Вирок № 77921506, 16.11.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.11.2018

Справа № 320/771/18

Провадження № 1-кп-320/465/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12017080140004372 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Захарівка. Новотроїцького району Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - Железнякова І.І.,

потерпілого - ОСОБА_4,

представника потерпілого - захисника ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2017 року о 15 годині 27 хвилин водій ОСОБА_2 керував автомобілем DAF-45, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по проспекту Б.Хмельницького з боку вул. Бадигіна в напряму вул. Леваневського. В цей самий час водій ОСОБА_4 керував автомобілем ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_5, рухався по вул. Бєлякова з боку пров. М.Оратовського в напрямку проспекту Б.Хмельницького. На регульованому перехресті проспекту Б.Хмельницького та вул. Бєлякова водій ОСОБА_2, маючи можливість запобігти ДТП, не зупинився на червоне світло світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_5. Внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження і був доставлений до Мелітопольської міської лікарні. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 8.7.3, 8.10 правил дорожнього руху України, згідно з якими: 8.7.3. «Сигнали світлофора мають такі значення: г') жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або червоних миготливих сигнали забороняють рух…»; 8.10. « У разі подання світлофором(крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком, як що їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перез світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів».

Порушення п.п. 8.7.3, 8.10 ПДР України, вчинені водієм ОСОБА_2, знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП ті її наслідками.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 451 від 09.11.2017 року ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження: закрита тупа травма грудної клітини і живота: косо-поперечні переломи 6-9 ребер зліва по задній пахвовій лінії зі зміщенням уламків, забій лівої легені з подальшим розвитком лівосторонньої нижньодолевої плевропневмонії; розрив лівого купола діафрагми; розтрощення селезінки і лівої нирки з подальшим їх оперативним видаленням, забій печінки; рана лівої вушної раковини, що зазнала хірургічного лікування, множинні забої, синці м'яких тканин голови.

Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: закрита тупа травма грудної клітини і живота як тяжкі небезпечні для життя; рана лівої вушної раковини, що зазнала хірургічного лікування як легкі, що спричинило за собою короткочасний (більше 6, але не більше 21 днів) розлад здоров'я; інші тілесні ушкодження як легкі.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі, погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.2 ст. 286 КК України та пояснив, що він працював не офіційно його було найнято водієм, 04 жовтня 2017 року о 15 годині керуючи автомобілем DAF-45, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по проспекту Б.Хмельницького з боку вул. Бадигіна з південного в'їзду міста Мелітополя в напряму центру. На регульованому перехресті проспекту Б.Хмельницького та вул. Бєлякова він відволікся та не зупинився на червоне світло світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався перпендикулярно йому на зелений сигнал світлофора. Швидкість руху його автомобіля, становила близько 50-60км/год, удар було причинено в передню стойку автомобіля Ваз 2108, намагався уникнути зіткнення після того, як побачив автомобіль шляхом гальмування та повороту ліворуч, однак не вдалось. Після зіткнення вийшов з власного транспортного засобу разом з пасажиром, викликав швидку, працівників поліції. Ним було перераховано на рахунок потерпілого 3000 (три тисячі) гривень відразу після ДТП, потім також передано дружині потерпілого транспортний засіб Ваз 2108, про що суду надано квитанцію та розписку. Заявлений розмір матеріальної шкоди на лікування потерпілого, відшкодування втраченого заробітку не визнає у зв'язку з недоведеністю, розмір моральної шкоди також не визнає у зв'язку з недоведеністю саме такого розміру, а також відсутність можливості відшкодовувати, оскільки отримує лише пенсію. Після зазначеної події за кермо транспортного засобу не сідає.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд суворо покарати обвинуваченого, призначити йому покарання, пов'язане із позбавленням волі. Також просив суд позбавити його права керування транспортними засобами на максимальний термін. Просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі у відповідності до наданих чеків про витрати на лікування в розмірі 92947,19 грн., втрачений прибуток за п'ять місяців в розмірі 17046 грн., та моральну шкоду в розмірі 100000 грн., оскільки ним втрачено внутрішні органи, він тривали час лікувався, та після дорожньо-транспортної пригоди він став інвалідом ІІІ групи.

Висновком експерта № 451 від 09.11.2017 року встановлено, що у ОСОБА_4, виявлені тілесні ушкодження: закрита тупа травма грудної клітини і живота: косо-поперечні переломи 6-9 ребер зліва по задній пахвовій лінії зі зміщенням уламків, забій лівої легені з подальшим розвитком лівосторонньої нижньодолевої плевропневмонії; розрив лівого купола діафрагми; розтрощення селезінки і лівої нирки з подальшим їх оперативним видаленням, забій печінки; рана лівої вушної раковини, що зазнала хірургічного лікування, множинні забої, синці м'яких тканин голови.

Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: закрита тупа травма грудної клітини і живота як тяжкі небезпечні для життя; рана лівої вушної раковини, що зазнала хірургічного лікування як легкі, що спричинило за собою короткочасний (більше 6, але не більше 21 днів) розлад здоров'я; інші тілесні ушкодження як легкі.

Висновком експерта № 19-176 від 30.11.2017 року встановлено, що в діях водія автомобіля DAF-45, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, є невідповідність вимогам п.п. 8.7.3, 8.10 ПДР України Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Висновком експерта № 19-154 від 12.10.2017 року встановлено, що на момент експертного дослідження рульове управління (керування) автомобіля DAF-45, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані, на момент експертного дослідження ходова частина автомобіля DAF-45, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась в непрацездатному стані, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, встановити чи була працездатна гальмівна (гальмова) система DAF-45, реєстраційний номер НОМЕР_1 в цілому не представляється можливим.

Висновком експерта № 19-153 від 12.10.2017 року встановлено, що на момент експертного дослідження робоча гальмівна автомобіля ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_5 знаходились у працездатному стані, на момент експертного дослідження ходова частина та рульове управління автомобіля ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_5 знаходилась в непрацездатному стані, в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

В частині дослідження цивільного позову встановлено повний порядок дослідження наданих сторонами доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, вчинене з необережності, дані про особу обвинуваченого, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі, часткове відшкодування завданих збитків потерпілому в розмірі 3000 (трьох тисяч) грн., та наданні транспортного засобу тієї моделі.

Згідно ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлені.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації № 1/705 від 26.03.2018 року, відповідно до якої ризик скоєння повторного кримінального правопорушення ОСОБА_2 є низьким та його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, з застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Разом з цим, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_4, який просив суд позбавити на максимальний термін обвинуваченого права керування транспортними засобами, наявність у діях ОСОБА_2 грубої необережності, про що в свідчать порушення ним пунктів 8.7.3., 8.10 Правил дорожнього руху України з урахуванням мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання, суспільної небезпеки скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів в межах санкції статті.

Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

В даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_2 заявлено такі позні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди (витрати на його лікування ) на суму 92947 грн. 19 коп.; стягнення втраченого заробітку у зв'язку з втратою працездатності на суму 17046 грн.; стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000, що полягала у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав внаслідок спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, ушкодженням його здоров'я, втратою двох органів, те що він став інвалідом ( а.с. 28-50);

Вирішуючи заявлені цивільні позови у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

Водночас, за змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України.

До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдані збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

На час вчинення ДТП ОСОБА_2 володів (здійснював експлуатацію) автомобілем марки DAF-45, реєстраційний номер НОМЕР_1 що ним визнається та підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_4 внаслідок ДПТ отримав травми, внаслідок яких йому установлено ІІІ групу інвалідності.

В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 була завдана шкода, а саме внаслідок дорожньо транспортної пригоди були завдані тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини і живота: косо-поперечні переломи 6-9 ребер зліва по задній пахвовій лінії зі зміщенням уламків, забій лівої легені з подальшим розвитком лівосторонньої нижньодолевої плевропневмонії; розрив лівого купола діафрагми; розтрощення селезінки і лівої нирки з подальшим їх оперативним видаленням, забій печінки; рана лівої вушної раковини, що зазнала хірургічного лікування, множинні забої, синці м'яких тканин голови, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 451 від 09.11.2017 року, випискою № 9275 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 за період з 04.10.2017 року по 24.10.2017 року.

Отже, загальний розмір заподіяної шкоди позивачу наслідок дорожньо транспортної пригоди, підтвердженої квитанціями долученими до позовної заяви становить всього в сумі 92947,19 грн., витрати на ліки та посилине харчування.

Цивільний відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні цивільний позов не визнав через недоведеність позовних вимог відсутність коштів на відшкодування шкоди та завищення сум.

Представник цивільного відповідача захисник Железняков І.І. у судовому засіданні проти задоволення цивільного позову потерпілого заперечував, оскільки суду надано чеки на суму 92947,19 грн. без відповідного призначення лікаря, не доведено що саме ці ліки призначались та не підтверджені належними доказами. Крім того, потерпілий не бул офіційно працевлаштований тому відсутні підстави для стягнення втраченого заробітку за п'ять місяців. Розмір моральної шкоди вважає завищеним, та не доведеним на зазначену суму.

Що стосується наявності шкоди, завданої життю та здоров'ю потерпілого внаслідок вчиненого злочину, то ці обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються. Спірним у даному випадку є розмір заподіяної шкоди, як матеріальної, так і моральної.

