Вирок № 77921844, 19.11.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4423/17

1-кп/214/241/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючої судді Хомініч С.В.,

за участю секретарів Горбунової Л.С., Соколовської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі об'єднані кримінальні провадження №12017040750001725, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2017 та №12017040750001729, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2017 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, має повну середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 18.12.2012 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст.307 ч.1, ст.307 ч.2, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років; звільнився 28.09.2015 умовно-достроково на 1 рік 25 днів;

- 17.05.2017 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст.185 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу у сумі 1020 гривень;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.309 КК України

за участю:

прокурорів Личаної С.В., Хоружко С.Л., Базалєва В.Г., Чеботової Т.В.,

захисника Максимова Р.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, діючи повторно, 05.07.2017 приблизно о 02.00, знаходячись біля будинку №24 по вулиці Павла Глазового у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, впевнившись у відсутності свідків та очевидців, а також в тому, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, за допомогою заздалегідь заготовленого предмету злочину, а саме: металевого лома, зламав навісний замок решітки та проник до підвального приміщення вищевказаного будинку, звідки за допомогою заздалегідь заготовленого канцелярського ножа здійснив крадіжку кабелю ТПП 100*2*0,4 в кількості 15м. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №37/12.1/358 від 24.07.2017 вартість останнього 1477,05 грн., який належить ПАТ «Укртелеком». Однак, свій злочинний намір ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений співробітниками поліції по гарячих слідах, при спробі зникнути з місця події та розпорядитися викраденим майном на свій розсуд.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 ПАТ «Укртелеком» міг бути спричинений матеріальний збиток на загальну суму 1477,05 грн. відповідно до експертизи №37/12.1/358 від 24.07.2017.

Окрім того, маючи непогашену та не зняту в передбаченому законом порядку судимість за скоєння злочину, передбаченого ст.307 КК України, ОСОБА_1, умисно, 06.07.2017 близько 11.15, маючи злочинний намір, спрямований на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, для особистого вживання, без мети збуту, знаходячись у лісосмузі біля КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР», яка розташована за адресою: пл. 30-ти річчя Перемоги, 2 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, знайшов, таким чином придбав, медичний шприц об'ємом 5мл., частково заповнений рідиною масою 0,7124г, яка містить в собі опій ацетильований, обіг якого заборонено. Помістивши даний медичний шприц із наркотичним засобом у ліву кишеню спортивних шортів, які були вдягнені на ньому , ОСОБА_1, зберігаючи таким чином його при собі для особистого вживання, пішки попрямував у напрямку вулиці Корнійчука у Саксаганському районі міста Кривого Рогу.

Того ж дня, близько 11.40 у лісосмузі біля КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР», яка розташована за адресою: пл. 30-ти річчя Перемоги, 2 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, якими виявлено та вилучено у нього медичний шприц об'ємом 5мл, частково заповнений рідиною масою 0,7124г, яка, згідно висновку експерта №2/8.6-725 від 12.07.2017 містить наркотичний засіб - опій ацетильований, який віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса опію ацетильованого в перерахунку на суху речовину в наданій на експертизу 0,7124г рідині складає: 0,0148г, який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав при собі для особистого вживання, без мети збуту.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1, вірно кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України за ознаками незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), який не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав би необхідними для доведення злочину до кінця, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням в інше сховище; за ч.2 ст.309 КК України за ознаками незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України.

Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнав частково. Під час допиту суду пояснив, що вночі 05.07.2017 близько 02.00-03.00 години він знаходився у підвалі другого під'їзду будинку №24 по вулиці П.Глазового, оскільки хотів викрасти телефонний кабель, тому при собі мав туристичний розкладний ніж. На дверях в підвал, який знаходиться з боку від входу до під'їзду, висів зачинений замок, але він зняв його без зусиль. У підвалі було темно, але він підсвічував собі запальничкою, яку мав при собі. Побачив вже надірваний кабель з маркуванням «Укртелеком» та дорізав його. У місці перерізу кабель почав іскрити, тому він направився до виходу на вулицю. На виході його зупинили двоє працівників поліції, яким він зізнався, що хотів викрасти кабель. Далі його відвезли по УПП, де він написав пояснення та пішов додому. Вину у вчиненні зазначеного злочину визнає частково, оскільки мав намір викрасти не 15 метрів кабелю, як вказує сторона обвинувачення, а лише декілька метрів.

