Рішення № 77914858, 16.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 р. Справа№805/4611/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2018 року шляхом надсилання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу, внутрішньо переміщеній особі, з квітня 2018 року. З посиланням на Конституцію України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення», позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті пенсії позивачу з квітня 2018 року;

- зобов'язати відповідача поновити пенсійні виплати позивачу за її місцем реєстрації з квітня 2018 року та продовжувати виплачувати щомісячно.

20 червня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

21 червня 2918 року від відповідача були витребувані докази.

22 червня 2018 року провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

14 вересня 018 року провадження у справі поновлено.

18 жовтня 2018 року ухвалою суду було продовжено розгляд справи з повідомленням сторін, справу призначено на 16 листопада 2018 року.

16 листопада 2018 року було управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області було замінено правонаступником - Торецьким об'єднаним управління Пенсійного фонду України Донецької області.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером та отримує пенсійні виплати по втраті годувальника і перебуває на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. У 2017 році позивач змінив місце реєстрації та відмовився від довідки внутрішньо переміщеної особи. Відповідач, на звернення позивача, повідомив, що виплата пенсії була зупинена після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, не заважаючи на зміну місця проживання, згідно статті 1 та статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706 та Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Постановою Кабінету міністрів України 3365 від 08.06.2016 року «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

25 липня 2018 року відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому припинення виплати пенсії мотивував тим, що громадяни України, які змінили місце реєстрації на підконтрольній українській владі території є внутрішньо переміщеними особами незалежно від зміни реєстрації та мають право на отримання всіх виплат та допомогою внутрішньо переміщеним особам. Реалізація права на отримання пенсійних виплат пов'язана з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України. Також відповідач вважає, що права позивача порушені не були, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог їй слід відмовити.

У судове засідання сторони не з'явилися про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши докази та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією її паспорта громадянина України НОМЕР_1.

03 серпня 2017 року розпорядженням 15 Управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську призначило позивачу пенсійні виплати по втраті годувальника.

На письмове звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 17 травня 2018 року №ПР-8048229 повідомило, що виплата пенсії тимчасово припинена з квітня 2018 року, оскільки громадяни України, які на момент реєстрації місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці згідно розпорядження №1085-р отримали статус внутрішньо переміщених осіб, а потім змінили місце реєстрації на підконтрольній українській владі території є внутрішньо переміщеними особами незалежно від зміни реєстрації та мають право на отримання всіх відплат та допомога внутрішньо переміщеним особам. Для поновлення виплати пенсії позивачу було рекомендовано звернутися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

09 листопада 2017 року постановою Дзержинського міського суду Донецької області, було визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, щодо невиплати пенсії позивачу та зобов'язано поновити виплату пенсії на підставі особистої заяви від 03.07.2017 року.

03 січня 2018 року на виконання рішення суду виплату пенсії було поновлено з 01.08.2014 року.

01 квітня 2018 року Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплату пенсії позивачу de facto припинило.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2018 року на підставі встановленого факту відсутності реєстрації позивача в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з квітня 2018 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Суд враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 «Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії з квітня 2018 року.

Аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 85207, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків1049519343) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, б.22, код ЄДРПОУ 42170475) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протіправною бездіяльність Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат по втраті годувальника ОСОБА_1 з 01 квітня 2018 року.

Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити пенсійні виплати по втраті годувальника ОСОБА_1 з 01 квітня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Повне рішення складено 16 листопада 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.