Рішення № 77908725, 16.11.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 р. м. Чернівці справа № 824/840/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити, йому, ОСОБА_1, перерахунок та виплату пенсії за вислугою років у розмірі 61 % відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 01.01.2016 р.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він звільнений із служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС через хворобу. З лютого 1998 р. перебуває на обліку у ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду в Чернівецькій області. Пенсія призначена на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з розрахунку 56% грошового забезпечення.

02.07.2015 р. прийнято Закон України "Про Національну поліцію" згідно положень якого, у нього виникло законне право на включення до розрахунку пенсії 5% внаслідок отриманого захворювання пов`язаного з проходженням служби в міліції, що підтверджується відповідними документами.

Однак, в супереч вказаним вимогам Закону, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснило перерахунок його пенсії без підвищення пенсійного забезпечення на 5%.

22.08.2018 р. позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області із заявою про здійснення перерахунку пенсії із включенням 5% підвищення, однак отримав відмову. Позивач вважає протиправною відмову у здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016 р. без включення 5% збільшення пенсії, оскільки він підпадає під категорію осіб, яким здійснено підвищення пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого вказувало, що на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ у лютому 1998 р. порядок проходження служби визначався "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29.07.1991 р. №114.

Наказом Управління МВС України в Чернівецькій області від 14.02.1998 р. № 12 о/с майора міліції ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. "б" Положення № 144 у запас через хворобу.

Відповідно до статті 21-1 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 р. за №565-ХІІ (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. за № 2262-ХІІ. Згідно пункту "а" ч. 1 ст. 12 вказаного Закону (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" ст. 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Враховуючи те, що позивача звільнено зі служби на підставі п. "б" ст. 64 "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", тобто "через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби і мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії" саме в запас (з постановкою на військовий облік) вважає, що Головне управління правомірно призначило позивачу пенсію за вислугу років на підставі п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 10.09.2018 р. відкрито провадження у адміністративні справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

З метою з`ясування всіх обставин у справі, п. 4 вищевказаної ухвали суду, витребувано з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Позивач у вступному слові позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечував та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

09.10.2018 р. позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без його участі. Вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити.

09.10.2018 р. відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Вказував, що проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) наказом Управління МВС України в Чернівецькій області №2 о/с від 14.02.1998 р. "По особовому складу" звільнений з посади помічника начальника відділу по аналізу, контролю та плануванню Сокирянського відділу дорожньої міліції на автомагістралях УДАІ УМВС України в Чернівецькій області на підставі п. 64 "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС звільнений із органів внутрішніх справ (через хворобу). Пенсія позивачу призначена з 14.02.1998 р. на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 56% від суми грошового забезпечення (а.с. 8-9, 11, 25).

З матеріалів справи видно, що з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області направлено відповідачу довідку № 13/3515 від 18.04.2018 р. про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

Дослідженням змісту вказаної довідки встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988, розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними станом на січень 2016 р. за прирівняною посадою поліцейського - старший інспектор ВП до посади позивача на день звільнення - помічник начальника Сокирянського відділу ДМ УДАІ УМВС становить 6429,15 грн, в тому числі: посадовий оклад - 2500,00 грн, оклад за військове звання (майор) - 2000,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції (40%) - 1800,00 грн, премія (2,5%) - 129,15 грн.

На підставі вказаної довідки, 27.03.2018 р. відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 р. з врахуванням сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2500,00 грн, оклад за військове звання - 2000,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (40%), премія 2,05 %, всього - 6429,15 грн (а.с. 29).

Дослідженням вказаного розрахунку судом встановлено, що відповідачем визначено основний розмір пенсії з врахуванням 56% грошового забезпечення та вислуги 22 роки, з урахуванням надбавки у розмірі 23,99 грн, що становить 3624,31 грн.

