Рішення № 77920298, 19.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3382/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Представника відповідача: Кришкевича Д.О., Алі Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Лотос"" до головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов обслуговуючого кооперативу (далі ОК) «ЖБК «Лотос» до головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 27.06.2018 року № ОД 379/130/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 223 380,00 грн. уповноваженими посадовими особами відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова, яка була складена на підставі акту перевірки від 14.06.2018 року №ОД379/130/АВ, винесена відповідачем без врахування фактичних обставин. Висновки контролюючого органу про наявність з боку позивача порушень законодавства про працю ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючої особи, є надуманими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а також суперечать діючому законодавству України.

Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Лотос» в адміністративному позові стверджує, що з боку підприємства відсутні порушення законодавства України про працю, оскільки між обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос» та громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_3 були укладені реальні цивільно-правові угоди про виконання робіт, у зв'язку з чим висновок відповідача про наявність ознак трудового договору між позивачем і цими особами, та про порушення підприємством вимог ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) України не відповідає дійсності.

Крім того позивач вважає оскаржувану постанову неправомірною через порушення відповідачем порядку проведення перевірки. ОК «ЖБК «Лотос» зазначає, що йому під час вручення направлення на здійснення інспекційного відвідування не було надано наказ, на підставі якого було видане таке направлення, а пред'явлене направлення не містило інформації щодо періоду часу, який підлягає перевірці.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

08.10.2018 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

08.11.2018 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача у судовому засіданні 08.11.2018 року підтримали позовні вимоги обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області проти задоволення позовних вимог обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» заперечували з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 2 а.с. 17-26) та зазначили, що накладення штрафу на позивача є правомірним та законним, тому що позивачем були порушенні норми ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України, оскільки договори, укладені між обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос»» та громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_3 мають ознаки трудових договорів, а не цивільно-правових угод.

Судом під час розгляду справи встановлені такі обставини:

Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Лотос»» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.08.2009 року за номером №15561020000036484.Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: комплексне обслуговування об'єктів (т. 1 а.с. 74-79).

27.04.2018 року головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило до головного управління Держпраці у Одеській області лист №6625/04 від 24.04.2018 року, яким надало інформацію щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовим договорами станом на 01.03.2018 року, серед яких у тому числі був зазначений обслуговуючий кооператив «ЖБК «Лотос»» (т. 2 а.с. 27-30).

З урахуванням вищезазначеного листа, в період з 07.06.2018 року по 14.06.2018 року на підставі наказу №693 від 06.06.2018 року (т. 2 а.с. 31) та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06.06.2018 року №15/01-29-1226 (т.1 а.с.92, т.2 а.с. 32) головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Одеській області Алі Т.В. було здійснено вихід до обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» за адресою м. Одеса, вул. Плієва, 1 та проведено виїзне інспекційне відвідування щодо питань оформлення трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Одеській області було складено акт від 14.06.2018 року №ОД379/130/АВ (т.1 а.с.81-91, т.2 а.с.33-53) в описовій частині якого зазначено, що адміністрація обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» у період з 08.06.2017 року по 07.06.2018 року вчинила дії з приховування трудових відносин з паспортистом ОСОБА_6 та начальником котельні ОСОБА_3 шляхом укладення із зазначеними особами договорів про надання послуг та використання праці цих осіб без належного оформлення трудових відносин, що свідчать про порушення позивачем ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі акту перевірки відповідачем було складено припис №ОД379/130/АВ/П від 14.06.2018 року, яким було встановлено обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Лотос»» строки для усунення порушень вимог Кодексів законів про працю України (т. 1 а.с. 68, т. 2 а.с. 54-55).

18.06.2018 року Головним управлінням Держпраці у Одеській області було прийнято повідомлення №59 (т. 2 а.с. 59) та рішення №ОД379/130/АВ/П/ПТ/ТД про розгляд справи про накладення на позивача штрафу (т. 2 а.с. 60-64).

27.06.2018 року начальником Головного управління Держпраці у Одеській області у відповідності до п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД379/130/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (т. 1 а.с. 71-73, т. 2 а.с. 65-70).

Вказаною постановою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на обслуговуючий кооператив «ЖБК «Лотос»» було накладено штраф у розмірі 223 380,00 гривень.