Обвинувачений ОСОБА_1, на підставі ст. 63 Конституції України, відмовився від надання пояснень з приводу скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, зазначивши лише, що наркотики він вживав до 2012 року та перебував у зв'язку з цим на обліку у лікаря нарколога.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який є працівником ЛД №5 КЦТ №525, суду показав, що близько 08-00 годин 05.07.2017, він отримав розпорядження керівництва про те, що по вулиці П. Глазового спрацювала сигналізація та відкрито вхід до підвального приміщення будинку АДРЕСА_3. Потрібно було встановити обставини, що саме викрадено та в якому розмірі. У підвалі нікого не було, освітлення там відсутнє. Він виміряв відсутній відріз кабелю, який становив 15 метрів та є найтовщим в діаметрі. Інші кабелі були на місці. Обвинуваченого він не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що станом на липень 2017 року працював інспектором поліції. Виклик надійшов близько опівночі з приводу того, що спрацювала сигналізація у будинку АДРЕСА_3. Прибув за викликом з напарниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 При огляді приміщення помітили, що відсутній замок та пошкоджені двері. На підлозі лежав лом. У підвалі виявили обвинуваченого ОСОБА_1, який одразу пояснив, що викрадав кабель. Опір ОСОБА_1 не чинив, в руках тримав ліхтарик та ніж, схожий на канцелярський, біля нього стояла спортивна сумка чорного кольору. Перед дверима входу у підвал лежав зрізаний кабель. Далі на підлозі також лежали скручені зрізи кабелів. До обвинуваченого застосували кайданки і викликали слідчо-оперативну групу. Кайданки застосували до ОСОБА_1 у зв'язку із необхідністю відворотності можливої небезпеки для життя працівників поліції на час перевірки всього приміщення темного підвалу, на наявність інших осіб, можливо співучасників скоєння кримінального правопорушення. Після перевірки приміщення підвалу та встановлення відсутності інших осіб, окрім ОСОБА_1, кайданки з останнього були зняті. Приблизно протягом години приїхала слідчо-оперативна група.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що працює патрульним поліцейським. 05.07.2017 вона знаходилась на патрулюванні разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Прийшов виклик на планшет, що спрацювала сигналізація у підвалі будинку №24. Коли приїхали на місце, вона та ОСОБА_6 зайшли всередину підвалу, а ОСОБА_5 залишився на вулиці. В підвалі було темно, за колоною побачили чоловіка, це був ОСОБА_1 Він не чинив опір, пояснив, що має скрутні життєві обставини, тому вирішив вчинити злочин - викрасти кабель. В руках обвинувачений тримав ніж. На підлозі лежали відрізки кабелю. Замок лежав біля дверей на підлозі. Обвинувачений сам представився, що він ОСОБА_1 та пояснив, що родом з м. Запоріжжя.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що працює у патрульній поліції. 05.07.2017 він знаходився на патрулюванні разом з напарниками ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Коли вони прибули на виклик по АДРЕСА_3, то виявили залізний лом, який лежав на підлозі поряд з навісним замком, двері були відчинені. До підвалу увійшли він та ОСОБА_7, там побачили обвинуваченого, він представився їм ОСОБА_1, опору не чинив та пояснив, що викрадає кабель. Робить це, оскільки не має грошей та перебуває у скрутному матеріальному становищі. Кабелі лежали на підлозі відрізані та змотані. В руках у обвинуваченого був ніж, схожий на канцелярський, шириною 5-6 см. Ними встановлено вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та застосовано кайданки. Слідчо-оперативна група приїхала швидко. Коли вони останнім передавали обвинуваченого, кайданки з нього зняли.

Пояснення вказаних свідків є послідовними та повністю узгоджуються між собою та щодо різних обставин провадження, тому суд приходить до висновку, що їх покази правдиві, оскільки знаходяться у взаємозв'язку з іншими об'єктивними письмовими доказами у провадженні, якими підтверджується винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, а саме:

