Рішення № 77915290, 13.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 Справа № 904/2184/18За позовом : Селянського (Фермерського) господарства ім. Т.Г. Шевченка, с. Зелене Поле

До : Публічного акціонерного товариства «Північтранс», м. Одеса

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м. Київ

Про: стягнення 167 293, 90 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : Маленька Л.І. ( дов. від 01.04.18р.) ;

Від відповідача : Кудрявцев А.Л. (дов. №06/18 від 27.12.17р.) , Макаренко В.В. (дов. №11/18 від 16.02.18р.);

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

С(Ф)Г ім. Т.Г. Шевченка ( позивач ) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» (відповідач-1) та ПАТ «Північтранс» (відповідач-2) про стягнення 197 184, 90 грн. грн. збитків ( в т .ч. просить стягнути з відповідача -1 : 99 000, 00 грн. - розмір невиплаченої страхової суми; 15 362, 55 грн. - пеня; 7 771, 50 грн. - інфляційні втрати; 1 473, 34 грн. - 3% річних; та з відповідача-2: 67 294, 00 грн. - витрати на ремонт автомобіля, 5 282, 58 грн. - інфляційні втрати та 1000, 93 грн. - 3% річних), заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди , що сталася з вини відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на скоєння ДТП 09.11.17р. в м. Кривому Розі, внаслідок якого пошкоджено автомобіль, що належить позивачу; згідно постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу було визнано винним у скоєні ДПТ водія ОСОБА_4 , який працює у відповідача-2; згідно звіту про оцінку майна №076/МУ-17, складеного експертом 08.12.17р. , оціночна вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу склала 167 293, 90 грн. У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача-1 про сплату страхової виплати в розмірі 100 000, 00 грн. ( 99 000, 00 грн., з урахуванням франшизи в розмірі 1 000, 00 грн.), відповідно до полісу №АК/2571265 та до відповідача-2 про відшкодування 67 294, 00 грн. збитків ( як різниці між фактичним розміром шкоди , заподіяною внаслідок ДТП з вини працівника відповідача -2 та граничним лімітом не виплаченої страхової виплати відповідача-1 в розмірі 100 000, 00 грн. ); у зв'язку з незадоволенням відповідачами-1,2 вимог позивача, останній був змушений звернутися з позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.06.18р. відкрите провадження у справі №904/2184/18 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 19.07.18р. було здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/2184/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 09.08.18р. Ухвалою суду від 09.08.18р. слухання справи було відкладено на 06.09.18р.

22.08.18р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (т.2., а.с.1-3), в якій він посилаючись на приписи ч.3. ст. 46 ГПК України , просить стягнути з відповідача - ПАТ «Північтранс» на свою користь 167 293, 90 грн. матеріальної шкоди , завданої внаслідок ДТП. Одночасно просив змінити процесуальний статус страховоїкомпанії , залучивши її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ; оскільки рішення по даній справі може вплинути на її права та обов'язки. Заява щодо залучення ТДВ «СТД «Домінанта» в якості третьої особи обґрунтована посиланням не те, що ця юридична особа не може виконати свої обов'язки у якості страховика, оскільки позбавлена ліцензії на дану професійну діяльність; виключена із МТСБУ, має численні заборгованості і відкрити виконавчі провадження ; тощо.

Ухвалою суду від 28.08.18р. було прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТДВ «Страхове товариство «Домінанта».

ПАТ «Північтранс» (відповідач) у відзиві на уточнену позовну заяву ( т.2, а.с.88-94) та його представники під час судових засідань проти задоволення позовних вимог заперечували зазначаючи, що позивачем не надано належних доказів перебування водія - ОСОБА_4 (який був винуватцем ДТП ) у трудових відносинах з ПАТ «Північтранс» (оскільки постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу не встановлено, що гр. ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідача, а встановлено лише факт дорожньо-транспортної пригоди ). Окрім того - відповідач зазначає, що в матеріалах справи присутні два звіти про оцінку майна №076/МУ-17 від 08.12.2017р. і які суперечать один одному; в цих звітах наявні порушення та протиріччя з боку суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 , що призводить до сумнівів щодо правильності та законності складання розрахунків та самого звіту та належності, як доказу про справі.

Також відповідач заперечував проти стягнення з нього 167 293, 00 грн., оскільки на виконання вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність водія ТЗ БАЗ , р/н НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СТ «Домінанта» за полісом АК/2571265 . Відповідно до цього полісу розмір франшизи складає 1000, 00 грн. ; тобто з урахуванням ліміту відповідальності страховика у розмірі 100 000, 00 грн. та суми франшизи - 1000, 00 грн. , максимальна сума, яку повинен був сплатити страховик на користь позивача, складає 99 000, 00 грн. Оскільки матеріальний збиток , завданий позивачу , складає 167 293, 90 грн., а сума яку повинен сплатити страхових складає лише 99 000, 00 грн. то сума , яку не покриває страхова виплата складає 68 293, 90 грн. Проте, в супереч своїм позовних вимогам позивачем надано до суду платіжне доручення №1218 від 08.12.17р. на суму 139249, 67 грн. ( яке на думку відповідача), підтверджує реальні збитки відповідача , які складають 139 249, 67 грн., а не 167 293, 90 грн. Відповідно до норм чинного законодавства України та правової позиції Великої Палати Верховного суду (викладеної у постанові по справі №755/18006/15-ц від 04.07.18р. ) позивач повинен був звертатися у межах страхового ліміту полісу №АК/2571265 (в сумі 100 000, 00 грн. ) до ТзДВ «СТ «Домінанта» і лише у разі недостатності ліміту відшкодування страховою компанією .Враховуючи вищезазначене, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також відповідачем було заявлено низку клопотань про залучення доучасті у справі в якості третіх осіб- громадян ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.1, а.с.185-186), клопотання про витребування доказів (т.1, а.с.214-215, 219-220), про направлення запиту на рецензування звіту про оцінку майна №076/Му-17 від 08.12.2017р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (т.1., а.с.230-234). Суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення вищезазначених клопотань відповідача (оскільки рішення у цій справі не може вплинути на права та обов'язки жодної із сторін, яких відповідач просить залучити до участі у справі; та в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для прийняття обґрунтованого та законного рішення).

С(Ф)Г ім. Т.Г. Шевченка ( позивач ) заперечував проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позов, зазначаючи (поміж-іншим), що всі документи про фактично виконані ремонті роботи автомобіля позивача були долучені до експертного висновку і є належними допустимими доказами про фактично понесені збитки, незалежно від яких би то не було формальностей щодо складеного звіту експерта.

ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» ( третя особа ) своїм правом на подання до суду письмових пояснень , не скористалася ; про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовим повідомленням , направленим на адресу відповідача ( зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на 03.07.18р., т.1, а.с.136) та повернутим органами зв'язку з посиланням «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» ( т.1, а.с.149-153, 197-200, 206-209, т.2. а.с.74-78, 84-87, 118-121, 123-127).

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою «Судова повістка», які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» , суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення «у зв'язку з відсутністю адресата».

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» , є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення третьої особи про наявність в провадженні суду цієї справи та необхідність надання письмових пояснень по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

26.02.17 р. між гр. ОСОБА_9 ( страхувальник ) та ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» (страховик) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АК/2571265, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності власників (водіїв) наземного транспортного засобу БАЗ 22154 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 ( т1., а.с.64 )

09.11.17р. в м. Кривий Ріг по просп. 200-річчя Кривого Рогу відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу БАЗ 22154 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 ( працюючого на ПАТ «Північтранс) та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_11

Відповідно до постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.11.2017р. дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р.; а саме: водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_1 був неуважний , не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, належно не вжив заходів для зменшення швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, який зупинився попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження , чим завдано матеріальних збитків (т.1, а.с.29).

За твердженням позивача, автомобіль НОМЕР_3 належить С(Ф)Г ім. Т.Г. Шевченка на праві власності . На підтвердження чого позивачем надані наступні докази: договір купівлі-продажу автомобіля №2017 ПР/69 від 25.05.17р.( автомобіля від 25.05.17р., бухгалтерську довідку, накази по господарству №60 від 25.05.17р. та №97 від 25.05.17р. та рішення засновника від 25.05.17р. про придбання вищезазначеного автомобіля для господарства. (т.1., а.с.32-34, 36,37, 38, 39)

