Рішення № 77903526, 10.09.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/364/18

Справа №754/5860/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Клочко І.В.,

при секретарі Шевчук М.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Хрещатик», Державна іпотечна установа, про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, вимоги якого було уточнено під час розгляду справи, до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 31.05.2003 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 19.11.2015 року рішенням Деснянського районного суду м.Києва шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Син проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Як зазначає позивач, під час шлюбу нею та відповідачем було придбано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,22 кв.м., вартістю 132 000,74 грн. Дана квартира була отримана в інтересах сім'ї згідно кредитної угоди на підставі п.20 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого постановою КМУ від 29.05.2001 року № 584. 14.04.2005 року на ім'я відповідача на підставі наказу ГУЖЗ КМДА було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру. 19.04.2005 року право власності на житло за відповідачем було зареєстровано у Київському БТІ.

Позивач вказує на те, що 17.02.2005 року нею в АКБ «Укрсоцбанк» було отримано кредит в розмірі 11000 грн., які були нею сплачені в рахунок погашення першого внеску за кредитною угодою на придбання житла, 15.10.2007 року нею у КС «Перше кредитне товариство» було отримано кредит в розмірі 15000 грн., які були використані на ремонт квартири. В подальшому кредит погашався згідно графіку за спільні кошти подружжя.

Посилаючись на викладене, а також на те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, позивач просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; визнати за відповідачем право спільної сумісної власності подружжя на ? частину квартири; визнати за нею (позивачем) право спільної сумісної власності подружжя на ? частину квартири; визнати за нею (позивачем) право власності на ? частину квартири та припинити право власності відповідача на неї; розподілити витрати на погашення залишку боргу за кредитною угодою № 6-28 від 28.12.2004 року про пільгове довготермінове кредитування житлового будівництва квартири АДРЕСА_1 між нею та відповідачем порівну пропорційно присудженим часткам у спільному майні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти задоволення позову не заперечували, відповідачем подано заяву про визнання уточнених позовних вимог.

Представник третьої особи - Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судове засідання не з'явився, надавши суду письмові пояснення, в яких просить винести рішення згідно чинного законодавства та розглянути справу в його відсутність.

Представники третіх осіб - КБ «Хрещатик» та Державної іпотечної установи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників третіх осіб на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 31 травня 2003 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року було розірвано (а.с.28).

Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

З матеріалів справи судом встановлено, що 28 грудня 2004 року між ГУЖЗ КМДА та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитну угоду № 6-28 про пільгове довготермінове кредитування житлового будівництва (а.с.13-16).

За умовами вказаної угоди, ГУЖЗ КМДА надало відповідачу кредит в розмірі 103 338,72 грн. строком на 30 років до 31 березня 2035 року на фінансування будівництва житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян.

Також, 28.12.2004 року між ГУЖЗ КМДА та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір доручення № 6-28, згідно якого відповідач доручив, а ГУЖЗ КМДА зобов'язалось від імені і за рахунок відповідача профінансувати спорудження об'єкта нерухомості - двокімнатної квартири в будинку АДРЕСА_2 а після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати її у власність відповідача (а.с.10-12).

14.04.2005 року відповідно до наказу ГУЖЗ КМДА було видано свідоцтво про право власності відповідача ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26).

19.05.2005 року між ГУЖЗ КМДА та відповідачем ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого в забезпечення вищевказаної кредитної угоди відповідачем було передано в іпотеку спірну квартиру, вартість якої було визначено в розмірі 132 063,74 грн. (а.с.20-25).

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто Використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 була придбана сторонами під час шлюбу за спільні сумісні кошти подружжя, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і частки подружжя у цьому майні є рівними. Виходячи з наведеного суд не вбачає підстав для припинення права власності відповідача на ? частину квартири та визнання за позивачем права власності на неї.

Відтак, вимоги позивача про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та про визнання за кожним з подружжям право власності на ? частину квартири є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Також, підлягають задоволенню вимоги про розподіл витрати на погашення залишку боргу за кредитною угодою №6-28 від 28 грудня 2004 року про пільгове довготермінове кредитування житлового будівництва квартири АДРЕСА_2 між сторонами порівну пропорційно присудженим часткам у спільному майні, тобто по ? частині кожному, оскільки зазначена вимога є похідною від вимог про визнання права власності.

Керуючись пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст. 368 ЦК України, ст.ст. 60, 69-71 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Хрещатик», Державна іпотечна установа, про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальна площа якої становить 63,22кв.м.

В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1, право власності на ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальна площа якої становить 63,22кв.м, жилою площею - 35,4кв.м.

В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП - НОМЕР_2, право власності на ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальна площа якої становить 63,22кв.м, жилою площею - 35,4кв.м.

Розподілити витрати на погашення залишку боргу за кредитною угодою №6-28 від 28 грудня 2004 року про пільгове довготермінове кредитування житлового будівництва квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порівну пропорційно присудженим часткам у спільному майні, тобто по ? частині кожному.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП - НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4.

Третя особа - Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ - 24378016, місцезнаходження - 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 42.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Хрещатик», код ЄДРПОУ - 19364259, місцезнаходження - 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 42.

Третя особа - Державна іпотечна установа, код ЄДРПОУ - 33304730, місцезнаходження - 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34.

Повний текст рішення суду складено 21.09.2018 року.

Суддя