Не погоджуючись із здійсненим перерахунком пенсії, 22.08.2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.01.2016 р. у розмірі 61 % відповідних сум грошового забезпечення. До вказаної заяви позивачем в якості додатків додано наступні документи: копію витягу з наказу; копію свідоцтва про хворобу (а.с. 13).

Заява зареєстрована у секторі обробки звернень громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 22.08.2018 р. за вих. №720/Г-11 (а.с. 13).

За наслідками розгляду заяви, відповідач листом №720/Г-11 від 30.08.2018 р. надав відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача у більшому відсотку, з наступних підстав. Так, відповідач зазначив, що перевіркою матеріалів пенсійної справи встановлено, що згідно з розрахунком вислуги років, наявними у матеріалах пенсійної справи, та копією витягу з наказу Управління МВС України в Чернівецькій області від 14.02.1998 р. №12 о/с, долученою до звернення, позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил, по ст. 64 "б" (через хворобу), а не зі служби в поліції, як вимагає норма Закону.

Крім того, відповідач зазначив, що у свідоцтві про хворобу від 23.01.1998 р. №24 військово-лікарської комісії УМВС в Чернівецькій області, виданому на ім`я позивача, що знаходиться в матеріалах пенсійної справи, наявна інформація про придатність позивача до військової служби, відомості (інформація) про непридатність до служби в поліції відсутня. При обчисленні позивачу пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 14.02.1998 р. враховано вислугу 22 роки 02 місяці 07 днів. Основний розмір визначено згідно з нормами п. "а" ст. 13 зазначеного закону, тобто 56 % від суми грошового забезпечення (а.с. 14).

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління державної охорони, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" № 2262-XII від 09.04.1992 р. (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу).

Згідно з вимогами п. "а" ст. 13 вказаного Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

02.07.2015 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), який згідно п. 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований 06.08.2015 р. в газеті "Голос України" (№141-142), тому датою набрання ним чинності та одночасно датою втрати чинності Законом України "Про міліцію" є 07.11.2015 р.

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII передбачено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з вимогами ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що право на призначення пенсії у розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення та 3% відповідних сум грошового забезпечення за кожен рік вислуги понад 20 років, в т.ч. має особа, яка звільнена за станом здоров'я відповідно до Закону України "Про Національну поліцію".

Після набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" підзаконних нормативно-правових актів, які б регулювали порядок проходження служби в Національній поліції України, порядок проведення лікарської та військово-лікарської експертиз, повноваження відповідних комісій, вимоги до прийнятих ними документів, прийнято не було.

Між тим, до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", діяв Закон України "Про міліцію", яким були врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників міліції, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладені в Законі України "Про Національну поліцію".

Питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ були врегульовані також постановою Кабінету Міністрів РСР від 29.07.1991 р. №114 затверджене Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР затверджене Відповідно до п.п. "б" п. 64 зазначеного Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Окрім цього, питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ були врегульовані також Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в органах внутрішніх справ і військах внутрішньої та конвойної охорони МВС України затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.1995 р. №488 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.1995 р. за №308/844 (далі - Положення №488).

Відповідно до п. 3.66.5 Положення №488 за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії виносять такі постанови: щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ: "Придатний до військової служби"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я", "Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку".

Відповідно до п. 3.122.1 Положення №488 свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку, непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визначених непридатними до подальшого навчання за станом здоров'я.

З аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що юридично визначальним фактом у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсії є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого законодавства, та фіксація даного факту у відповідному документі - свідоцтві про хворобу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі №876/2093/18 та постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 р. у справі №806/1369/18.

Як видно з матеріалів справи, наказом УМВС в Чернівецькій області №2 о/с від 14.02.1998 р. "По особовому складу" звільнений з посади помічника начальника відділу по аналізу, контролю та плануванню відділу дорожньої міліції на автомагістралях УДАІ УМВС України в Чернівецькій області на підставі п. 64 "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС звільнений із органів внутрішніх справ (через хворобу).

Дослідженням свідоцтва про хворобу № 24 від 23.01.1998 р. судом встановлено, що військово-лікарською комісією УМВС в Чернівецькій області за розпорядженням УРОС УМВС проведено медичний огляд позивача. За наслідками, якого встановлено діагноз позивача: хронічний гостродуоденіт, виразкоподібний варіант перебігу, без втрати ваги, з періодичними загостреннями. Хронічний некам`яний холоцестит, хронічний пепереково-крижовий радикуліт у стадії ремісії, з рідкими загостреннями. Крім того, встановлено причинний зв`язок захворювання з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Військово-лікарською комісії УМВС в Чернівецькій області зроблено висновок про те, що позивач непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 12).

Отже, з огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що факт наявності захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби встановлено військово-лікарською комісією та підтверджується свідоцтвом про хворобу № 24 від 23.01.1998 р.

Дослідженням матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що пенсія позивачу призначена на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 14.02.1998 р. за вислугу 22 років служби у розмірі 56% від суми грошового забезпечення (50 % за 20 років служби і по 3% за кожен рік вислуги понад 20 років).

Враховуючи те, що виникнення захворювання, яке спричинило непридатність позивача пов`язано із проходженням ним служби, суд приходить до висновку, що у зв`язку прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" у позивача виникло право на перерахунок пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення та 3% відповідних сум грошового забезпечення за кожен рік вислуги понад 20 років.

Отже, пенсія позивача, враховуючи 22 річну вислугу років повинна складати 61%, в тому числі 55% за 20 років служби та 6% за 2 роки вислуги (по 3% за кожен рік вислуги понад 20 років).

Стосовно посилання відповідача у відмові щодо відсутності інформації про непридатність позивача до служби в поліції, суд зазначає наступне.

Формулювання "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час" містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" - "непридатність до служби в поліції".

Однак, наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності позивача до подальшої служби через захворювання, виникнення якого пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Крім того, як зазначено вище згідно Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної, зокрема, у його рішеннях від 06.07.1999 р. № 8 рп-99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 р. № 5рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 р. № 8рп/2005 у справі № 1-21/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання суддів, працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що право позивача на пенсійне забезпечення не може бути порушено державою внаслідок невнесення змін до законодавства, а відмінне від передбаченого Законом України "Про Національну поліцію" формулювання про непридатність позивача до військової служби та обмежену придатність у воєнний час, яке міститься у свідоцтві про хворобу, не може бути підставою для відмови в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням вимог зазначеної норми, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії позивачу з урахуванням додаткових 5% відповідних сум грошового забезпечення.

Статтею 51 Закону №2262-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено строки перерахунку призначених пенсій.

Так, при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім’ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв’язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

З аналізу вищенаведеної статті, суд приходить до висновку, що у випадку, якщо перерахунок не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, перерахунок пенсій провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Враховуючи висновок, суду про протиправність дій відповідача, щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії позивачу з урахуванням додаткових 5% відповідних сум грошового забезпечення, суд приходить до висновку про здійснення відповідачем перерахунку пенсії з 01.01.2016 р. - з дати виникнення права на перерахунок.

З огляду вищенаведене, суд зобов`язує відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугою років у розмірі 61 % відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 01.01.2016 р.

Стосовно позовних вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України суд зазначає, що вказана позовна вимога не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

З огляду на встановлені обставини у справі, відсутні обставини для встановлення судового контролю за виконанням рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії позивачу з урахуванням додаткових 5% відповідних сум грошового забезпечення, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем за звернення до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією №23770839-1 від 03.09.2018 р. (а.с. 3).

Оскільки, позов задоволено частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 352,40 грн (704,80 грн / 2) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових 5% відповідних сум грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вулиця Оренбурзька, 7-А, місто Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за вислугу років у розмірі 61 % відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 01.01.2016 р.

4. Стягнути з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місто Чернівці, вулиця Оренбурзька, будинок 7-А, код ЄДРПОУ 40329345) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352,40 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький