Ухвала суду № 77905101, 16.11.2018, Семенівський районний суд Чернігівської області

16.11.18

Справа № 744/1600/18

Провадження № 1-м/744/2/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Смаги С. В.,

при секретарі судового засідання Фільчаговій Г. В.,

за участю:

прокурора Шевченка П. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України з урахуванням додаткової інформації відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засудженого вироком Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, за ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 4 ст. 228-1, п. «а» ч. 4 ст. 228-1, ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1, ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму,-

В С Т А Н О В И В :

01 листопада 2018 року до Семенівського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України з урахуванням додаткової інформації відносно ОСОБА_1, у якому Міністерство юстиції України просить суд визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року.

В обгрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 04 серпня 2017 року, у відповідність із законодавством України стосовно засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

18 вересня 2018 року від Міністерства юстиції Російської федерації отримано додаткову інформацію щодо справи про передачу ОСОБА_1 в Україну для подальшого відбування покарання, а саме: копію постанови президіуму Бєлгородського обласного суду від 01 березня 2018 року, відповідно до якої апеляційну ухвалу Бєлгородського обласного суду від 04 серпня 2017 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, та копію пеляційної ухвали Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, якою вирок Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року стосовно ОСОБА_1 змінено.

Представник за довіреністю заявника - Міністерства юстиції України заступник директора Департаменту – начальник Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, у клопотанні просить розглянути його без участі у судовому засідані представника Міністерства юстиції України, яка згідно з ч. 1 ст. 610 Кримінального процесуального кодексу України не є обов’язковою.

Засуджений ОСОБА_1, який відбуває покарання у ФКУ ВК № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області, про дату судового засідання не повідомлявся та в судове засідання не доставлявся, що не передбачено положеннями Кримінального процесуального кодексу України. Як вбачається з поданої ним заяви, він просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання.

В судовому засіданні прокурор Шевченко Павло Миколайович підтримав клопотання Міністерства юстиції України та вважає за необхідне привести вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України з урахуванням додаткової інформації відносно засудженого ОСОБА_1

Вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передачу засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 Конвенції.

Пунктами а), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Статтею 606 КПК України визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Засуджений ОСОБА_1 є громадянином України, остання відома адреса проживання якого: Чернігівська область, місто Семенівка, вулиця Польова, будинок 14.

ОСОБА_1 засуджено вироком Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, за вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 4 ст.228.1, п. «а» ч. 4 ст.228.1, ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та призначено остаточне покарання із застосуванням ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації у виді позбавлення волі строком на 13 років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим для подальшого відбування покарання в Україну.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 4 ст. 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», організованою групою, у великому розмірі), п. «а» ч. 4 ст. 228.1 (незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет» організованою групою, у великому розмірі), ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», організованою групою, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.;

2) якщо строк покарання призначений вироком суду іноземної держави, є меншим ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Пункт «а» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою, предметом якого були наркотичні засоби у великих розмірах), за якою передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

За вказаним кримінальним законом засудженому ОСОБА_1 слід визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років за вчинення закінчених злочинів (збут Орлову 06 серпня 2015 року, збут Келиму 07 серпня 2015 року).

При цьому, суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженій особі. Тому положення ч. 3 ст. 307 КК України в частині конфіскації майна не можуть бути застосовані, оскільки не передбачені вироком відносно ОСОБА_1 та санкцією ч. 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації.

Ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідають ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України (відповідно закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою, у великих розмірах та закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою, в особливо великих розмірах).

В даному випадку засудженому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України слід визначити покарання з врахуванням положень ч. 3 ст. 68 Кримінального кодексу України, згідно з якими за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, за вказаним кримінальним законом ОСОБА_1 з врахуванням положень ст. 68 Кримінального кодексу України слід визначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років (злочини від 06 серпня 2015 року, 10 серпня 2015 року, 13 серпня 2015 року), що відповідає вимогам до визначення строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченим п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України.

При цьому, суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженій особі. Тому положення ч. 3 ст. 307 КК України в частині конфіскації майна не можуть бути застосовані, оскільки не передбачені вироком відносно ОСОБА_1 та санкцією ч. 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації.

Частині 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України, згідно якої призначається покарання за сукупністю злочинів, коли остаточне покарання призначається шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 70 Кримінального кодексу України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Згідно ч. 2 ст. 63 Кримінального кодексу України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Таким чином, за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом часткового складання призначених покарань слід визначити остаточно покарання засудженому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 слід обчислювати з 17 травня 2017 року - відповідно до дати, яка встановлена вироком Октябрьського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі, в зв’язку з чим ОСОБА_3 необхідно зарахувати в строк відбування покарання час тримання його під вартою в період з 14 серпня 2015 року по 16 травня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9-12 Конвенції про передачу засуджених осіб, ст. ст. 372, 606, 610 КПК України, ст. 70 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України з урахуванням додаткової інформації відносно ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Вирок Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, привести у відповідність із законодавством України.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, визначити покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (злочин від 06 серпня 2015 року) у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років без конфіскації майна.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, визначити покарання за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (збут Орлову 06 серпня 2015 року) у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років без конфіскації майна.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, визначити покарання за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (збут Келиму 07 серпня 2015 року) у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років без конфіскації майна.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, визначити покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (злочин від 10 серпня 2015 року) у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років без конфіскації майна.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Октябрського районного суду міста Бєлгорода від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року, визначити покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (злочин від 13 серпня 2015 року) у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років без конфіскації майна.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначити остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 у виді позбавляння волі строком на 13 (тринадцять) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 17 травня 2017 року.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення з 14 серпня 2015 року по 16 травня 2016 року за правилами ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України та прокурором до Чернігівського апеляційного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: С. В. Смага