Ухвала суду № 77915399, 15.11.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"15" листопада 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/769/17

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Васьковського О.В.,

розглянувши матеріали справи №907/769/17

за позовом державного підприємства "Сарненське лісове господарство", м. Сарни Рівненської області

до відповідача 1 Закарпатської митниці ДФС України, м. Ужгород

до відповідача 2 Державної казначейської служби України, м. Київ

про стягнення 118685,90 грн. збитків

За участю секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.

Представники:

від позивача - Поліщук С.О. (в режимі відеоконференції) дов. №5 від 05.01.2018;

від відповідача - Василенко І.Ю. (дов. №217/24/07-70-10 від 26.07.18 р.)

від третьої особи - Троцюк О.В. (дов. № 13-21/6 від 08.05.18)

СУТЬ СПОРУ: стягнення 118685,90 грн. збитків, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, понесених підприємством внаслідок безпідставного затримання Закарпатською митницею ДФС України вагонів, що потягло сплату додаткових зборів і платежів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.10.18 відкладено підготовче засідання у порядку загального позовного провадження та призначено наступне судове засідання в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Сарненському районному суду Рівненської області.

12.11.18 позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 31.10.18 подано відповідь №880 від 07.11.18 на відзив відповідача 2 на позов з доказами в його обґрунтування та надіслання іншим учасникам спору, у відповідності до ст.ст.80,91,165,166 ГПК України, в якій просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача саме Державну казначейську службу України.

Розглянувши матеріали справи та подану позивачем відповідь на відзив, судом у судовому засіданні, встановлено необхідність залучення співвідповідача у справі - Державної казначейської служби України.

Позивачем, обґрунтовано, що відповідно до постанови Верховного суду України від 26.07.2018, прийнятої за результатами касаційного провадження рішення судів у справі було скасовано з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права в частині визначення належного складу сторін у справі. Вказує, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи зазначених органів при здійсненні ними своїх повноважень характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб. Позивач стверджує, що гарантії держави та особливості виконання судових рішень встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У зв'язку з чим, просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача саме Державну казначейську службу України..

Положеннями ст. 56 Конституції України закріплено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане положення Конституції України реалізується нормами ст. 1173 ЦК України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність. Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб'єктом відповідальності за даною статтею є, зокрема, держава, яка відшкодовує шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади при здійсненні ним своїх повноважень.

Так, ст. 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. врегульовано виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Зокрема, пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 визначено значення терміну безспірне списання, яке вживаються у Порядку, - - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 35 вказаного Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001р. № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до пп.2 п.38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок №845) безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством (не органом Казначейства) за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

З наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що саме Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, тобто це є її виключною компетенцію.

Верховним судом України у Постанові від 26.07.2018 року у Справі №907/769/17 (за позовом ДП "Сарненський лісгосп" до Закарпатської митниці ДФС також зазначено, що статтею 56 Конституції України, статтями 1173 та 1 174 Цивільного кодексу України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи зазначених органів при здійсненні ними своїх повноважень.

Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (стаття 1 зазначеного закону).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015р., Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

З наведеного вбачається, що територіальні органи Казначейської служби, зокрема залучений відповідач 2 у справі - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, здійснює лише технічну функцію прийому документів від стягувачів для списання боргу і не мають права проводити операції із коштами бюджету на відшкодування шкоди за рішенням суду, а відкриває рахунок для списання, відшукує кошти і безпосередньо виконує безспірне списання коштів для відшкодування шкоди позивачам виключно Державна казначейська служба України.

Відповідно до ст.48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Враховуючи наведене, беручи до уваги практику Верховного Суду (справи №914/1221/17; №914/1221/17 тощо), відповідно до якої відшкодування (виплата) шкоди завданої органом державної влади здійснюється безпосередньо казначейством, та з огляду на клопотання позивача №727 від 05.09.2018, суд дійшов висновку про необхідність замінити відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області на належного відповідача - Державну казначейську службу України як центрального органу виконавчої влади, який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. У зв'язку з чим, клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачем Державну казначейську службу України належить задоволити повністю.

Необхідність у залученні такого органу (Державну казначейську службу України) в якості сторони у спорі та заміна неналежного відповідача 2, зумовлена також тим, що в силу вимог п.5 Порядку №845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання. Разом з тим, центральний орган казначейства може реалізувати своє право лише у випадку, якщо матиме статус сторони спору.

Розглянувши матеріали справи, з огляду на те, що у даній справі замінено неналежного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області та залучено до участі у справі належного співвідповідача - Державну казначейську службу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення судом даної справи за підсудністю до іншого суду, з огляду на наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської митниці ДФС України, м. Ужгород.

В ході підготовчого провадження судом встановлено необхідність залучення до участі у справі співвідповідачем - Державну казначейську службу України.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Згідно із ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Водночас, відповідно до ч.5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Таким чином, статтею 30 ГПК встановлено виключну підсудність справ підсудних господарському суду.

Водночас, оскільки, відповідачем 2 у справі є Державна казначейська служба України, то даний спір підлягає розгляду за правилами підсудності, встановленими ч.5 ст.30 ГПК України, відтак не підлягає розгляду в Господарському суді Закарпатської області, а підсудний Господарському суду міста Києва.

З огляду на наведене, оскільки одним із відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 30 ГПК, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва, відтак дана справа підлягає передачі за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення. Спори між судами щодо підсудності не допускаються, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З огляду на вищенаведене, суд вбачає підстави для передачі справи іншому суду за належною територіальною підсудністю, відтак матеріали справи №907/769/17 підлягають надісланню в Господарський суд м.Києва за підсудністю.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 42, 48, 120, 121, 183, 197, 202, 222, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

заміни відповідача 2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, м.Ужгород у справі №907/769/17 на належного відповідача - Державну казначейську службу України, м. Київ.

Матеріали справи №907/769/17 надіслати Господарському суду міста Києва (01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В) за підсудністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Васьковський О.В.