Рішення № 77920194, 19.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2201/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті, починаючи з квітня 2018 року пенсії позивачу;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України про призупинення (припинення) виплати пенсії позивачу;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1, негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2007 року здобув право на отримання пенсії за вислугу років та до наступного часу перебуває на обліку у відповідача. Позивач зазначає, що з квітня 2018 року до наступного часту на його картковий рахунок не нараховується щомісячна пенсія. З відповіді на адвокатський запит вбачається, що позивач понад три роки не з'являвся до органів ПФУ для проходження верифікації. 14.03.2018 №338/03-03 було направлено запрошення з проханням з'явитись до управління ПФУ та надати копії документів, однак впродовж трьох років позивач не отримував жодних повідомлень та листві від ПФУ з проханням з'явитись до управління ПФУ та надати копії документів. Лист від 14.03.2018 №338/03-03 отримали родичі позивача в березні 2018 року. Крім того, у квітні 2018 року відповідно до Мінських угод позивач був обміняний та опинився у м.Луганську. Оскільки закону про амністію або Указу Президента України про помилування не приймалось, то позивач не має правових підставі для повернення в Україну та побоюється за своє життя. З відповіді на адвокатський запит вбачається, що позивачу необхідно особисто звернутись до відповідача та надати копії документів. На підставі договору про надання правової допомоги представник позивача надіслав на адресу відповідача необхідні документи, однак відповідач запропонував особисто звернутись до Головного управління пенсійного Фонду України в Луганській області. Позивач вважає, що відповідач своєю бездіяльністю та рішенням порушив його законні права та інтереси, а тому звернувся за їх захистом до суду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, представник позивача просив розглянути справу без його участі (арк.спр.85).

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр. 83).

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, про що 15.08.2018 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надав відзив на позову заяву (арк.спр.54). В обґрунтування позовної заяви зазначив, що ОСОБА_1 понад три роки не звертався до органів Пенсійного фонду України для проходження верифікації. 14.03.2018 за № 3381/03-03 позивачу було направлено запрошення з проханням з'явитись до управління Пенсійного фонду України в Луганській області та надати копії документів: паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки та посвідчень для залучення до його пенсійної справи. До теперішнього часу ОСОБА_1 не звернувся до управління, у зв'язку із чим було прийнято рішення про припинення нарахування йому пенсії до з'ясування всіх обставин справи (арк.спр.56).

Судом по справі було вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (арк.спр.1-2);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів - відмовлено (арк.спр.69);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 зупинено провадження у справі у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 236 КАС України (арк.спр.76);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 поновлено провадження у справі (арк.спр.86);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання обов'язкової явки (арк.спр.87).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19.05.1999 Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.11-13)

Позивач є пенсіонером за вислугою років, що підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 26.09.2007 (арк.спр.10).

Судом встановлено, що позивач 14.05.2018 через уповноваженого працівника банку ФЛОУ АТ «ОЩАДБАНК» звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії або грошової допомоги (арк.спр.18).

Як вбачається зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.06.2018 за № 7381/03-01, відповідно електронної бази даних ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 по лінії Міністерства внутрішніх справ України, по зареєстрованому місцю проживання: АДРЕСА_1. Відповідно до вищезазначеного порядку, ОСОБА_1 понад три роки не звертався до органів Пенсійного фонду України для проходження верифікації (арк.спр.14).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на заяву представника позивача ОСОБА_2 від 14.06.2018 вих. № 12, було надано відповідь від 20.06.2018 за № 8058/03-03, відповідно до змісту якої вбачається, що частиною 1 статті 48-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI визначено, що виплата особам, засудженим до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання. Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутись до управління Пенсійного фонду України в Луганській області для надання заяви для поновлення виплати пенсії, проведення верифікації та надання копії документів: паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки та посвідчень (в разі наявності) для залучення його пенсійної справи (арк.спр.17).

14.03.2018 за вих. №3381/03-03 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області позивачу було направлено лист з проханням надати копії документів: паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки та посвідчень (в разі наявності) для залучення до пенсійної справи ОСОБА_1 та заяву про відкриття картрахунку в ПАТ «Ощадбанк» (арк.спр.21).

Згідно довідки № 110.35-37/1/689 від 10.08.2018, наданої територіально відокремленим безбалансовим відділенням № 10012/07 філії - Луганського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України», на ім'я позивача відкрито картковий рахунок в національній валюті (арк.спр.31).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 30.03.2018 з метою недопущення нецільового використання коштів та проведення безпідставних пенсійних виплат було прийнято рішення щодо припинення нарахування пенсії позивачу з 01.04.2018 до з'ясування всіх обставин (арк.спр.58).

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина 1 статті 55 Закону № 2262-XII).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з наявного у матеріалах справи рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 30.03.2018 про припинення виплати пенсії, ОСОБА_1 припинено нарахування пенсії з 01.04.2018 (арк.спр.58).

Посилання відповідача на те, що припинення нарахування та виплати пенсії з метою недопущення цільового використання коштів та проведення безпідставних виплат до з'ясування всіх обставин справи є правомірним на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 30.03.2018, суд вважає неприйнятними з наступних підстав.

За змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що недопущення нецільового використання коштів та проведення безпідставних виплат та припинення нарахування та виплати пенсії до з'ясування всіх обставин не є передбаченою Законом підставою для припинення виплати пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 15 червня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Зважаючи на те, що протиправні дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 полягали саме у прийняті рішення про припинення виплати пенсії від 30.03.2018, яке у свою чергу створює відповідні правові наслідки, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 30.03.2018 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2018.

Ефективним захистом порушених прав позивача є визнання дій відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії позивачу з 01 квітня 2018 року протиправними, поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу починаючи з 01 квітня 2018.

Вказаний спосіб відновлення порушеного права також включає в себе і виплату заборгованості з пенсії позивачу, починаючи з квітня 2018 року. Відповідно, додаткового зобов'язання не потребує.

За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Щодо вимоги позивача, яка полягає у зобов'язанні відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії, суд зазначає наступне.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт другий частини першої статті 4 КАС України).

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

Проте, вимоги позивача про зобов'язання утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії не є захистом порушеного права, а суд не може захистити права та обов'язки позивача на майбутнє. Відтак, у задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем відповідно до квитанції від 25.07.2018 сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн., однак з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 352, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 30 березня 2018 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) призначеної йому пенсії з 01 квітня 2018 року.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова