Рішення № 77903260, 06.11.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4528/18

пр. № 2-о/759/298/18

06 листопада 2018 року Святошинський районний суд міста Києва, в залі суду в складі:

головуючого - судді Величко Т.О.,

за участі секретаря судового засідання - Дудник В.В.,

сторони: заявник - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу у порядку окремого провадження за заявоюОСОБА_1, зацікавлена особа: Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м.Києва про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в березні 2018 року звернувся до суду з заявою встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії (далі-ЛНА) на Чорнобильській атомної електростанції (далі-ЧАЕС), що підтверджується відповідним посвідченням загальнодержавного зразку кат. 1, серії НОМЕР_1 від 09.01.1998р. з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії ЛНА на ЧАЕС НОМЕР_2. Внаслідок участі в роботах по ЛНА на ЧАЕС, 24.10.1997 року отримав 2 групу інвалідності довічно, яка пов'язана з виконанням робіт по ЛНА на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИО-1 № 035551. Відповідно до записів у трудовій книжці на момент аварії у 1986 році працював ізолювальником-плівочником Будівельно-монтажного управління «Чорнобильенергозахист" (далі - БМУ ЧЕЗ) на ЧАЕС.

Заявник зазначив, що у 1986 році ОСОБА_1, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі -ЛНА на ЧАЕС) у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони БМУ ЧЕЗ і був залучений до виконання заходів Цивільної оборони стосовно ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по локалізації джерела радіоактивного забруднення, та був безпосередньо спрямований на проммайданчик ЧАЕС з 01.08.1986 року. Брав участь у дезактиваційних роботах та роботах з демонтажу та вивозу обладнання БМУ ЧЕЗ з приміщень ЧАЕС, а також у аварійно-відновлювальних роботах у приміщеннях ЧАЕС, проведенні робіт по видаленню радіоактивних шарів приміщень і покриття спеціальними складами для подальшої роботи експлуатаційників ЧАЕС.

Заявник зазначив, що відповідно до чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони (далі - ЦО). зокрема - Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 року Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111, та Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони та норми оснащення їх матеріально-технічними засобами, яке введено в дію наказом наальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1975 року № 90, в кожному міністерстві, відомостві або іншому центральному органі виконавчої влади, а також на підприємствах, в установах та організаціях за територіально-виробничим принципом створювались система, служби та формування ЦО. До складу невоєнізованих формувань зараховуються в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, в тому числі: чоловіки віком від 16 до 60 років та жінки віком від 16 до 55 років. Згідно вимогам цих документів формування Цивільної оборони було створено і на підприємстві заявника. Відповідно до Розпорядження начальника ЦО БМУ ЧЕЗ № 1 від 28 квітня 1986 року, було організовано повернення персоналу підрозділів БМУ ЧЕЗ з місць евакуації для проведення робіт по ЛНА у складі невоєнізованого формування цивільної оборони. Таким чином, факт перебування заявника на момент аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування ЦО БМУ ЧЕЗ, в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, додаткового доведення не потребує. Необхідність обов'язкового залучення до дій за призначенням об'єктових формувань Цивільної оборони Чорнобильської АЕС в разі гіпотетичної аварії на об'єкті, даному випадку - атомній електростанції, була встановлена відомчими розпорядчими документами. При цьому жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. Також, прошу звернути увагу, що в багатьох випадках рішення та розпорядження, які приймались, віддавались усно, не фіксувались документально.

Заявник зазначив, що за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - стаття 7, пункт 9, (осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи) , має право на отримання статусу інваліда війни, та 12.03.2018р. звернувся із відповідними документами до УПСЗН Святошинського району, про встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення, однак листом Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (далі-УПСЗН) № 4976/35-01/22 від 28.03.2018р.було відмовлено. Слід зауважити, що конкретних причин відмови, з посиланням на чинні законодавчі або нормативно-правові акти УПСЗН у своєму листі не вказав. Отже, у УПСЗН на теперішній час відсутні законні підстави для відмови у задоволенні Заявника законного права і своїми діями УПСЗН порушує Конституцію та законодавство України.

Ухвалою суду від 03.04.2018 року заяву залишено без руху. Ухвалою суду від відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні заявник підтримав заяву з викладених вище підстав та просив суд її задовольнити.

Заінтересована особа: Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м.Києва, в судове засідання не з'явився, просила слухати справу у їх відсутності, надли до суду відзив на заяву, посилаючись на те, в документах наданих гр.. ОСОБА_1 відсутня інформація про розпорядчий документ за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до вказаного формування до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядчий документ підприємства про залучення його особисто до складу формування, вважають, що підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни за даними документами немає.

Суд, заслухавши пояснення заявника, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 12.03.2018р. звернувся із відповідними документами до УПСЗН Святошинського району, про встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення.

Судом встановлено, що листом Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 4976/35-01/22 від 28.03.2018р.було відмовлено.

Судом встановлено, що згідно відомостей трудової книжки ( а.с.11-13), наказу №05-12 від 28.04.86 (а.с.14), розпорядження Спеціалізованого монтажного управління "Чернбильенергозахист" від 28.04.1986 р №1, ( а.с.15), Довідки про перейменування організації №14 від 06.03.2018 року ( а.с.16), Довідки про особливий харктер роботи або умови праці, необхідниї для призначення пенсії ПАТ з монтажу обмурівних, теплоізоляційних і хімзахисних покритів "Укренергозахист" від 06.03.2018 року №13, списку персоналу РМУ "Чернбильенергозахист", який залучався до робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно розпорядження начальника штабу ГО СМУ ЧЕС №1 від 28.04.1986 року ( а.с.18-19), Витягу із Акту огляду МСЕК серія КИО-І №035551 ( аюсю10)судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, дійсно був залучений до складу формувань ЦО, приймав участь та виконував заходи по ліквідації наслідків аварії та ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони БМУЧЕЗ у період з 01.08.1986 року по 31.12.1987 року.

В частині позовних вимог, щодо визнання протиправними дій управління та зобов'язання управління встановити статус інваліда війни є спором у сфері публічно-правових відносин та має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України, не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене суд, вважає, що в судовому засіданні заявник довів, що є підстави для встановлення факту, а саме, що ОСОБА_1, був залучений до складу формувань ЦО, приймав участь та виконував заходи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборни БМУ ЧЕЗ у період з 01.08.1986 року по 31.12.1987 року.

На підставі наведеного, ст. 20, 315, 316 ЦПК України , суд-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м.Києва про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити частково.

Встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_1, був залучений до складу формувань ЦО, приймав участь та виконував заходи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборни БМУ ЧЕЗ у період з 01.08.1986 року по 31.12.1987 року, що підтвердждено первинними документами, а саме згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_3 на ім"я ОСОБА_2, наказу першого заструпника міністра енергетики та електрофікації СРСР №05-12 від 28.04.86 , розпорядження Спеціалізованого монтажного управління "Чернбильенергозахист" від 28.04.1986 р №1, Довідки про перейменування організації №14 від 06.03.2018 року , Довідки про особливий харктер роботи або умови праці, необхідних для призначення пенсії ПАТ з монтажу обмурівних, теплоізоляційних і хімзахисних покритів "Укренергозахист" від 06.03.2018 року №13, списку персоналу РМУ "Чернбильенергозахист", який залучався до робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно розпорядження начальника штабу ГО СМУ ЧЕС №1 від 28.04.1986 року , Витягу із Акту огляду МСЕК серія КИО-І №035551.

В іншій частині заяви - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського Апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Т.О. Величко