- актом встановлення факту викрадення, знищення або зловмисного пошкодження ЛКС №1598 від 05.07.2017, відповідно до якого комісією встановлено, що 05.07.2017 о 08.30 працівник ЛД №5 КЦТ №525 кабельник-спаювальник ОСОБА_4 при обстеженні кабельної лінії зв'язку з причини спрацювання охоронної сигналізації 05.07.2017 о 01.58 прокладеної: АТС-64, РШ 64-52 ГР-96, виявив викрадення майна за адресою: АДРЕСА_3 у підвалі будинку. Місце протиправного посягання на об'єкт телекомунікаційної мережі оглянула слідчо-оперативна група Саксаганського РВП (том 4 а.с.11);

- довідкою про вартість викраденого або зловмисно пошкодженого майна та перебування його на балансі від 05.07.2017, з якої видно, що за результатами проведення комісійного обстеження встановлено, що 05.07.2017 зловмисниками викрадено (пошкоджено) 15 м. кабелю ТПП 100х2х0,4, вартістю 1314,00 грн. Зазначена сукупна вартість є складовою прямої матеріальної шкоди завданої ПАТ «Укртелеком», та не включає матеріальної шкоди, завданої у зв'язку з вимушеним виконанням робіт з відновлення штатних технічно-експлуатаційних характеристик викрадених (пошкоджених) технічних засобів телекомунікаційних мереж (том 4 а.с.12);

- протоколом огляду від 05.07.2017 та фототаблицею до нього, згідно з яким працівниками СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області проведено огляд приміщення підвалу за адресою: АДРЕСА_3 в м. Кривому Розі. Під час огляду виявлено та вилучено ніж канцелярський з ручкою червоного кольору, навісний замок, дорожню сумку чорного кольору з червоними вставками, в якій знаходяться 14 частин кабелю зв'язку, загальною довжиною 15 метрів, та металевий лом (том 4 а.с.18-20);

- висновком експерта №37/12.1/358 від 24.07.2017, відповідно до якого ринкова вартість 15 метрів кабелю ТПП 100х2х0,4 станом на 05.07.2017 могла складати 1477,05 грн. (том 4 а.с.41-43);

Зазначені письмові докази у провадженні зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідають показанням обвинуваченого та свідків.

Окрім того, незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину, підтверджується сукупністю, досліджених в судовому засіданні, письмових доказів у провадженні, а саме:

- протоколом огляду від 06.07.2017 та фототаблицею до нього, згідно з яким працівниками СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області проведено огляд лісосмуги біля міської лікарні №2 за адресою: пл. 30 років Перемоги, 20 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, під час якої, при поверхневій перевірці ОСОБА_1 у нього виявлено медичний шприц об'ємом 5,0 мл. з речовиною коричневого кольору, заповнений до помітки 0.5 мл. Як пояснив останній, в цьому шприці знаходиться наркотична речовина «опій». Зазначений шприц вилучено та поміщено до експертного пакету (том 2 а.с.10-11);

- протоколом огляду відеозапису від 07.07.2017, доданий до протоколу огляду на СД-диску, відповідно до якого ОСОБА_1 у присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на запитання чи є у нього при собі речі, обіг яких заборонено чи обмежено, або які становлять загрозу життю чи здоров'ю інших осіб, відповів, що у нього є наркотична речовина «ширка», далі він дістав шприц об'ємом 5мл з речовиною коричневого кольору. При цьому пояснив, що даний шприц знайшов у кущах поблизу «КЗ «КМКЛ №2» ДОР, поклав у кишеню своїх шорт та зберігав для власного вжитку, без мети збуту (том 2 а.с.15, 15а);

- висновком експерта №2/8.6/725 від 12.07.2017, з якого видно, що надана на експертизу рідина масою 0,7124 г. вилучена у ОСОБА_1, містить опій ацетильований, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,0148 г. (том 2 а.с.21-24).

Зазначені письмові докази у провадженні зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Враховуючи відомості наведених вище процесуальних документів, показів свідків ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та на підставі сукупності доказів, суд приходить до висновку, що фактичні обставини кримінальних проваджень свідчать про неможливість формування штучних доказів та однобічність проведення досудового розслідування.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує зазначене Європейським судом з прав людини, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскер де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції).

Судом також врахована позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Крім того, при визначенні справедливості розгляду у цілому суд бере до уваги п.44 рішення «Свєтіна проти Словенії», та враховує, чи було забезпечено право на захист, встановлює, чи була у заявника можливість оскаржувати достовірність доказів і опротестовувати їх використання.

