Рішення № 77921641, 12.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2018 року о/об 17 год. 00 хв.Справа № 0840/3792/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Агаєві Р.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, просп.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: 1) від 20.04.2018 за №0006176-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2017 рік у сумі 6789 грн. 60 коп.; 2) від 24.04.2018 за №0000187-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2016 рік у сумі 5589 грн. 17 коп.; 3) від 24.04.2018 за №0000188-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2015 рік у сумі 1773 грн. 41 коп.

У позові (а.с.4-5) зазначено, що відповідачем одночасно було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: від 20.04.2018 за №0006176-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2017 у сумі 6789 грн. 60 коп.; від 24.04.2018 за №0000187-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2016 у сумі 5589 грн. 17 коп.; від 24.04.2018 за №0000188-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2015 у сумі 1773 грн. 41 коп. Під усі три податкові повідомлення-рішення зроблено та додано один Розрахунок податкового зобов'язання. Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені одним рекомендованим листом з повідомленням 07.05.2018. Позивач по батькові - Арівшатівна. Отже, усі вказані податкові повідомлення-рішення виписані не позивачу. Підпункт 266.10.3 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України може застосовуватися до податкових періодів після 01.01.2018 і не може бути застосований до податкового періоду 2015, 2016, 2017 роки. Рішення місцевих рад щодо податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.26), в якому зазначено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 31.12.2016 ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 322,8 кв. метри, на підставі свідоцтва про право власності №15559648 від 27.12.2013. Згідно рішення від 28.01.2015 за №5 Запорізької міської ради «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» (зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 30.06.2015 за №5, від 21.12.2016 за №49) встановлено ставки податку на 2015 рік для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, що становить 24 грн. 36 коп., на 2016 рік у розмірі 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, що становить 27 грн. 56 коп., на 2017 рік - 32 грн. 00 коп. Враховуючи вищенаведене ГУ ДСФ у Запорізькій області на ім'я позивача були сформовані податкові повідомлення-рішення: від 24.04.2018 за №0000188-5002-0828, яким визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у розмірі 1773 грн. 41 коп.; від 24.04.2018 за №0000187-5002-0828, яким визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 5589 грн. 17 коп.; від 20.04.2018 №0006176-5002-0828, яким визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 6489 грн. 60 коп. Податкові повідомлення-рішення були направлені засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримані ОСОБА_1 10.05.2018.

Відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Як з'ясовано судом і не заперечується сторонами, за ОСОБА_1 зареєстровано відповідно до даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 322,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

ГУ ДФС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення: 1) від 20.04.2018 за №0006176-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2017 рік у сумі 6789 грн. 60 коп.; 2) від 24.04.2018 за №0000187-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2016 рік у сумі 5589 грн. 17 коп.; 3) від 24.04.2018 за №0000188-5002-0828, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2015 рік у сумі 1773 грн. 41 коп.

Позивачем до суду не надано зауважень щодо калькуляції розрахунку спірних податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням викладеного вище та виходячи з наступного.

01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено в новій редакції ст.266 Податкового кодексу України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закон України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

У пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України зазначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Як зазначено у п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 24.12.2015 за №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України).

У пп.266.6.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України зазначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до Рішення №5 від 28.01.2015 Запорізької міської ради «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено у розмірі 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування становить: на 2015 рік - 24,36 грн.; на 2016 рік - 27,56 грн.; на 2017 рік - 32,00 грн.

Враховуючи зазначене, матеріали справи, бюджетний період, в якому починає застосовуватись «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», є 2016 рік.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів на яких ґрунтується Податкове законодавство України є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування закріплено, також, п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Оскільки Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 встановлено «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у 2015 році та дане Рішення оприлюднене до 15.07.2015, то виходячи з вимог п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України воно набирає чинності з 01.01.2016, а тому встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.

Звідси, правила визначення податкового зобов'язання з «податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості», встановлені ст.266 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України), не можуть застосовуватися раніше 2016 року.

Таким чином, суд погоджується з думкою позивача, що у контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 за №0000188-5002-0828, яким визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2015 рік у сумі 1773 грн. 41 коп.

Суд вважає, що описка допущена контролюючим органом стосовно по-батькові позивача при оформленні податкових повідомлень-рішень не впливає на податкові зобов'язання зі сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Якщо позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення виписані контролюючим органом не йому, то він вправі відмовитись від позову по даній справі та не сплачувати визначені даними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки такі зобов'язання не впливають на його права, свободи та інтереси.

Як зазначено у пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пп.266.10.3 п.266 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що наведені норми ст.ст.54, 102 Податкового кодексу України були чинними у 2015, 2016, 2017 роках, то, відповідно, суд вважає, що відповідач міг нарахувати податкові зобов'язання за 2016, 2017 рік за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту.

Доповнення п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України пп.266.10.3 лише удосконалило правовий механізм регулювання суспільних відносин.

У суду відсутні зауваження щодо нарахування, калькуляцій податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, здійсненого контролюючим органом відповідно до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за податковими повідомленнями-рішеннями: від 24.04.2018 за №0000187-5002-0828; від 20.04.2018 за №0006176-5002-0828.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 за №0000187-5002-0828, податкове повідомлення-рішення від 20.04.2018 за №0006176-5002-0828 прийняті відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, просп.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) від 24.04.2018 за №0000188-5002-0828, яким ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єкту за податковий період 2015 рік у сумі 1773 грн. 41 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, просп.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) пропорційно до задоволених вимог судові витрати у сумі 70 грн. 48 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 12.11.2018.

Суддя О.О. Прасов