Рішення № 77921731, 08.11.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2817/18

Провадження № 2/183/2235/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю: секретаря судового засідання - Данильченко Т. В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, малолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3, треті особи: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2018 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 За зазначеною адресою зареєстрована її донька - ОСОБА_3 та її онука - ОСОБА_4, що є відповідачами у справі. Відповідачі не проживають у будинку з травня 2015 року, комунальні послуги не сплачують та не беруть участі в утриманні будинку, а реєстрація останніх порушує її права, як власника нерухомого майна.

У зв'язку з чим, позивач просила суд визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила, що її донька - відповідач ОСОБА_3 з травня 2015 року фактично почала проживати з чоловіком у смт Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області. З того часу періодично, 2-3 дні на тиждень раз на 3-4 місяці, відповідач проживає у належному позивачеві житловому будинку, під час чого влаштовує сварки, ображає і зневажає позивача, виносить речі з дому для їх закладення у ломбарді. У зв'язку зі сварками, було таке, що позивач казала відповідачеві забиратися з дому і дати їй спокій. Малолітня ОСОБА_4 до січня 2018 року у зв'язку з навчанням проживала в інтернаті, а з січня до червня 2018 року по декілька днів на тиждень проживала за місцем своєї реєстрації, у позивача, в спірному будинку. З 28 жовтня 2018 року відповідачі ОСОБА_3 і малолітня ОСОБА_4 проживають за місцем своєї реєстрації, у спірному будинку, який належить позивачеві. У спірному будинку є речі відповідачів.

У судових дебатах позивач просила задовольнити позов частково - в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3, а в частині позову до малолітньої ОСОБА_4 позовні вимоги не підтримала.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що реєстрація відповідачів порушує права позивача, як власника нерухомого майна. У судових дебатах підтримав позицію позивача.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити. Пояснила, що з 27 жовтня 2018 року вона з малолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає у спірному будинку. До цього її мати, позивач у справі, створила нестерпні умови для проживання - провокувала її, щоб дійшло до бійки, у зв'язку з чим після червня 2015 року, вона вимушена була шукати винаймане житло і переїхати у смт Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області, де проживає з чоловіком однією сім'єю, проте сплачує в якості орендної плати за комунальні послуги. Влітку 2017 року, проживаючи за місцем реєстрації у спірному будинку, між нею та позивачем сталася сварка, позивач викликала поліцію, її - відповідача притягали до відповідальності у суді, оскільки під час сварки вона штовхнула позивача. І для того, щоб не вступати у конфлікти з матір'ю, вона поїхала зі спірного будинку. Раз на 3-4 місяці вона проживає у спірному будинку, але мати кричить на неї і каже, що "ти тут не потрібна", тому вона іде з дому. Додала, що вона неодноразово пропонувала матері сплатити комунальні послуги, на що остання відмовилась, крім того позивач не давала їй можливості та згоди на проведення нею ремонту у будинку. Малолітня ОСОБА_4 до 27 жовтня 2018 року періодично проживала у бабусі, позивача у справі, з січня по червень 2018 року по декілька днів на тиждень. Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, додатково повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 17 травня 2002 року; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 14 жовтня 2005 року.

У судове засідання представник третьої особи - Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши вступне слово та пояснення позивача, її представника та відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з таких підстав.

Як установлено судом, позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-8, 9).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 2188 від 24 травня 2017 року та довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУМС УДМС України в Дніпропетровській області № 2147/2 від 13 червня 2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована у АДРЕСА_1, та має склад сім'ї 3 особи - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька) і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (онука). ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 17 травня 2002 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10, 14).

Згідно із актом, складеним Головою квартального комітету № 12 м. Новомосковськ Дніпропетровської області Козаченко Г. С. в присутності сусідів, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 зареєстровані за вищезазначеною адресою, однак не проживають з травня 2015 року (а.с. 11).

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст. 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відсутності відповідачів у належному їй житловому будинку без поважних причин понад один рік, що є підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок чого в задоволенні позову належить відмовити.

При цьому, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, малолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3, треті особи: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації - відмовити.

Судові витрати позивачеві не відшкодовувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 16 листопада 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 51200, АДРЕСА_1;

Відповідач: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП невідомий, зареєстрована за адресою: 51200, АДРЕСА_1;

Малолітня ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: 51200, АДРЕСА_1;

Третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області - код ЄДРПОУ 04052206, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14;

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області - код ЄДРПОУ 04052206, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14.

Суддя Г.Є. Майна