Ухвала суду № 77918321, 15.11.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1806/18

Провадження № 1-кп/210/460/18

У Х В А Л А

іменем України

"15" листопада 2018 р.

Колегія суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

суддів Скотар Р. Є., Ступак С. В.

секретаря судового засідання Семко Н. А.

за участю:

прокурора Пізняк В. І.

обвинуваченого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників Солодовник О. А., Малиця Ю. М., Лапшин М. Л.

представника потерпілої особи ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040730000043 від 05.01.2018 року -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040730000043 від 05.01.2018 року.

В судовому засіданні, призначеному на 15.11.2018 року, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 прокурор наполягав на його продовженні так як, не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того, прокурором зазначено, що строк перебування обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 під вартою закінчується 16.11.2018 року, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до закінчення строку дії запобіжного заходу не є можливим через ряд об'єктивних обставин.

Обвинувачені та їх захисники, кожен окремо, покладались на розсуд суду під час обговорення вказаного питання.

Представник потерпілої особи підтримав думку прокурора, вважав за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін щодо доцільності продовження строків тримання під вартою, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України колегія суддів враховує тяжкість покарання та вважає наявними підстави для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризиками, які судова колегія оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинувачених від органів досудового розслідування та суду, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, працює, не одружений, неповнолітніх дітей або інших непрацездатних осіб на утриманні не має.

Крім того, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачений у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, не працює, не одружений, неповнолітніх дітей або інших непрацездатних осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків і дає достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, усвідомлюючи скоєне, побоюючись покарання та відповідальності за вчинене, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, не працює, не одружений, неповнолітніх дітей або інших непрацездатних осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків і дає достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, усвідомлюючи скоєне, побоюючись покарання та відповідальності за вчинене, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Отже, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, на сьогодні повністю не перестали існувати.

Застосування до обвинувачених запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченою покладених на них процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, у даному кримінальному провадженні обвинувачені, потерпіла сторона та свідки не допитані, матеріали справи не досліджені, а тому колегія суддів доходить висновку, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть намагатися незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, колегія суддів, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 злочинів та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінальних правопорушень та дані про особу обвинувачених, колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 14.01.2019 року включно.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 14.01.2019 року включно.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 14.01.2019 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.

Головуючий суддя: В. Є. Сільченко

Суддя: Р. Є. Скотар

Суддя: С. В. Ступак