Відповідно до практики Європейского суду з прав людини необхідно враховувати якість доказів, у тому числі, чи не викликають сумніви у їх достовірності або точності ті обставини, за яких вони були отримані. Хоча проблема справедливості не обов'язково виникає там, де отримані докази не підкріплені іншими матеріалами, треба зазначити, що у випадках, коли докази є досить вагомими і немає ризику щодо їх недостовірності, потреба в підтверджуючих доказах, відповідно, є меншою.

Вирішуючи клопотання захисника Максимова Р.І. про визнання доказів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 недопустимими, суд виходить з наступного.

Захисник стверджує, що протоколи огляду місця події від 05.07.2017 та 06.07.2017 у даному кримінальному провадженні, отримано з істотним порушенням порядку, встановленого КПК України, оскільки фактично працівниками поліції проведено обшук обвинуваченого та вилучено у нього знаряддя та предмет злочину (том 2 а.с.10-11, том 4 а.с.18-20).

З таким твердженням сторони захисту суд не може погодитись, оскільки воно не відповідає дійсності та спростовується матеріалами кримінального провадження, зокрема відеозаписом огляду на місці події 06.07.2017.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 05.07.2017, слідчим Ходирєвим Д.В. оглянуто приміщення підвалу будинку №23 по вул. Павла Глазового в Саксаганському районі м.Кривого Рогу. Оглядом встановлено, що навісний замок на дверях підвалу зірвано, деформовано планку замка, перед входом до підвалу на підлозі виявлено замок навісний та лом металевий довжиною 80 см. Під час огляду приміщення підвалу виявлено пошкодження кабелю зв'язку в обмотці чорного кольору, загальна довжина кабелю складає 15 метрів. На місці огляду місця події виявлено також ОСОБА_1 (том 4 а.с.18-20).

Відповідно до рапорту інспектора роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції у м.Кривому Розі ОСОБА_6 в ході обходу підвалу у будинку №23 по вул. Павла Глазового в Саксаганському районі м.Кривого Рогу виявлено ОСОБА_1, який вказав на місце, де він вирізав кабель «Укртелекому» в кількості 14 шт., складені біля сумки чорного кольору. Окрім того, останній добровільно видав канцелярський ніж та повідомив, що використовував його для вирізки кабелю (том 4 а.с.21).

Зазначені вище обставини підтвердили працівники патрульної поліції ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 під час допиту в ході судового розгляду кримінального провадження. При цьому, суд звертає увагу, що після допиту цих свідків, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що все було так, як вони пояснили, жодних зауважень чи заперечень не висловлював. Також, ані в судовому засіданні, ані під час досудового розслідування, будь-яких зауважень чи заяв щодо проведення його обшуку обвинувачений не надавав.

Відповідно до положень ст.34 Закону України «Про Національну поліцію», поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський для здійснення поверхової перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб. Таким чином, поверховий огляд відрізняється від обшуку особи, який не може проводитися за відсутності відповідного протоколу.

Отже, в судовому засіданні під час розгляду матеріалів кримінального провадження не встановлено обставин, які б свідчили, що 05.07.2017 слідчим Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Ходирєвим Д.В. здійснювався обшук ОСОБА_1, тобто, що працівниками патрульної поліції чи слідчим здійснювались дії, направлені на проникнення під одяг останнього чи до кишень його одягу.

Судом встановлено, що 05.07.2017 ОСОБА_1 добровільно видав працівникам патрульної поліції канцелярський ніж, який знаходився у нього у задній кишені, та пояснив, що використовував його для вирізки кабелю, а сумка чорного кольору, лом металевий, навісний замок та частини кабелю зв'язку знаходились не у ОСОБА_1, а в приміщенні підвалу будинку, на підлозі, і виявлені та вилучені в ході огляду місця події.

В ході судового розгляду переглянуто відеозапис огляду ОСОБА_1 06.07.2017, де він добровільно у присутності двох свідків своїми руками дістав із шортів, одягнутих на нього, медичний шприц з речовиною коричневого кольору та надав пояснення слідчому, що саме в ньому знаходиться і звідки він у нього взявся, далі він добровільно і самостійно передав медичний шприц слідчому. На вказаному відеозаписі не зафіксовано будь-яких дій слідчого чи інших осіб, які б свідчили, що щодо ОСОБА_1 здійснювався обшук та, що його після цього затримали. Зауважень чи заяв від обвинуваченого на дії слідчого не надходило. Крім того захисником у клопотанні не зазначено, які саме дії здійснили працівники поліції, які б свідчили, що щодо ОСОБА_1 проведено саме обшук, а не огляд місця події, і хто саме здійснив такі дії, які можна розцінити як проведення обшуку особи - працівники патрульної поліції чи слідчий. Отже, відсутні підстави вважати, що протокол огляду від 06.07.2017 є недопустимим доказом.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 7 ст.42 Закону України «Про Національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених законом, уповноважена застосовувати заходи примусу, одним з яких є застосування спеціальних засобів, а саме: засобів обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо). Поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.

