Рішення № 77918972, 09.11.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3322/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Ткачова О.М.

при секретарі - Безорчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лиман справу за позовом ОСОБА_1, третя особа: Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_2 про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ :

25.09.2018 позивач звернулась до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2, третя особа Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням (а.с.3-4).

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, про що суду надала відповідну заяву (а.с.22).

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 27), в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа - Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути без участі представника, про що суду надав відповідну заяву (а.с.31).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

В статті 82 ЦПК зазначено - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.1980 року, посвідченого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори Формазюк Н.М., в реєстрі за № 831 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Відповідач по справі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в зазначеному житловому будинку, що підтверджено довідкою виконкому Лиманської міської ради Донецької області від 10.09.2018 року(а.с.6).

З 2002 року відповідач не проживає в будинку позивача, її особисті речі в будинку відсутні, що підтверджується актом, завіреним 05.09.2018 заступником голови мікрорайону «Лєсной» Стародубцевою О.І. (а.с. 7).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Ст. 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

При цьому право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, з огляду на викладене, відповідача не є членом сім'ї позивача , між ними не було укладено договору найму житла, не бажає добровільно знятись з реєстрації. В будинку за адресою: АДРЕСА_1 вона не мешкає з 2002 року, її речей там немає, то вона є такою, що з цих підстав втратила право користуватись цим жилим приміщенням, бо право позивача на володіння , користування та розпорядження своїм майном, яке належить йому на праві власності підлягає захисту, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач не вимагає компенсації за понесені ним судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

Керуючись ст.ст.98,150,156,162,168-169 ЖК України, ст.ст.383,386,391,405 ЦК України ст.ст. 263-265 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, третя особа:Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_2 про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, втратившою право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_2

Відповідач протягом тридцяти днів з дня проголошення може подати до Краснолиманського міського суду Донецької області заяву про перегляд цього заочного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд.

Суддя