Позивач зазначає, що внаслідок скоєння ДТП працівником відповідача було завдано шкоду автомобілю НОМЕР_3 на загальну суму 167 293, 90 грн. На підтвердження розміру завданої шкоди , позивач посилається та надав Звіт про оцінку майна №076/МУ-17, складений 08.12.17р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_12, в якому було зазначено, що оціночна вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля НОМЕР_6 складає 167 293, 90 грн. (т.1., а.с.40-47). Проте, як встановлено судом , вищезазначений Звіт про оцінку майна містить ряд невірних відомостей, а саме зазначено, що було проведено огляд та оцінку автомобіля НОМЕР_6 , а не Renault Kadjar д.н.з. НОМЕР_7 та містить неточності щодо зазначення місць отримання пошкодження (удару) автомобіля (оскільки згідно фотографічними зображеннями характеру та ступеню пошкодження автомобіля НОМЕР_7 (складених цим же експертом та які є додатками до Звіту про оцінку майна) пошкодження (удар) автомобілю НОМЕР_3 було завдано з заду автомобіля, а в Звіті про оцінку майна зазначено (т.2, а.с.42, 43), що автомобіль має пошкодження обліцовки переднього бамперу центральна та ліва, вуглова частина ).

В подальшому, під час судового засідання 27.08.18р. позивачем було надано для залучення до матеріалів справи ідентичний звіту №076/МУ-17 ( складеного 08.12.17р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_12 та доданого до позовної заяви) інший звіт з додатками, в яком вже були зазначені інші відомості (стосовно державного реєстраційного номеру автомобіля та характеру пошкоджень автомобіля) (т.2., а.с.10-48).

За твердженням позивача, 14.11.18р. С(Ф)Г ім. Т.Г. Шевченка в особі ОСОБА_11 звернувся з до ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» (страховик) із повідомленням потерпілої особи про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою №14 від 23.03.18р. про виплату страхової суми в розмірі 100 000, 00 грн. відповідно до полісу №АК/2571265. (т.1., а.с.65-66).

У зв'язку з невиплатою ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» (третя особа) страхової виплати позивачу , останній звернувся з позовом до суду до відповідача-1 про сплату страхової виплати в розмірі 100 000, 00 грн. ( 99 000, 00 грн., з урахуванням франшизи в розмірі 1 000, 00 грн.), відповідно до полісу №АК/2571265 та до відповідача-2 про відшкодування 67 294, 00 грн. збитків ( як різниці між фактичним розміром шкоди , заподіяною внаслідок ДТП з вини працівника відповідача -2 та граничним лімітом не виплаченої страхової виплати відповідача-1 в розмірі 100 000, 00 грн. ). В подальшому, позивач змінив предмет позову (т.2., а.с.1-3) та просив стягнути з відповідача: ПАТ «Північ транс» на свою користь 167 293, 90 грн. матеріальної шкоди , завданої внаслідок ДТП, оскільки ТДВ «СТД «Домінанта» не може виконати свої обов'язки у якості страховика, оскільки позбавлена ліцензії на дану професійну діяльність; виключена із МТСБУ (на підтвердження чого, позивачем надано для залучення до матеріалів справи копію листа Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сфері Ринків фінансових послуг №7640/13-12 від 19.07.18р., т.2., а.с.50-52).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їх співробітником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підстави для подачі регресного позову. Так , відповідно до ч.1. ст. 38.1. у разі якщо страхових здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування , чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2. статті 13 цього Закону, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки з силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Пунктом 5 Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-108цс13 у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України). У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Так у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до приписів ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. (ст. 74 ГПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України). Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. (ст. 80 ГПК України).

Як зазначалось вище , в обґрунтування розміру шкоди , завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки ( внаслідок ДТП ) позивачем було надано два взаємовиключних Звіти про оцінку майна №076/МУ-17 ( складених 08.12.17р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5) , тексти яких які містять інформацію про проведення огляду та оцінювання автомобілів з різними реєстраційними номерами АЕ 2121 СР та АЕ 0483 НХ . Дослідивши ці звіти, суд приходить до висновку , що вони суперечать один одному, та їх зміст викликає обґрунтовані сумніви щодо їх відповідності фактичним обставинам справи .

Таким чином, позивачем не надано належних доказів, в обґрунтування розміру понесених витрат на відновлення автомобіля НОМЕР_3 ; а тому у суду відсутні достатні правові підстав для задоволення позову .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13,73, 74, 79, 80, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.

Повне рішення складено 19.11.2018