Захисник також вказує, що щодо ОСОБА_1 застосовувались кайданки протягом 30 хвилин, що на його думку є порушенням прав обвинуваченого.

Таку позицію сторони захисту суд вважає хибною, з огляду на ч.ч.1, 4, 7 ст.42 Закону України «Про Національну поліцію» та пояснення свідка ОСОБА_5, який пояснив, що до ОСОБА_1 застосовано кайданки у зв'язку із необхідністю відворотності можливої небезпеки для життя працівників поліції на час перевірки всього приміщення темного підвалу, на наявність інших осіб, можливо співучасників скоєння кримінального правопорушення. Після перевірки приміщення підвалу та встановлення відсутності інших осіб, окрім ОСОБА_1, кайданки з останнього були зняті.

Таким чином, застосування до ОСОБА_1 кайданок на нетривалий час працівниками патрульної поліції здійснювалось відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», а не згідно з положеннями ст.208 КПК України, як на цьому наполягає захисник обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника в цій частині є необґрунтованим, а його твердження, що під видом огляду місця події фактично проведено обшук особи, є безпідставним, без наведення конкретних дій працівників патрульної поліції чи слідчого, яким можна було б надати відповідну оцінку, тобто порівняти для встановлення проведення поверхневої перевірки, обшуку чи огляду місця події.

Таким чином, суд відхиляє посилання захисника на принцип «отруєного дерева» практики Європейського суду з прав людини, при якому спрацьовує «ефект доміно», визнавши допустимими речові докази, отримані під час проведення зазначених слідчих дій, а саме - ножа канцелярського, навісного замка, дорожньої сумки, 14 частин кабелю, металевого лому, протоколу огляду відеозапису від 07.07.2017, ДВД-диску з відеозаписом огляду від 06.07.2017 та медичного шприца, об'ємом 5мл.

За вищезазначених підстав та з урахуванням того, що вимогами ст.237 КПК України не передбачена обов'язкова участь підозрюваного та захисника під час огляду місця події, суд вважає необґрунтованими твердження захисника Максимова Р.І. з приводу того, що співробітниками поліції під час затримання ОСОБА_1 порушено його право на захист, оскільки слідчий не здійснив жодних дій, направлених на забезпечення його захисником та не отримав письмової відмові від його залучення та не ознайомив обвинуваченого з протоколом огляду місця події.

Також безпідставними є доводи захисника про те, що огляд місця події, як 05.07.2017, так і 06.07.2017 проведено до внесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань, оскільки відповідно до ч.3 ст.214 КПК України, огляд місця події є єдиною слідчою дією, яку може бути проведено до внесення відомостей до Єдиного реєстр досудових розслідувань.

Крім того, твердження захисника, що слідчі Ходирєв Д.В. та Степанюк М.С. не уповноважені на здійснення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч.2 ст.39 КПК України, керівник органу досудового розслідування уповноважений, зокрема, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Відповідно до вимог ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Як слідчий Ходирєв Д.В., так і слідчий Степанюк М.С. є слідчими Саксаганського відділення поліції КВП ГУНП в Дніпропетровській області, а тому уповноважені здійснювати огляд місця події на території Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, тобто вони є уповноваженими слідчими на здійснення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище вимог кримінального процесуального закону, можна зробити висновок про те, що будь-яких інших вимог до повноважень слідчого органу досудового розслідування чинний закон не містить, а постанова про групу слідчих - це процесуальне рішення керівника органу досудового розслідування, яке не передбачено чинним КПК України у якості обов'язкового процесуального документа. Отже, таке рішення може бути зазначено, зокрема, у вигляді резолюції на певному документі, шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, графіком чергування слідчих або в інший спосіб.

Також, не відповідають матеріалам кримінального провадження і розцінюються судом, як намагання захисника ввести суд в оману, твердження захисника про те, що відповідно до протоколу огляду місця події від 05.07.2017 вилучено 15 частин кабелю, а на зберігання до камери схову речових доказів передано 14 частин кабелю, оскільки відповідно до зазначеного протоколу, під час огляду місця події виявлено частини кабелю зв'язку у кількості 14 штук, сумка чорна, ніж канцелярський, лом металевий, замок навісний. При цьому, як в описовій частині протоколу, так і в резолютивній, зазначено, що вилучено кабель загальною довжиною 15 метрів.

Окрім того, необґрунтованими визнає суд і доводи клопотання в частині визнання висновку експерта №37/12.1/358 від 24.07.2017 недопустимим доказом на підставі того, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутнє таке процесуальне рішення, як постанова слідчого про призначення експертизи.

Суд наголошує на тому, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не пов'язує визнання доказів недопустимими з неналежним складанням слідчим реєстру матеріалів досудового розслідування. Складання реєстру матеріалів досудового розслідування не відноситься до порядку отримання доказів, встановлених КПК України, а лише відображає слідчі дії, процесуальні рішення та заходи забезпечення кримінального провадження, а тому неповне відображення прийнятих процесуальних рішень в реєстрі не є істотним порушенням вимог КПК України, а тим більш не свідчить про порушення порядку отримання доказів, а, отже, і визнання їх судом недопустимими.

Оцінюючи висновок експерта, відповідно до вимог ст.ст.85, 86, 94, 101 КПК України, з урахуванням зауважень захисника обвинуваченого, вказаних у клопотанні, зокрема, відносно не врахування експертом зносу кабелю, суд вважає, що вказаний висновок є допустимим доказом, оскільки дослідженні та зроблені за його результатами висновки обґрунтовані, виконані експертом на запитання слідчого в цьому кримінальному провадженні, що доручав проведення експертизи, а отже, під час досудового розслідування вони отримані в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, враховуючи, що вони ґрунтуються на доказах, визнаних судом допустимими. Окрім того, вони також є належними доказами, виходячи з того, що ґрунтуються на наукових, спеціальних знаннях, які прямо підтверджують існування фактів та обставин, що підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, а також інших обставин, які мають значення для цього кримінального провадження та не викликають сумнівів щодо їх достовірності, відповідають показанням обвинуваченого та свідків у провадженні.

Також захисник вказав про визнання недопустимими доказами покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, надані ними під час судового розгляду, оскільки вони не були допитані на досудовому слідстві, а тому адвокат не мав змоги ознайомитися з ними та підготуватися до їх допиту.

Такі посилання захисника Максимова Р.І. спростовуються матеріалами кримінального провадження, адже відповідно до клопотання останнього від 15.09.2017, він ознайомився із матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, а зокрема і з рапортами вказаних працівників поліції, в яких ними зазначено всі обставини події та які вони відобразили в своїх показах під час судового розгляду (том 4 а.с. 90).

Відповідно до положень ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Разом з цим, допит даних свідків проводився за клопотанням обвинуваченого, яке вирішувалося судом у присутності його захисника під час судового розгляду. Під час допиту свідків в ході судового розгляду, як обвинувачений, так і захисник, повністю скористалися своїм правом на їх перехресний допит, а обвинувачений особисто підтвердив їх показання, зазначивши, що події відбувались саме так, як пояснили свідки.

Відповідно до п.16 ч.1 ст.7 КПК України до загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься безпосередність дослідження показань, речей і документів. Згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи вказані процесуальні вимоги та норми, суд робить висновок про те, що під час проведення досудового розслідування, слідчий є вільним у проведенні слідчих дій, передбачених чинним КПК України. Визнавати покази свідків, допитаних в ході судового розгляду недопустимими немає підстав, оскільки вони допитані безпосередньо в судовому засіданні, усно, незалежним та неупередженим судом.

Також, суд визнає такими, що не мають значення, доводи клопотання захисника з приводу того, що слідчо-оперативна група національної поліції виїхала на місце вчинення злочину раніше, ніж надійшло повідомлення зі служби 102, адже зазначений факт, на думку суду, жодним чином не впиває ані на кваліфікацію кримінального правопорушення, ані на встановлення вини обвинуваченого ОСОБА_1

Суд, керуючись ст.94 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв'язку, з урахуванням того, що у провадженнях забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні діянь, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним.

На думку суду, сукупності досліджених доказів достатньо для того, щоб зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, навіть при частковому визнанні за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та невизнані за ч.2 ст.309 КК України, останнім своєї вини. При цьому, суд звертає увагу на те, що ані з боку сторони захисту, ані з боку обвинуваченого, не було надано додаткових доказів, не було заявлено обґрунтованих клопотань про необхідність дослідження додаткових доказів.

Суд вважає, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 до, під час та після вчинення злочинів дає підстави визнати, що він мав умисел саме на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України та незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), який не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав би необхідними для доведення злочину до кінця, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням в інше сховище.

При цьому, питання про наявність такого умислу ОСОБА_1 суд вирішує виходячи із сукупності всіх обставин вчинених діянь, зокрема враховує спосіб вчинення злочинів, характер дій обвинуваченого, причини припинення злочинних дій за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Обставини, встановлені в ході судового розгляду, окрім кількості кабелю, який ОСОБА_1 намагався викрасти, не заперечувалися ані обвинуваченим, ані його захисником та, при цьому, були підтверджені свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні.

Відповідно до показів обвинуваченого він не погоджується із кількість кабелю, який він намагався викрасти, під час вчинення інкримінованого йому злочину. Проте, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не ставиться у провину така кваліфікуюча ознака, як завдання значної шкоди потерпілому, передбачена диспозицією ч.3 ст.185 КК України, визнання чи невизнання ним своєї вини у цій частині жодним чином не впливає на кваліфікацію злочину, а отже, не приймається судом до уваги. Крім того, обвинуваченим не надано жодних обґрунтувань в підтвердження своїх доводів з приводу того, що кількість кабелю, який він мав намір викрасти, була меншою за 15 метрів. При цьому, як письмовими доказами у провадженні, так і поясненнями допитаних свідків встановлена саме така кількість кабелю.

Окрім того, суд враховує положенняп.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009, згідно з яким якщо особа, котра протиправно заволоділа майном не мала реальної можливості розпоряджатися чи користуватися ним, її дії слід розглядати залежно від обставин справи, як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.

Також, питання про наявність умислу у ОСОБА_1 на вчинення дій, передбачених положеннями ч.2 ст.309 КК України, суд вирішує виходячи із сукупності всіх встановлених під час розгляду кримінального провадження обставин.

Відповідно до встановлених фактичних обставин провадження суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 мав прямий умисел на вчинення злочинів, що йому інкримінуються, а саме на вчинення дій, передбачених положеннями ч.3 ст.185 КК України, які не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, що відповідно до положень ч.3 ст.15 КК України, є замахом на злочин та ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України.

Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого щодо не вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки вони не ґрунтуються на досліджених під час судового слідства матеріалах кримінальних проваджень, та приходить до висновку, що часткове визнання ним вини за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та не визнання вини за ч.2 ст.309 КК України, викликане лише бажанням ОСОБА_1 ухилитися від кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії тяжких та злочинів середньої тяжкості.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.

Окрім того, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий (том 4 а.с.57), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (том 4 а.с.65), перебував під профілактичним обліком у лікаря-нарколога з 25.09.2012 по 16.09.2013 з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання канабіоїдів, опіатів та психостимуляторів. Вживання зі шкідливими наслідками. Знятий з обліку по закінченню строку нагляду (том 4 а.с.77, 79), за місцем мешкання характеризується з негативної сторони (том 4 а.с.80).

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, відсутність як пом'якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з цим, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства, оскільки він є особою, яка має не зняті на непогашені судимості, а тому суд не знаходить підстав для призначення йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, а також для застосування до нього при призначенні покарання положень ст.ст.69, 75 КК України.

Також, суд приймає до уваги положення ч.ч.1, 3 ст.68 КК України, відповідно до яких, при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями ст.ст.65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили щодо нього необхідно залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд не застосовує до обвинуваченого положення ст.ст.71, 72 КК України, оскільки, відповідно до інформації, наданої Заводським районним судом м. Запоріжжя, ОСОБА_1 у повному обсязі сплатив штраф у розмірі 1020 грн., призначений вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2017 (том 5 а.с.43).

Представником потерпілої особи ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_11, заявлено цивільний позов до ОСОБА_1, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого на користь ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на загальну суму 2587,86 грн.

