Рішення № 77900466, 12.11.2018, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/127/18

Провадження № 2/648/298/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді: Кусік І.В.,

при секретарі: Думітраш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що відповідно до укладеного договору б/н від 24.05.2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 1 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач, відповідно до ст. 1054 ЦК України свої зобов’язання за договором виконав надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, в результаті чого, станом на 30.11.2017 року має заборгованість – 11 093,87 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача надав суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, просив його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач надала суду заяву, якою підтримала наданий раніше відзив на позовну заяву, просила суд розглянути справу з його врахуванням та без її участі. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне: відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного право або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною є підставою для відмови у позові. Позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. У заяві ж позичальника домовленості сторін про збільшення строку позовної давності немає. За таких обставин, вважає, що застосування підлягає норма, яка встановлює загальний строк позовної давності. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів, штрафів за користування кредитом про повернення кредитних коштів та процентів, штрафів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж відповідач зробила 26.11.2011 року. Враховуючи умови договору, наступний платіж відповідач мав зробити до 25.12.2011 року. Таким чином, останній день строку, в межах якого позивач може звернутись до суду за захистом своїх прав – 25.12.2014 року. Позивач звернувся до суду 27.12.2017 року, тобто із пропуском строку загальної позовної давності. Відповідач просила суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в яких зазначив, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк випущеної картки до останнього дня 02.2015 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 13.01.2018 року – до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також позивач зазначив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене позивач просив суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно наданих копій: відомостей з ЄДРПОУ (реєстраційний номер відомостей ГУС_3384), нової редакції Статуту ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», позивач є юридичною особою, яка має право на надання банківських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.05.2011 року, ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із зазначеною заявою, на підставі якої отримала від позивача кредит у розмірі 1 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», ОСОБА_2 дала згоду банку встановлювати кредитний ліміт та в будь-який момент його змінювати (зменшувати або збільшувати), погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Отже між сторонами виникли кредитні правовідносини внаслідок приєднання ОСОБА_2 до умов банку та таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

Згідно витягу Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», пільговий період якої складає 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості).

Позивач, відповідно до ст. 1054 ЦК України свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач своєчасно не надала банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. «Умов та правил надання банківських послуг», позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором, згідно п. 2.1.1.5.6 «Умов надання банківських послуг», відповідач на вимогу банку повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати Винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 «Умов надання банківських послуг», передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

За умовами укладеного кредитного договору, сторони погодили зміну строку виконання зобов'язання за певних умов, а саме відповідно до п.2.1.1.12.4 Умов і правил надання банківських послуг у разі наявності простроченого кредиту строком повернення кредиту в повному обсязі є 211 -й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Відповідно до 2.1.1.12.6.3 Правил і умов надання банківських послуг проценти за користування кредитом (кредитним лімітом) або овердрафтом нараховуються в дату їх оплати, передбаченої п.2.1.1.12.4, п.2.1.1.12.5, при цьому проценти нараховуються щомісячно за кожен календарний день за фактично використані в рахунок кредиту або офердрафта коштів, з дати списання суми з карточного рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) або овердрафт стають простроченим кредитом.

Відповідно до п.2.1.1.12.6.4 Правил і умов надання банківських послуг в разі непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафта або його частини більше ніж 210 днів, весь кредит, овердрафт рахується простроченим і нарахування з дати переводу кредиту (овердрафту) в статус прострочених боргових зобов'язань проводиться згідно п.п.2.1.1.12.6.1 на залишок заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірах, зазначених в п.2.1.1.12.6.1 цих Умов, при цьому винагорода, проценти за користування кредитом не сплачуються.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30.11.2017 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2, у зв’язку з порушеннями умов кредитного договору, зобов’язання за вказаним договором не виконала, в результаті чого, станом на 30.11.2017 року, заборгованість перед банком становить 11 093,87 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 886,55 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 6 272,85 грн.; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2 930,00 грн.; штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн.; штраф (процентна складова) в розмірі 504,47 грн.

Положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ч. 2 п. 1 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 ч. 1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із зазначеного вище розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж ОСОБА_2 здійснено 26.11.2012 року, прострочена заборгованість по кредиту виникла ще 26.12.2012 року (дати невнесення відповідачем чергового платежу), а тому на 211-й день, яким у цій справі є 25.07.2013 року у позивача виникло право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, саме з цього часу і почав перебіг строк загальної позовної давності, який сплинув 25.07.2016 року, та позивачем пропущений, оскільки останній звернувся до суду лише 18.01.2018 року, направивши матеріали позовної заяви через засоби поштового зв'язку, тобто зі спливом встановленої ст. 257 ЦК України загальної позовної давності у три роки.

Відповідно до вимог ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що суду надано достатньо доказів укладення між сторонами договору, наявності заборгованості по ньому, проте зважаючи на те, що останній платіж ОСОБА_2 було здійснено 26.11.2012 року, датою коли позивач довідався про порушення свого права є 26.12.2012 року, враховуючи те, що згідно умов укладеного між сторонами договору у позивача виникло право вимагати повернення кредиту в повному обсязі 25.07.2013 року, саме з цього часу і почав перебіг строк загальної позовної давності, який сплинув 25.07.2016 року, та позивачем пропущений, оскільки останній звернувся до суду лише 18.01.2018 року, позивач не зазначив про причину пропуску строку звернення до суду з вимогою про сплату боргу та не надав доказів поважності його пропуску, а відповідач звернулася до суду із заявою про застосування позовної давності, суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 боргу у зв’язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 7-13, 81, 263, 265, 273 ЦПК України, на підставі на підставі ст.ст. 256-258, 261, 267 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) до ОСОБА_2 (с. Правдине Білозерського району Херсонської області вул. Голинського 68, РНОКПП. НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 16.11.2018 року.

Головуючий суддя: Кусік І.В.