Рішення № 77921329, 08.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/3379/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 №ф-0118921307 на суму 164 625, 96 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.05.2018 №0195521307 на суму 24 267, 09 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 №0228011700 на суму 104 794, 29 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 №0227991700 на суму 7 277, 40 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 №ф-2184-17 на суму 167 129, 76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем при проведенні перевірки підтверджено належними первинними документами факт понесення витрат при здійсненні господарських операцій в повному обсязі. Віднесення тягачів сідельних та напівпричепів вантажних до основних засобів подвійного призначення не відповідає чинному законодавству. Окрім того, податковий орган при визначенні порушень ФОП ОСОБА_3 керувався інформацією, викладеною у індивідуальній податковій консультації, яка не має жодного відношення до позивача. Вказав, що ГУ ДФС у Львівській області при винесенні оскаржуваних рішень не враховано результати оскарження висновків акта перевірки.

Відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Суть заперечень полягає у тому, що в охопленому перевіркою періоді ФОП ОСОБА_3 здійснював діяльність з вантажного автомобільного транспорту, іншi види роздрiбної торгiвлi поза магазинами, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку і звітності. ФОП ОСОБА_3 до перевірки не надані відомості, що визначають обсяг і характер робіт, найменування деталей, що потребують заміни та документи, які ідентифікують стан автотранспорту, необхідність ремонтних дій та запчастин на кожен конкретний автомобіль. Враховуючи зазначене, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 на порушення вимог пункту 177.2, 177.4. статті 177 Податкового кодексу України завищено витрати на придбання запчастин, які документально не підтверджені, використані не в господарській діяльності та не пов'язані з отриманням доходів. У зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_3 завищено витрато за 2017 рік за рахунок включення до витрат вартості придбаних запасних частин на загальну суму 388 127,00грн. (без ПДВ). Вказав, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат вартість ремонту майна, що використовується в господарській діяльності, зокрема вантажного автомобіля, який належить до основних засобів подвійного призначення. Крім того,ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 03.08.2018 позовна заява залишене без руху.

Ухвалою від 22.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

06.09.2018 (вх. № 28022) ГУ ДФС у Львівській області подано відзив на позовну заяву.

13.09.2018 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 27.09.2018 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.11.2018.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець у виконавчому комітеті Львівської міської ради 07.10.2009, номер запису про державну реєстрацію №24150000000040562.

У період з 01.02.2016 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, єдиного внеску, військового збору, податку на додану вартість та здійснював діяльність: вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлено актом від 02.03.2018 №550/13-01-13-07/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення:

- ст. 167, ст. 168, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині перекручення даних в поданій декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки, що привело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 725 261,30 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 272 626, 20 грн, 2017 рік в сумі 452 635,10 грн;

- ст.163, ст.168, ст.176, пп. 1.2, пп.1.4, пп. 1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 60 438,44 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 22 718, 85 грн, за 2017 рік в сумі 37719, 58 грн;

- п.4 ч. 1 ст.4, п.4 ч.2 ст.6, ч.1 п.2 ст.7, п.11 ст.8, ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 164 625,96 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 78 045, 0 грн, за 2017 рік в сумі 86 580,96 грн.

На підставі акту від 02.03.2018 №550/13-01-13-07/НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018 №0119091307 та №0119021307, сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 № Ф-0118921307 на суму 164 625, 96 грн, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2018 № 0118911307.

ФОП ОСОБА_3 оскаржено в адміністративному порядку висновки акта перевірки та винесені на підставі такого акта перевірки рішення до ДФС України, скарга від 03.04.2018 № б/н, вторинна скарга від 29.06.2018 вих.29/06/18-2.

03.05.2018 рішенням №6329/Л/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 № Ф-0118921307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2018 № 0118911307, скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. Вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 № Ф-0118921307 залишити без змін, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2018 № 0118911307 ГУ ДФС у Львівській області скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення. Зобов'язано ГУ ДФС у Львівській області винести нове рішення з урахуванням висновків розгляду скарги, згідно вимог чинного законодавства.

