Ухвала суду № 77915681, 19.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.11.2018

Справа № 910/13397/18

За позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

в особі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (79007, м.Львів, вул.Ветеранів,2, код ЄДРПОУ 24982002)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група»

(01601, м.Київ, Печерський узвіз, 5, каб.109, код ЄДРПОУ 40051731)

про стягнення 1 469 467,25 грн,-

Суддя Блажівська О.Є.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

8 жовтня 2018 року Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група», про стягнення 1 469 467,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем неналежно виконано умови Договору підряду №139 від 31.05.2018, в частині виконання зобов’язань щодо завершення робіт першого етапу, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» невикористані кошти з попередньої оплати за Договором в розмірі 1 299 900,00 грн, штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків виконання робіт у розмірі 92 491,23 грн та штрафу у розмірі 77 076,02 грн за прострочення виконання робіт понад 20 календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13397/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 14.11.18 о 10:45 год. 12.11.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення.

14.11.2018 представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва був поданий письмовий відзив на позов, клопотання про поновлення процесуального строку та зустрічна позовна заява із аналогічним клопотанням.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання письмового відзиву, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 відповідачу був встановлений строк для подання відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі – для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі статтею 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Враховуючи те, що відповідач отримав ухвалу про відкриття 18.10.2018, що вбачається з матеріалів справи, то кінцевою датою для подання відзиву є 02.11.2018.

Тим самим, з урахуванням положень частини 8 статті 165 та пункту 1 частини 1 статті 178 ГПК України, місцевий суд встановив строк, протягом якого Відповідач має право пред'явити відзив на позовну заяву - до 02.11.2018, що у такому випадку є крайньою датою пред'явлення Відповідачем зустрічного позову; але з урахуванням приписів частини 8 статті 165 ГПК України цей строк не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Натомість, відповідачем було подано відзив на позов лише 14.11.2018, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому із правового контексту наведених норм убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2018 N 5/452/06.

При цьому, в клопотанні про поновлення процесуального строку, заявник пояснює суду, що звернувшись за правовою допомогою, не було достатньо часу для підготування обґрунтованого відзиву.

На думку суду, враховуючи наявність обмежень у чинному процесуальному законодавстві строків для вчинення сторонами процесуальних дій, неприпустимим є зловживання інститутом прав учасників судового процесу у питаннях поновлення таких строків.

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша статті 13 ГПК України);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 74 ГПК України);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на вищенаведене, відповідачем не було доведено суду належними та допустимими доказами поважність пропуску процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву, враховуючи той факт, що судом було встановлено максимальний граничний строк для реалізації сторонами своїх прав.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ч.6 ст.180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява не пов'язана з розглядом первісного позову, що свідчить про відсутність підстав для розгляду її спільно з первісним позовом у справі №910/1997/18, в зв'язку з чим зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Разом з тим, заявник не позбавлений права у встановленому законодавством порядку передати спір на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

Таким чином, для повернення сплаченої суми судового збору Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» необхідно звернутись до суду з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 46, 119, 165, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» про продовження (поновлення) процесуального строку для подачу відзиву на позов та зустрічної позовної заяви, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку передбаченому ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Є. Блажівська