Крім того, стосовно директора обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» ОСОБА_11 було складено протокол №ОД379/130/АВ/П/ПТ від 14.06.2018 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст.41 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо порушення законодавства про працю при оформленні трудових відносин з найманими працівниками за період з 08.06.2017 року по 07.06.2018 року (т. 2 а.с. 179-181).

За результатами розгляду протоколу Малиновським районним судом м. Одеси постановою зазначеного суду від 13.09.2018 року у справі №521/16359/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 41 КУпАП України було закрито на підставі п.1 ст. 247 того ж Кодексу у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення (т. 2 а.с. 131).

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраця здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Аналогічні положення закріплені у ч. 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так відповідно до даної норми перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Як зазначив позивач у адміністративному позові, головним управління Державної служби України з питань праці в Одеській області було порушено порядок проведення перевірки, зокрема, підприємству під час вручення направлення на здійснення інспекційного відвідування не було надано наказ, на підставі якого було видане таке направлення, крім того пред'явлене направлення не містило інформації який період підлягає перевірці.

З даного приводу суд зазначає, що нормами чинного законодавства не встановлено для інспекторів, які здійснюють перевірку, обов'язку щодо пред'явлення наказу під час проведення відвідувань, вони повинні пред'явити виключно направлення на проведення такої перевірки та службове посвідчення.

Крім того суд зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, оскільки після її проведення права суб'єкта господарювання порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

За таких умов суд не приймає до уваги в якості обґрунтувань протиправності оскаржуваного рішення відповідача посилання представників ОК «ЖБК «Лотос»» на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки підприємства.

Щодо суті встановлених порушень за результатами здійснення перевірки суд зазначає наступне.

Cтаттею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регламентуються Кодексом законів про працю (далі - КЗпП України).

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частиною першою статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 24 КЗпП України).

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

На думку суду основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п.8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Із процитованих норм випливає, що за порушення трудового законодавства, передбачено застосування штрафів.

Судом було встановлено, що 08.06.2017 року між обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос»» (замовник) та громадянкою ОСОБА_6 (виконавець) було укладено договір про надання послуг №02/2017 (т. 1 а.с. 64-65)

Відповідно до п.п.1.1-1.3 предметом договору визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги паспортиста в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, сам забезпечує себе усім необхідним для виконання роботи.

Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану виконавцем.

Пунктом 2.2 визначено, що виконавець зобов'язується надати замовникові такі послуги: оформлювати документи на видачу та обміну паспортів мешканців кооперативу (форма-1); оформлювати документи на реєстрацію та зняття з реєстраційного обліку; вести діючу та архівну картотеку зареєстрованого населення; забезпечувати зберігання та достовірність відомостей картотеки паспортного обліку, проводити їх звіряння; готувати дислокацію будинків, які знаходяться на дільниці обслуговування, в разі необхідності представляти її до відповідної районної адміністрації Одеської міської ради та до паспортного відділення МВС України (при зміні дислокації); згідно наявної картотеки зареєстрованого населення видавати мешканцям кооперативу довідки з місця проживання про склад сім'ї, та інші питання інформація про які наявна в картотеці.

Пунктом 3 зазначеного договору визначено, що за роботу, виконану виконавцем, замовник щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, виплачує виконавцеві винагороду в сумі 1500, 00 грн.

08.06.2017 року між обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос»» (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) також було укладено договір про надання послуг №05/2017 (т. 1 а.с. 66).

Відповідно до п.п.1.1-1.3 предметом договору визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги начальника котельні в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2 визначено, що виконавець зобов'язується надати замовникові такі послуги: здійснювати керівництво виконавчо-господарською діяльністю котельні; забезпечувати безперебійне теплопостачання споживачів, безпечну роботу обладнання; організовувати розробку та впровадження технічних заходів щодо підвищення надійності і роботи котельного обладнання, зниженню втрат теплової енергії, раціональному використанню паливно-енергетичних ресурсів, скорочення простоїв обладнання у період ремонту, підготовка його до робот із урахуванням сезонних умов; визначати поточні та перспективні об'єми роботи котельні; забезпечувати перегляд та аналіз роботи обладнання, своєчасну підготовку звітності про результати діяльності котельні; уявлення щомісячних звітів про витрату азу, актів виконаних робіт, згідно свідчень вузла обліку газу (вул. Грушевського, 39/1 корп.1 (котельня), вул. Грушевського, 39/1 корп.1,2 (газові плити), «Укртрасгаз» ОЛВУМГ філія УМГ.