Щодо наданих копій чеків на суму 92947,19 грн на придбання ліків та посиленого харчування ОСОБА_4, то ці витрати суд вважає необґрунтованими, оскільки суду не надано докази їх призначення цивільному позивачу відповідним лікарем.

Під час судового розгляду встановлено, що в представлених матеріалах справи, виписках із медичної картки хворого та рекомендаціях до лікування вказані ліки не містяться, виписка містить лише загальні назви медичних препаратів.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд повинен врахувати, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість; відшкодування витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувальному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим судово-медичною експертизою на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Із роз'яснень, які містяться в п. 14 постанови № 3 від 31 березня 1989 р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується. Навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення витрат на придбання лікарських засобів, матеріалів медичного призначення, які необхідні для проведення операції та лікування в післяопераційний період, інші витрати, пов'язані з лікуванням у розмірі 92947,19 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема довідками медичного закладу про призначене лікування та визначеним раціоном харчування. Надані позивачем чеки та товарні накладні не можуть бути належними доказами, оскільки не підтверджені вищезазначеними документами.

Також цивільний позивач просить стягнути розмір втраченого заробітку 17046,00 гривень, який визначає виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та за правилами ч. 1 ст. 1197 ЦК України.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров'ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я визначені законодавцем у ч. 1 ст. 1195 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Таким чином, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов'язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

Згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров'ю, полягає у майнових втратах, яких фізична особа зазнала, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких витрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, стороннього догляду тощо.

В цей же час, як було встановлено у судовому засіданні, цивільний позивач не був офіційно працевлаштований станом на час події злочину, внаслідок чого не оформлював листок непрацездатності відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455. Оскільки ОСОБА_4 заявлено про відшкодування саме втраченого доходу, а доказів щодо того, який відсоток загальної працездатності потерпілий втратив або він зменшився, суду не надано, і враховуючи ті обставини, що у провадженні не встановлено ступінь втрати потерпілим професійної або загальної працездатності чи зменшення такої, а тому підстав для стягнення цього відшкодування за наведеною підставою позову немає.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Також варто зазначити, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Розмір втраченого фізичною особою заробітку (доходу) визначається виходячи із середнього місячного заробітку, який потерпілий мав до каліцтва та ступеня втрати професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Під професійною працездатністю розуміють здатність виконувати певну роботу, яка потребує кваліфікаційних навичок, а загальною працездатністю - здатність до некваліфікованої праці. Відсоток втрати професійної працездатності встановлюється медико-соціальною експертизою.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Що стосується морального відшкодування, то суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, у тому числі, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013 року передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого в частині компенсації моральної шкоди, суд керується нормами ст.ст. 28, 328 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Враховуючи характер вчиненого відносно потерпілого злочину, його наслідки, характер, глибину та тривалість моральних страждань потерпілого ОСОБА_4 пов'язаних з вчиненням проти нього протиправних дій ОСОБА_2, суттєвість змін в життєвих стосунках, необхідність додаткових зусиль для організації його життя, виходячи при цьому з вимог розумності, співмірності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Однак з урахуванням добровільно перерахованих грошових коштів ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 в сумі 3000 (три тисячі) гривень, стягненню з відповідача підлягає моральна шкода в розмірі 97000 (дев'яносто сім тисяч) гривень.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Питання про речові докази у даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні, відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_2 покласти обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення суми матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Захарівка, Новотроїцького району Херсонської області, РНОКПП - НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП - НОМЕР_4, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8 суму моральної шкоди в розмірі 97 000 (дев'яносто сім тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Захарівка, Новотроїцького району Херсонської області, РНОКПП - НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку ГУДКСУ) витрати за проведення судових експертиз:

-№ 19-176 від 30.11.2017 у кримінальному провадженні № 12017080140004372 у розмірі 1483 (одна чотириста вісімдесят три) грн. 05 коп.,

-№ 19-154 від 12.10.2017 у кримінальному провадженні № 12017080140004372 у розмірі 1581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 92 коп.,

-№ 19-153 від 16.10.2017 у кримінальному провадженні № 12017080140004372 у розмірі 988 (дев'ятьсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп., а всього 4052 (чотири тисячі п'ятьдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Захарівка, Новотроїцького району Херсонської області, РНОКПП - НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави в особі Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (рахунок № 31556255147546, МФО 813015, ОКПО 02005177, назва банку УГК у Запорізькій області):

-витрати за проведення судової експертизи № 451 від 09.11.2017 у кримінальному провадженні № 12017080140004372 у розмірі 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 82 коп.

Речовий доказ, ДВД- диск, - залишити в матеріалах справи.

Речовий доказ, що, згідно розписки, знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_8 - автомобілем DAF-45, реєстраційний номер НОМЕР_1, - залишити в її користуванні та розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Т.В.Юрлагіна