07.06.2018 рішенням №8182/Л/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду скарги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 23.03.2018 №0119091307, №0119021307 скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018: №0119021307 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в сумі 655398,44 грн і застосованих штрафних санкцій у розмірі 327 699,22 грн та №0119091307 в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням в сумі 54616, 53 грн та застосованих штрафних санкцій в сумі 13 654,12 грн, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Підставою для скасування вказаних податкових повідомлень рішень, стало те, за результатами документальної перевірки в акті не викладенні всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податку, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Факти виявлених порушень податкового законодавства, не викладені в акті документальної перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком, та підтверджують наявність зазначених фактів. Зокрема, контролюючим органом під час перевірки при розрахунку відстані між пунктами призначення, у повній мірі не враховано фактична відстань маршруту, зокрема пробіг щодо завантаження та розвантаження товару та при визначенні витрат використання палива у повному обсязі не досліджено технічні характеристики автомобілей, що призвело до невірного розрахунку норм витрат використання паливно-мастильних матеріалів та визначення суми оподатковуваного доходу. Списання паливно-мастильних матеріалів здійснювалось підприємцем виходячи з фактичного використання паливно-мастильних матеріалів з урахуванням норм витрат, наведених у наказі Мінтрансу від 10.02.1998 №43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті». Таким чином, сума завищення витрат за 2017 рік за рахунок включення підприємцем до витрат вартості придбаних запасних частин, становить 388 127 гривень.

21.05.2018 ГУ ДФС у Львівській області на підставі акта перевірки від 02.03.2018 №550/13-01-13-07/НОМЕР_1 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 03.05.2018 №6329/Л/99-99-11-02-02-25 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0195521307 на суму 24 267, 09 грн.

18.06.2018 ГУ ДФС у Львівській області на підставі акта перевірки від 02.03.2018 №550/13-01-13-07/НОМЕР_1 та рішення ДФС України від 07.06. 2018 №№8182/Л/99-99-11-02-01-15 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0227991700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 7 277, 40 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 5 821, 91 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 455, 49 грн;

- №0228011700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, за результатами річного декларування в розмірі 104 794, 29 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 69 862, 86 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 931, 43 грн.

04.06.2018 ГУ ДФС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2184-17 на суму 167 129, 79 грн. При цьому, до суми заборгованості у вказаній вимозі включено розмір заборгованості, визначений у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 № Ф-0118921307.

16.07.2018 рішенням № 10272/Л/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду вторинної скарги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 18.06.2018 №0227991700, №0228011700, скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без розгляду.

02.08.2018 рішенням№11263/Л/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду вторинної скарги в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-2184-17, від 23.03.2018 № Ф-0118921307 ГУ ДФС у Львівській області, вирішено скаргу ФОП ОСОБА_3 в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-2184-17 ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, в іншій частині без розгляду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Позивач є платником податку на доходи фізичних осіб в розумінні статті 162 Податкового кодексу.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу.).

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених відповідним розділом Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Статтею 177 Податкового кодексу встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас, підпунктами 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, наведеними нормами урегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України -це земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

Згідно з пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 161.1.1 пункту 161 Податкового кодексу платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Крім того, підпунктом 161.1.5 пункту 161 Податкового кодексу передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Податкового кодексу України.

Даючи оцінку податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає таке.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2018 №0227991700 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 7 277, 40 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 5 821, 91 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 455, 49 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2018 №0228011700 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, за результатами річного декларування в розмірі 104 794, 29 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 69 862, 86 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 931, 43 грн.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу про заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору ґрунтуються на тому, що, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_3 завищено витрати за 2017 рік, за рахунок включення до складу витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення - вантажних автомобілів (сідельних тягачів та напівпричепів), а саме вартості придбаних запасних частин на загальну суму 388 127,00 грн (без ПДВ).

Окрім цього, судом встановлено, що у сторін відсутній спір щодо наявності первинних документів, які підтверджують факт понесення витрат, у зв'язку з чим судом не надається оцінка первинним документам по вказаним операціям.

Поняття термінів, пов'язаних з автомобільним транспортом визначено Законом України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

При цьому автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Відповідно до Закону №2344-ІІІ напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Таким чином, напівпричіп за своїм призначенням не виконує функції щодо перевезення людей чи вантажів та виконує функції тягача. Вказане свідчить про протиправність висновків контролюючого органу щодо віднесення напівпричепів до основних засобів подвійного призначення.

