення- рішення вбачається, що контролюючим органом застосовано наступні штрафні санкції:

- до нарахованого ПДФО за липень 2017 року застосовано штрафну санкцію 25%;

- до нарахованого ПДФО за серпень 2017 року застосовано штрафну санкцію в розмірі 50%;

- до нарахованого ПДФО за вересень - листопад 2017 року застосовано штрафну санкцію в розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (а.с.9).

Вирішуючи питання щодо правомірності винесеного ГУ ДФС у Луганській області податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 № 0021701315 в частині застосування штрафних санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Платником податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є, зокрема, податковий агент.

Положеннями підпункту 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондує положення ст.18 ПК України, згідно з якими, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно підпункту 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Відповідно до підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до вимог підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено такий порядок нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб:

-податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

В силу вимог підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

За недотримання вимог чинного законодавства в частині порядку нарахування та сплти ПДФО Податковим кодексом України передбачені такі штрафні санкції.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто склад порушення, визначеного ст. 127 ПК України, передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Отже, для визначення відповідальності у вигляді штрафних санкцій відповідно до норми статті 127 ПК України, насамперед підлягає з'ясуванню яка з дій сталася першою - виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням строку.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча і з порушенням передбаченого статтею 168 ПК України строку сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 ПК України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 ПК України, лише якщо виплата доходу передувала сплаті податку.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України, викладеній від 10.11.2015 року в справі №21-2919а15, та в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі п/811/618/17.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що виплата позивачем доходу (заробітної плати) в другому півріччі 2017 року відбувалася з одночасною сплатою ПДФО, що вказано в самому акті перевірки, визнається сторонами і підтверджено належними доказами.

Зазначене свідчить про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.127 ПК України.

Згідно з вимогами пункту 87.9. статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, обов'язок податкового органу зарахувати сплачені позивачем кошти в погашення податкового боргу попередніх періодів не може тягнути відповідальність для позивача за ст.127 ПК України, в разі дотримання ним вимог 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, щ обуло встановлено в ході судового засідання.

Тому, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне застосування до позивача відповідачем штрафних санкцій ст.127 ПК України.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав позивача та визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Луганській області від 10.04.2018 № 0021701315 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" штрафних санкцій на суму 13743408,00 грн.

Обраний судом спосіб захисту повністю поновлює порушене право позивача, а зміна способу захисту порушеного права за ініціативою суду не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог відповідно до вимог ст. 245 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач платіжним дорученням від 11.07.2018 № 30801 сплатив судовий збір за подання до суду даного адміністративного позову у розмірі 206151,12 грн (а.с.3).

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з ГУ ДФС у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" судовий збір у розмірі 206151,12 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Луганській області від 10.04.2018 № 0021701315 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» штрафних санкцій на суму 13743408,00 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» (93408, Луганська область, м.Сєвєродонецьк вул.Пивоварова,5, код ЄДРПОУ 33270581) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ 39591445) витрати зі сплати судового збору у розмірі 206151,12 грн (двісті шість тисяч сто п'ятдесят одну гривню 12 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2018 року.

Суддя В.С. Шембелян