Пунктом 3 зазначеного договору визначено, що за роботу, виконану виконавцем, замовник щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, виплачує виконавцеві винагороду в сумі 2000, 00 грн.

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до цивільно-правових договорів від 08.06.2017 року №02/2017 та №05/2017 (т.1 а.с. 41-63, т.2 а.с. 74-98), відомості по розподілу виплат обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» (т. 1 а.с. 15-21, т. 2 а.с. 109-115), відомості про нарахування та виплату винагороди за цивільно-правовими угодами (т. 1 а.с. 22-26), меморіальні ордери та платіжні доручення про виплату винагороди за цивільно-правовими договорами (т. 1 а.с. 27-40, т. 2 а.с. 102-108), акти приймання-передачі природного газу і рахунки-фактури (т. 1 а.с. 95-190).

Також позивач надав до суду Звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за періоди: червень-грудень 2017 року та січень-травень 2018 року, у якій відображені відомості про суму нарахованого єдиного внеску за цивільно-правовими договорами (т.1 а.с.197-232) та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (т.1 а.с. 234-237).

Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення позивача, надісланого до податкового органу про прийняття працівників на роботу за цивільно-правовими договорами без трудової книжки (т.1 а.с. 233).

З огляну на вищезазначені обставини, дослідивши зміст та обсяг договорів, суд вважає, що в даному випадку наявна періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи.

Посилання представника відповідача на роздруковане оголошення щодо режиму роботи ОСОБА_6, зокрема у вівторок та п'ятницю з 15.00 до 17.00, як паспортиста підприємства, суд вважає помилковим та не приймає до уваги в якості обґрунтувань правомірності висновків контролюючого органу, оскільки цей графік не був встановлений для цієї особи трудовим розпорядком обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»», а був встановлений самою ОСОБА_6 для зручності надання нею послуг паспортистки мешканцям будинку.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження ОСОБА_6, і ОСОБА_3 з укладенням з ними позивачем цивільно-правових договорів, або з їх умовами, в акті інспекційного відвідування зазначено не було.

Як зазначила у судовому засіданні ОСОБА_3 (яка надавала послуги з керівництва котельною) між нею та обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос»» було укладено саме цивільно-правовий договір, оскільки їй на той час було зручно встановлювати самостійно режим своєї роботи, а не бути підконтрольною внутрішньо-трудовому розпорядку позивача.

З огляду на вищезазначені обставини суд приймає до уваги посилання представників позивача щодо того, що цивільно-правові договори були укладені за вільним волевиявленням сторін договорів, на їх розсуд і погоджені ними.

При цьому суд зазначає, що законодавством України передбачені різні шляхи реалізації конституційного права на працю, зокрема шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Крім того, в законодавстві України не міститься обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, а тому суд вважає, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

З огляду на зазначене суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності свого рішення на той факт, що одразу після проведення інспекційного заходу та винесенням на адресу підприємства припису про усунення порушень законодавства №ОД379/130/АВ/П від 14.06.2018 року, підприємством 11.07.2018 року було надано відповідь на припис про усунення виявлених порушень, в якій зазначено, що громадянка ОСОБА_3, яка раніше працювала за цивільно-правовим договором, уклала з позивачем трудовий договір №1/2018 від 30.06.2018 року (т.2 а.с.56) на виконання таких же обов'язків, а ОСОБА_6 взагалі звільнилась за власним бажанням.

Крім того відповідачем з цього приводу не спростовано твердження представників позивача у судовому засіданні, що вчинення таких дій відбувалось за власним волевиявленням працівників, зокрема, через виникнення у ОСОБА_3, необхідності оформлення трудового договору для отримання трудового стажу, що дає право на призначення їй в майбутньому пенсії.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов на лист Міністерства соціальної політики України від 23.05.2017 року № 10620/0/2-17/13, оскільки як зазначено в самому листі він не є нормативно-правовим актом, за своєю природою має інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

Також суд зазначає, що пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Визнавати цивільно-правові відносини трудовими можна лише в судовому порядку, оскільки спори щодо відмови в прийнятті на роботу осіб, з якими роботодавець згідно із чинним законодавством зобов'язаний укласти трудовий договір, розглядаються безпосередньо в районних, районних у містах, міських або міськрайонних судах (п. 6 ч.2 ст. 232 КЗпП).