Представник податкового органу в судовому засіданні визнав, що напівпричепи, які використовувались ФОП ОСОБА_3 у господарській діяльності та витрати щодо обслуговування яких були включені позивачем до витрат за 2017 рік, не відносяться до вантажних автомобілів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов до висновку про протиправність висновків ГУ ДФС у Львівській області про завищення ФОП ОСОБА_3 витрат за 2017 за рахунок включення до витрат вартості придбання запасних частин до напівпричепів, та як наслідок визначення податкового зобов'язання на підставі таких висновків.

Щодо сідлових тягачів, то стаття 1 Закону № 2344-ІІІ не містить визначення терміну сідловий тягач.

Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII, сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Тому висновок контролюючого органу про віднесення сідлових тягачів до вантажних автомобілів не ґрунтується на чинному законодавстві.

На необхідності дотримання судами правил вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України».

Згідно з яким, Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статті 1 Першого протоколу до конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про безпідставне включення ФОП ОСОБА_4 до складу витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, вартості придбаних запасних частин для сідловин тягачів та напівпричепів на загальну суму 388 127,00 грн (без ПДВ) не ґрунтуються на чинному законодавстві. Тому податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 18.06.2018 №0227991700 та №0228011700 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - до задоволення.

Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 №Ф-0118921307 на суму 164 625, 96 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.05.2018 №0195521307 на суму 24 267, 09 грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 №Ф-2184-17 на суму 167 129, 76 грн, суд зазначає наступне.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статі 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом ( частина 3 статті 7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частин 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 11 частини 3 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 №Ф-0118921307 сформована на підставі картки особового рахунку платника податків - ФОП ОСОБА_3, відомості у яку внесено на підставі висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 02.03.2018 №550/13-01-13-07/НОМЕР_1, згідно з якими позивачем занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 164 625,96 грн.

Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.05.2018 №0195521307 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 24 267, 09 грн, виходячи із суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою нарахування єдиного внеску за 2016 рік, 2017 рік на загальну суму 164625,96 грн.

При цьому сума 164625,96 грн була нарахована контролюючим органом виходячи із такої суми податку на доходи фізичних осіб як 725 261, 30 грн, яка зазначена у пункті 1 розділу ІІІ акту перевірки від 02.03.2018 №550/13-01-13-07/НОМЕР_1.

За результатами розгляду скарг ФОП ОСОБА_4 та їх часткового задоволення відповідач зменшив на 655 398, 44 грн суму несплаченого позивачем податку на доходи фізичних осіб (725 2671, 30 грн - 655 398, 44 грн = 69 882,86 грн) та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0228011700, яким збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 104 794, 29 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 69 862, 86 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 931, 43 грн.

Іншим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0227011700 відповідач зменшив суму грошового зобов'язання за військовим збором, визначивши 5821,91 грн - за податковим зобов'язанням, 1455,49 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, всього - 7277,40 грн.

Аналогічно підлягав до перерахунку контролюючим органом єдиний внесок, однак відповідач цього не зробив.

Тому вказана у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 №Ф-0118921307 сума недоїмки зі сплати єдиного внеску 164 625, 96 грн не відповідає висновкам контролюючого органу за результатами розгляду скарг ФОП ОСОБА_4 та є протиправною.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та висновок суду про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 №Ф-0118921307, протиправним є і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.05.2018 №0195521307, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 24 267, 09 грн, виходячи із суми 164 625,96 грн.

Судом встановлено, що станом на 31.05.2018 загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_3 збільшилась.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-2184-17 на суму 167 129, 79 грн сформована ГУ ДФС у Львівській області шляхом збільшення на суму заборгованості суми недоїмки, визначеної у вимозі від 23.03.2018 № Ф-0118921307.

З огляду на висновок суду про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 №Ф-0118921307, протиправною є і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-2184-17 на суму 167 129, 79 грн.

Таким чином, позовні вимоги про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 №Ф-0118921307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.05.2018 №0195521307 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 № Ф-2184-17 також є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску рішення, суд дійшов переконання, що такі прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4 887, 39 грн, сплаченого за квитанціями №1006572693 від 27.07.2015 та №1434 від 15.08.2018.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС України у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу,- задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 №ф-0118921307.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.05.2018 №0195521307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 №0228011700.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 №0227991700.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 №ф-2184-17.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 4 887 (чотири вісімсот вісімдесят сім) грн 39 к. судових витрат

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 листопада 2018 року.

Суддя О.П. Хома