Рішення № 77912301, 05.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2430/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1до Міністерства оборони України, представник - ОСОБА_2 Львівського обласного військового Комісаріату, представник - ОСОБА_3про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України витяг з протоколу №33 від 30.03.2018 року щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, інвалідність якої встановлено внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час обов'язку військової служби, оформленого листом від 18.05.2018 року за № 4455 Львівським обласним військовим комісаріатом;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статті 16/2 виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як особі, інвалідність якої встановлено внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідач - Міністерство оборони України повторно протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби. Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази просив позов задоволити повністю.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, що позивач не дотримався встановленої законом процедури подання та розгляду документів для призначення одноразової грошової допомоги не подав довідки про ступень втрати працездатності у відсотковому значенні, що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги позивачу.

Представники відповідачів в судовому засідання позовні вимоги заперечили, надали суду додаткові докази та документи, просили в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 03.07.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Ухвалою судді від 03.09.2018 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

30.03.2018 року відповідачем – Міністерством оборони України, рішенням за № 33 оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги, але з інших причин:

Заявником не подано довідку органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності.

18.05.2018 року відповідачем – Львівським обласним військовим комісаріатом, листом за № 4455 повідомлено позивача про відмову в призначені одноразової грошової допомоги, через неподання довідки органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності, що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення Міністерства оборони України щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, інвалідність якої встановлено внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), протиправним, відповідно у суду є всі підстави зобов'язати Міністерство оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як особі, інвалідність якої встановлено внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем щодо протиправності рішення Міністерства оборони України вказаного у витягу з протоколу №33 від 30.03.2018 року щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, інвалідність якої встановлено внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час обов'язку військової служби, про що повідомлено позивача листом Львівського обласного військового комісаріату від 18.05.2018 року за № 4455, та зобов'язання Міністерства оборони України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статті 16/2 виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як особі, інвалідність якої встановлено внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону) оскільки:

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 року по справі № 813/2148/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення ОСОБА_1 на доопрацювання документів, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №79 від 16.09.2016 року (супровідний лист від 16.02.2017 року за №248/3/6/523) та зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення і виплати або відмову ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

30.03.2018 року відповідачем – Міністерством оборони України, рішенням за № 33 оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги, але з інших причин:

Відповідно до п. 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

На день виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

Незважаючи на вказану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, без врахування правової оцінки, відповідач протиправно в черговий раз, з інших, на думку суду формальних підстав відмовив позивачу в призначені одноразової грошової допомоги.

При цьому відповідачі по суті не заперечують право позивача на призначення спірної одноразової грошової допомоги.

Протиправність спірного рішення полягає в тому, що на час розгляду справи діють стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка встановлює, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пункт 4 частини 2 цієї ж статті встановлює, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

А також діє пункт «б» ч. 1 статті 16/2 цього ж Закону, встановлює, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомого щодо предмету спору виникло ще 07.11.2011 року, що сторонами по справі не заперечується. На час розгляду справи позивачу не призначено і не виплачена одноразова грошова допомога (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Зміст заперечень відповідачів полягає в тому, що позивачем не подано довідку органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності, однак відповідачами не враховані вимоги вищевказаної ст. 16/2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановленні розміри одноразової грошової допомоги.

Відповідно спірне рішення Міністерства оборони України зазначене у витягу з протоколу №33 від 30.03.2018 року про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, інвалідність якої встановлено внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час обов'язку військової служби, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач тривалий час, не в одному судовому провадженні, доводить своє право на отримання одноразової грошової допомоги, яке відповідачі по суті не заперечують.

З врахуванням повноважень суду, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При прийняті спірного рішення відповідач не врахував правової оцінки наданої судом апеляційної інстанції у рішенні, а відмовив з інших підстав, які судом спростовані вимогами законодавства. Будь яких інших законних підстав відмови позивачу у призначені та виплаті одноразової грошової вимоги відповідачем у спірному рішенні не зазначено, а відтак з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за можливим зобов’язати відповідача згідно ст. 16 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідачів.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Статті 16, 16/2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (79495, АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 6), Львівського обласного військового Комісаріату (79005, м. Львів, вул. І. Франка, 25) про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформленого «протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум» № 33 від 30.03.2018 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов’язати Міністерство оборони України відповідно згідно ст. 16 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 15.11.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.