Рішення № 77901354, 16.11.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/21512/17

н/п 2-а/766/64/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Дорошинської В.Е.

при секретарі Рєпи А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на той факт, що 21 жовтня 2004 року йому видано Картку фізичної особи-платника податків. Державна податкова інспекція у м. Херсоні. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1. 1 липня 2011 року позивачу було надано Пенсійне посвідчення № 1108 довічно. Вказує, що в 2011-2012 роках позивачем було зареєстровано Приватне підприємство. Підприємство займалось діяльністю в сфері торгівлі. Листом від 10 жовтня 2017 року Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області розглянула заяву позивача від 2 жовтня 2017 року в межах своєї компетенції та повідомила, що Відповідно до ст.7 Закону України від 2.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заяву позивача перенаправлено за належністю для подальшого розгляду до ГУ ДФС у Херсонській області за поштовою адресою: проспект Ушакова 75, м. Херсон, 73026. Вважає, що оскільки він втрачає відсотки по пенсії, йому нанесено моральну шкоду в розмірі 50 тисяч гривень, яку просить відшкодувати на свою користь.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.07.2018 року, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача до суду надано відзив в якому останні позов не визнали та пояснили, що вони діяли в межах компетенції та в межах строків встановлених законодавством, а також відсутні докази завдання позивачу моральної шкоди та законні підстави для її відшкодування. Просили у задоволенні позову відмовити.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 01.07.2011 року є пенсіонером, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 08.07.2011 року.

13.11.2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до ДФС України Херсонської об'єднаної державної Податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області із заявою про закриття приватного підприємства ОСОБА_2, яке займалося діяльністю в сфері торгівлі, в зв'язку з тим, що приватне підприємство не здійснює свою діяльність. Із змісту мотивувальної частини вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_2 вказує на те, що в зв'язку із втратою ним значної суми пенсії, йому нанесено моральну шкоду в розмірі 50 тисяч гривень і просить відшкодувати їх.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,- невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Так, листом №923/ФОП/21-22-08-02-09 від 27.11.2017 року, відповідач повідомив позивача, що по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, (рнокпп НОМЕР_1), до Єдиного державного реєстру внесено запис від 27.01.2015 за №24990060002040855 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням. Відомість з ЄДР отримана та опрацьована податковим органом 28.01.2015. Відповідно одержаної відомості фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1), знято з обліку від 28.01.2015, але ОСОБА_2 продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Контролюючий орган може призначити та Провести документальну перевірку такої фізичної особи - платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України. Однак, в зв'язку з тим, що до Головного управління ДФС у Херсонській області не було надано повного пакету документів (Книгу обліку доходів та банківські виписки по рахункам) перевірка не була розпочата.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було розглянуто заяву позивача в межах своєї компетенції та в межах строку встановленого ЗУ «Про звернення громадян».

Щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме виплатити позивачу моральну шкоду в розмірі 50 тисяч гривень, то суд хоче зазначити наступне.

Стаття 16 Цивільного кодексу України виділяє відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як один із способів захисту цивільних прав та інтересів, що здійснюються безпосередньо судом, який має на меті відновлення порушеного права та (або) компенсацію втрат, що понесені у зв'язку з порушенням права.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови).

Для наявності зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдання та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача.

Позивач вказує про втрату відсотків до пенсії, що є матеріальними збитками, що не є предметом розгляду у даному спорі, однак позивач не зазначив яких саме втрат немайнового характеру йому завдано, що можуть обумовити завдання останньому саме моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень а також причинного зв'язку з протиправними на думку позивача діями або бездіяльністю зі сторони відповідача та такою шкодою.

Оскільки, на думку суду, відповідач довів правомірність своїх дій, щодо надання відповіді позивачу на його заяву від 13.11.2017 року, а також той факт, що позивачем не надано достатніх доказів завдання йому моральної шкоди, суд вважає, що адміністративний позов, в межах заявлених вимог, задоволенню не підлягає.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 4-14, 77, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя В.Е. Дорошинська