Таким чином, у разі виникнення спору щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) зазначене питання має вирішуватися в судовому порядку за позовом особи чиї права порушено.

Рішення судів про визнання договорів, укладених між обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос»» та ОСОБА_6 (про надання послуг паспортиста), і ОСОБА_3 (про надання послуг з керівництва котельною) відсутні, а недійсність таких угод прямо не передбачена законом, а тому твердження про намір приховати реально існуючі трудові відносини не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того відповідно до статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності в укладених між обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос»» та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 цивільно-правових договорах ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом цих договорів недійсними.

Крім того представником головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області не було спростовано в судовому засіданні твердження позивача щодо укладання ним з іншими робітниками (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.) аналогічних цивільно-правових договорів, щодо яких відповідачем порушень законодавства про працю встановлено не було. При цьому будь-яких відмінностей у складані таких договорів або у характері виконуваних робіт, а також інших підстав, що могли бути причинами надання різної оцінки контролюючим органом зазначеним цивільно-правовим договорам відповідачем суду не зазначено.

Також суд вважає суперечливими та не приймає до уваги посилання представників головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області на те, що у в деяких платіжних дорученнях, наданих обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос»» до перевірки (зокрема за листопад 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, квітень-травень 2018 року) у призначенні платежу було вказано - заробітна плата, а не винагорода за цивільно-правовим договором.

З даного приводу представником позивача у судовому засіданні було зазначено, що ОК «ЖБК «Лотос» має рахунки та обслуговується у ПАТ КБ «Приватбанк», на підставі чого він повинен дотримуватися правил та умов, визначених даною банківською установою.

Так, при заповненні платіжних доручень для виплат винагороди громадянам, задля контролю банківськими установами сплати організацією, яка здійснює такі розрахунки усіх необхідних податків та зборів, передбачених чинним законодавством, за умовами банку, слід використовувати програмний комплекс «Приват 24 для бізнесу» використовуючи функцію «зарплатний проект».

При цьому за наслідком створення платіжних відомостей у програмному комплексі «Приват 24 для бізнесу» «зарплатний проект» призначення платежу автоматично заповнюється розробниками програми, на підставі чого винагорода за цивільно-правовим договором в деяких платіжних дорученнях була зазначена, як заробітна плата.

Крім того, як вбачається з Відомостей розподілення витрат з програмного комплексу «Приват 24 для бізнесу» (т. 2 а.с.15-21) наданих обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лотос»» до суду, позивач у призначеннях платежів вказував саме «винагороду».

Посилання представника відповідача Алі Т.В. в судовому засіданні на те, що зазначені нею в акті перевірки обставини виконання працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_6 роботи саме на умовах фактичних трудових договорів були встановлені нею на підставі не лише аналізу цивільно-правових договорів позивача з цими особами, а й з пояснень керівника підприємства ОСОБА_11 суд до уваги при вирішенні справи не приймає, як таке, що не підтверджено жодними доказами.

Навпаки, представниками позивача зазначено та підтверджено дослідженими у суді доказами, що керівник підприємства заперечував факт вчинення ним, як керівником обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» порушень вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України при працевлаштуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про що зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення. Таку ж позицію керівник підприємства займав і при розгляді цього протоколу Малиновським районним судом м. Одеси.

Одеським окружним адміністративним судом при вирішенні адміністративної справи №1540/3382/18 в порядку ст. 78 ч.6 КАСУ враховується постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 13.09.2018 року у справі №521/16359/18 (набрала законної сили 25.09.2018 року), якою провадження про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, відносно керівника обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» ОСОБА_11 за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору в порушення ст.ст. 21 ч.1, 24 ч.3 КЗпП України було закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд одночасно приймає до уваги висновки Малиновського районного суду м.Одеси у цій справі щодо того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6В не були допущені до роботи без укладання трудових договорів, а надавали обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Лотос»» послуги.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що головним управлінням Держпраці у Одеській області на обґрунтування правомірності своєї позиції не було надано до суду належних та допустимих доказів порушення позивачем статей 21, 24 КЗпП України, а відтак оскаржувана постанова є протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, Рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 20.07.2018 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 3 350,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, 39/1, корпус 1) до головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області (65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 2) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову №ОД 379/130/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 27.06.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області на обслуговуючий кооператив «ЖБК «Лотос»» у розмірі 223 380,00 грн.

Стягнути з головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Лотос»» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 350, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 19 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.