В обґрунтування позову представник потерпілої особи посилається на те, що загальна вартість викраденого майна, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи складає 1477,05 грн. Відповідно до локального кошторису на відновлення кабелю зв'язку №1074, вартість робіт по відновленню лінії зв'язку після крадіжки складає 2587,86 грн. (вартість робіт по відновленню лінії зв'язку з прокладенням нового кабелю). Загальна вартість відновлювальних робіт складає 1697,32 грн. (2587,86 грн. загальна вартість робіт - 890,54 грн. вартість кабелю по акту). Всього сума заподіяної майнової шкоди по зазначеному епізоду складає 2587,86 грн.

Представником надано заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у цивільному позові.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Максимов Р.І., кожен окремо, вимоги цивільного позову не визнали.

Прокурор просила задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, суд вважає, що позовні вимоги представника потерпілої особи не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1, 5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під час розгляду кримінального провадження, судом встановлено, що визнаним судом доведеним епізодом незакінченої крадіжки кабелів, що належать ПАТ «Укртелеком», згідно з висновком проведеної під час досудового слідства експертизи, потерпілому могло бути завдано матеріальну шкоду на суму 1477 грн. 05 коп.

При цьому, відповідно до постанови слідчого від 18.07.2017, чотирнадцять частин кабелю зв'язку, що вилучені під час огляду місця події, визнані речовими доказами та передані до камери зберігання речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області (том 4 а.с.33).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ПАТ «Укртелеком» про відшкодування шкоди у вигляді вартості проведених відновлювальних робіт необхідно відмовити, у зв'язку з недоведеністю представником потерпілої особи шкоди, завданої на вказану суму, оскільки наданий суду до позовної заяви локальний кошторис №1074 на відновлення кабелю зв'язку, є недостатніми доказами для задоволення позовних вимог, а інші докази, зокрема, акт приймання виконаних робіт, який би підтверджував факт здійснення ПАТ «Укртелеком» відновлювальних робіт представником підприємства до суду не надано (том 3 а.с.15).

При цьому, суд враховує, що злочин, вчинений ОСОБА_1 є незакінченим та майно у потерпілої особи фактично не викрадено, відповідно майнова шкода підприємству реально не заподіяна, а доля чотирнадцяти частин кабелю зв'язку, що вилучені під час огляду місця події та визнані речовими доказами і передані до камери зберігання речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області вирішуватиметься судом в порядку ст.100 КПК України.

Окрім того, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1, на користь держави витрати пов'язані з проведенням судових експертиз на загальну суму 1137 гривень 68 коп., з яких: 395,48 грн. - судово-товарознавча експертиза №37/12.1/358 від 24.07.2017 та 742,20 грн. - судової експертизи №2/8.6/725 від 12.07.2017 (том 2 а.с.21-24, том 4 а.с.41-43).

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.309 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за:

- ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання, тобто з 26.07.2017 (том 2 а.с.49-50).

Цивільний позов представника потерпілої особи ПАТ «Укртелеком» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз: №37/12.1/358 від 24.07.2017 та №2/8.6/725 від 12.07.2017 на загальну суму 1137 (одна тисяча тридцять сім) гривень 68 коп. (том 2 а.с.20-24, том 4 а.с.40-43).

Речові докази - ніж канцелярський, з ручкою червоного кольору, навісний замок, дорожню сумку чорного кольору з червоними вставками та металевий лом, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити після набрання вироком законної сили (том 4 а.с.31-34).

Речові докази - 14 частин кабелю зв'язку, які перебувають на зберіганні у камері зберігання речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути власнику ПАТ «Укртелеком» за належністю (том 4 а.с.33).

Речовий доказ - матеріали відеозапису, який вівся 06.07.2017 на лісосмузі, розташованої поблизу КЗ «КМКЛ №2» ДОР» за адресою: пл. 30-річчя Перемоги, 2, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, які містяться на компакт-диску, що поміщений у паперовий конверт та запечатаний, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (том 2 а.с.16).

Речовий доказ - медичний шприц, об'ємом 5 мл. З рідиною, масою 0,7124 грама, яка відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів - опій ацетильований, що була вилучена 06.07.2017 у ОСОБА_1, який знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити після набрання вироком законної сили (том 2 а.с.53).

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до вимог ч.6 ст.376 КПК України, копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.В. Хомініч