Ухвала суду № 77921983, 26.10.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4532/18

Провадження №4-с/333/49/18

УХВАЛА

Іменем України

26 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О.,

державного виконавця Дідичук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, боржник: ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2018 року до суду зі скаргою на дії державного виконавця Комунарського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 звернулось Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК». Скарга обґрунтована тим, що 12.11.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист по цивільній справі №333/6195/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором.

15.01.2014 року на підставі заяви стягувача державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ було відкрито виконавче провадження ВП №49903491.

15.08.2018 року на адресу ПАТ «РОДОВІД БАНК» надійшла постанова державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа у зв’язку з тим, що транспортний засіб боржника, який знадився у розшуку не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.

Стягувач вважає, що державний виконавець Дідичук Я.В. безпідставно винесла постанову про повернення виконавчого документа, так як остання:

- повертаючи виконавчий документ послалася на вимоги п.7 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року. Водночас, застосування даної норми права до спірних взаємовідносин є необґрунтованим, оскільки виконавчі дії з розшуку майна боржника розпочалися до набрання чинності ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року. Тому, до правовідносин необхідно застосовувати норми ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, згідно якого розшук майна боржника не обмежений;

- не вручила стягувачу копії постанови про розшук транспортного засобу боржника, копій інших процесуальних документів (порушення вимог ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року та ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року);

- не здійснила самостійного розшуку майна боржника, на яке накладено стягнення за місцем мешкання боржника;

- у постанові про повернення виконавчого документу, крім розшуку транспортного засобу не зазначила жодних дій та заходів, які вживала під час здійснення виконавчого провадження;

- не надала доказів про направлення постанови про розшуку автотранспортного засобу до Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» управління Національної поліції в Запорізькій області для внесення відомостей про розшук та розпізнавання розшукуваного автомобілю системою «Відеоконтроль-Рубіж»;

- не здійснила виклик боржника для дачі пояснень щодо знаходження заставного майна та не звернулася з відповідним поданням про примусовий привід боржника для дачі пояснень.

Враховуючи вказані порушення з боку державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, ПАТ «РОДОВІД БАНК» просить суд визнати дії державного виконавця Комунарського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа ВП №49903491 незаконними та скасувати вказану постанову.

В судове засідання представник ПАТ «РОДОВІД БАНК» не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, скаргу підтримують в повному обсязі і просять задовольнити.

Державний виконавець Дідичук Я.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, суду пояснила, що у неї на виконанні знаходилось виконавче провадження ВП №49903491, де боржником є ОСОБА_2 21.01.2016 року до Комунарського ВДВС Запорізького міського управління юстиції надійшла заява від представника ПАТ «РОДОВІД БАНК» з виконавчим листом про відкриття виконавчого провадження, що вона наступного дня і здійснила. У подальшому, вона декілька разів викликала для дачі пояснень ОСОБА_2 до Комунарського ВДВС та винесла постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Під час виконання виконавчого провадження було встановлено, що боржнику належить транспортний засіб – автобус «YOUYI ZGT», тому вона винесла постанову про розшук майна боржника 07.04.2016 року. Крім того, у 2016 році вона виходила за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому листі, але останнього вдома не було, про що було складено відповідний акт.

ОСОБА_1 вважає, що виконала по даному виконавчому провадженні усі можливі виконавчі дії, і у зв’язку з тим, що транспортний засіб боржника, який знаходився у розшуку не був виявлений протягом року з дня оголошення розшуку, вона 26.06.2018 року винесла постанову про повернення виконавчого документу.

Суд, вислухавши державного виконавця, оглянувши оригінал виконавчого провадження, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

22.01.2016 року на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження представника АТ «РОДОВІД БАНК» та виконавчого листа №333/6195/13-ц, виданого 12.11.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» 25 406,72 долари США та 282 805,53 грн., державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП №49903491, в якому боржником є ОСОБА_2, а стягувачем – ПАТ «РОДОВІД БАНК» (а.с. 25-27).

22.01.2016 року державний виконавець Дідичук Я.В. направила лист-повідомлення боржнику та стягувачу про відкриття виконавчого провадження. Крім того, у вказаному листі зазначено про зобов’язання ОСОБА_2 з’явитися до державного виконавця 02.02.2016 року (а.с.28).

У подальшому, до виконавчого провадження державний виконавець долучила відповіді з Державної податкової служби від 25.01.2016 року щодо відсутності інформації про джерела доходів ОСОБА_2 та з ПФУ від 22.01.2016 року щодо відсутності інформації про останнє місце роботи боржника (а.с. 29-32).

01.02.2016 року державний виконавець винесла постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 33) та долучила Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 03.02.2016 року, згідно якої постанови про арешт майна боржника виносилися державними виконавцями Комунарського ВДВС 24.10.2011 року (ВП №29303477/9), 20.02.2012 року (ВП №31269050), 21.11.2014 року (ВП 45436070), 31.08.2015 року (ВП №48533566), 05.11.2015 року (ВП49099874) (а.с. 34-38).

22.01.2016 року державний виконавець зробила запити щодо місця реєстрації боржника, належного йому нерухомого (земельної дільниці) та рухомого майна (а.с. 42).

Згідно відповіді ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та йому належить транспортний засіб – автобус «YOUYI ZGT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, який заборонено відчужувати (кредитор «РОДОВІД БАНК») (а.с. 47).

18.03.2016 року державний виконавець Дідичук Я.В. разом з представником стягувача вийшли за адресою: АДРЕСА_1 за місцем реєстрації ОСОБА_2, де склала відповідний Акт про те, що за вказаною адресою ніхто двері не відчинив (а.с. 48).

07.04.2016 року ОСОБА_1 винесла постанову про розшук майна боржника – автобуса «YOUYI ZGT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.

26.06.2018 року державний виконавець винесла постанову про повернення виконавчого документу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року у зв’язку з тим, що транспортний засіб боржника, який знадився у розшуку не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно відповіді з Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України від 09.10.2018 року, наданої на запит суду, транспортний засіб – автобус «YOUYI ZGT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, перебуває у розшуку відповідно до даних внесених: 25.11.2011 року, 12.04.2013 року, 08.10.2014 року підрозділами Державтоінспекції в Запорізькій області та 16.05.2016 року підрозділом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за виконавчим провадженням ВП №49903491.

З вказаної відповіді вбачається, що постанова державного виконавця Дідичук Я.В. від 07.04.2016 року про розшук майна боржника – автобуса «YOUYI ZGT» фактично надійшла до ГУНП в Запорізькій області та виконувалася органами поліції.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно п.7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

До набрання чинності ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року діяв ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV. Таким чином, виконавча дія щодо розшуку автомобіля боржника ОСОБА_2 яка почалася 07.04.2016 року і, відповідно дія щодо повернення виконавчого листа, так як вона безпосередньо пов’язана з розшуком транспортного засобу, повинна була завершена у порядку ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV.

Пунктом 7 частини 1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Із записів на виконавчому листі №333/6195/13-ц, виданого 12.11.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, в якому боржником є ОСОБА_2, а стягувачем – ПАТ «РОДОВІД БАНК» вбачається, що по ньому двічі відкривалося виконавче провадження та два рази повертався виконавчий документ, останній раз – 14.12.2015 року на підставі п.7 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV (а.с. 26).

Таким чином, державний виконавець Комунарського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документу, враховуючи, що підставою став факт відсутності виявлення транспортного засобу боржника (майна боржника) протягом року з дня оголошення розшуку останнього, повинна була застосовувати положення п.7 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV, які в даному випадку не дозволяли їй повернути виконавчий лист у зв’язку з тим, що по вказаному виконавчому документу вже здійснювалося виконавче провадження, але безрезультатно.

З досліджених матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець з 22.01.2016 року не направляла жодного запиту щодо наявності у боржника майна, у т.ч. права власності на землю.

Крім того, у виконавчому провадженні ВП №49903491 відсутні дані щодо запиту державного виконавця до Державної прикордонної служби України стосовно перетину боржником кордону України, а також дані щодо отримання ОСОБА_2 закордонного паспорту. Відсутні дані щодо виїзду державного виконавця за місцем реєстрації боржника з березня 2016 року.

До суду із клопотанням про примусовий привід боржника та про оголошення останнього у розшук державний виконавець не зверталась.

Згідно з ч.8 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, вказані вимоги ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець також не виконала, хоча повинна була виконувати їх з моменту набрання чинності вказаного Закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Таким чином, суд вважає, що встановлені у судовому засіданні фактичні обставини у сукупності свідчать про те, що державний виконавець Дідичук Я.В. всупереч вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII та від 21.04.1999 року №606-ХІV без наявності передбачених законодавством підстав повернула виконавчий документ та не здійснила усіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду, тому скарга ПАТ «РОДОВІД БАНК» є обґрунтованою і підлягає задоволенню, але частково.

Згідно з вимогами ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Тому, на думку суду, дії державного виконавця необхідно визнати неправомірними, а не незаконними, як просив стягувач.

Керуючись ст.ст. 447, 450,451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII та ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року №606-ХІV суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, боржник: ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженню №49903491 від 26.06.2018 року неправомірними.

Зобов’язати державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, або іншого державного виконавця, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження ВП №49903491, відкрите за виконавчим листом №333/6195/13-ц, виданого на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженні №49903491 від 26.06.2018 року та продовжити примусове виконання вказаного рішення суду після повернення Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» оригіналу зазначеного виконавчого листа.

У задоволенні іншої частини скарги Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 31.10.2018 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод