Рішення № 77915532, 19.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2018Справа № 910/11216/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беріка" (м. Київ)

До Приватного підприємства "Тектоніка Арт" (м. Київ)

Про стягнення 76.209,81 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беріка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Тектоніка Арт" про стягнення 76.209,81 грн., з яких: 62.374,62 грн. основного боргу, 13.722,41 грн. пені, 112,78 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання № 1/04-17 від 10.04.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.18. відкрито провадження у справі № 910/11216/18 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

11.10.18. представник відповідача за довіреністю № б/н від 09.10.18. ознайомився з матеріалами справи № 910/11216/18.

Отже, відповідач повідомлений про розгляд справи № 910/11216/18.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

10.04.17. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір постачання № 1/04-17 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити Товар відповідно до умов Договору і прийнятих сторонами змін і доповнень до Договору.

Строк дії Договору сторонами встановлено п. 11.1 з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року. У тому випадку, якщо сторони у термін не менш, ніж за 20 днів до закінчення його терміну дії, не повідомлять один одного про бажання розірвати Договір, то він вважається продовженим терміном на 1 рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 Договору здача Товару Постачальником і його приймання Покупцем по найменуванню, кількості (ваги) і ціні здійснюється на підставі товарної накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Покупець приймає Товар в асортименті, якості, кількості і за цінами, зазначеними у погодженому сторонами Замовленні.

Перехід право власності на Товар відбувається з моменту підписання відповідальними особами Покупця видаткових товарних накладних Постачальника (п. 6.6 Договору).

На підставі представлених позивачем до матеріалів справи видаткових та податкових накладних судом встановлено, що за Договором позивачем поставлено Покупцю Товар на суму 259.125,96 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару, його якості, кількості відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Товару на суму 259.125,96 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлена позивачем видаткова накладна є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Товару на суму 259.125,96 грн. грн. в межах Договору здійснено належним чином.

На підставі накладних про повернення Постачальнику відповідач повернув Позивачу Товар за Договором на суму 45.060,54 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 Договору Покупець зобов'язаний оплатити Товар протягом 60 календарних днів з дати відвантаження, вказаної у видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідачем, у відповідності до наданих позивачем доказів, за отриманий Товар було сплачено 154.690,80 грн.

Отже, з врахуванням здійснених оплат та повернення Товару, борг відповідача перед позивачем склав 59.374,62 грн.

Позивач направляв відповідачу претензію № 1 від 07.05.18. (отримана Покупцем 16.05.18. згідно рекомендованого повідомлення) з вимогою сплатити грошові кошти за Товар.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дати поставки партій Товару за представленими до матеріалів справи видатковими накладними, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару на суму 59.374,62 грн. настав.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, Товар, отриманий на підставі Договору, оплачено було не в повному обсязі, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 59.374,62 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 59.374,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3.000,00 грн. основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь 112,78 грн. 3% річних, суд відзначає викладене далі.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.).

Позивач здійснив розрахунок 3% річних з 19.07.18. по 10.08.18. на суму 62.374,62 грн.

Разом з тим, згідно з п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. (п. 1.12 вказаної Постанови).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що вірним розрахунком 3% річних є: на суму 62.374,62 грн. з 20.07.18. по 09.08.18.

Отже, розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 107,66 грн. 3% річних в сумі 5,12 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Позивачем пред'явлено до стягнення 13.722,41 грн. пені.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення термінів оплати, передбачених Договором, Покупець оплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% простроченої суми оплат за кожний день прострочення.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором не подано.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 1256,04 грн., з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Пеню в розмірі 12516,37 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з підстав часткового задоволення позову).

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тектоніка Арт" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 9; ідентифікаційний код 34482612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беріка" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 28; ідентифікаційний код 4050878) 59.374 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 62 коп. основного боргу, 107 (сто сім) грн. 66 коп. 3% річних, 1.256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 04 коп. пені, 1404 (одну тисячу чотириста чотири) грн. 29 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко