Рішення № 77899590, 13.11.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3592/16

Провадження № 2/645/82/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АНСУ» - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності,

відповідача – ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору іпотеки, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_9 акціонерне товариство “БАНК “ТАВРИКА” (далі – ПАТ “БАНК “ТАВРИКА” ) звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, поданих 28.09.2017, просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений 21.05.2014 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстраційний № 1435, та скасувати запис про право власності ОСОБА_4 на зазначену квартиру, поновити (внести) запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5, а також визнати недійним договір іпотеки від 03.08.2016, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та скасувати відповідний запис про іпотеку та заборону відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.12.2007 між Акціонерним банком “Таврика” (правонаступником якого є ОСОБА_9 акціонерне товариство “БАНК “ТАВРИКА”) та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, до якому в подальшому вносилися зміни.

В забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, відповідачем ОСОБА_5 було передано ПАТ “БАНК “ТАВРИКА” в іпотеку за договором іпотеки від 18.12.2007 та договором № 1 від 10.07.2008 про внесення змін до договору іпотеки від 18.12.2007, нерухоме майно, а саме: трьохкімнатна квартира, загальною площею 55,8 кв.м., житловою площею 40,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2.

Позивач повідомив, що ОСОБА_5 свої зобов’язання за кредитним договором не виконала та не повернула наданий кредит.

12.02.2014 Київським районним судом м.Харкова ухвалено рішення по справі № 640/21878/13-ц, яким, зокрема, визнано припиненим з 12.11.2013 року, у зв’язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов’язання фізичної особи ОСОБА_5 перед АТ “БАНК “ТАВРИКА” за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007р. та додаткових угод до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 499252,30 грн.; визнано припиненим з 12.11.2013р. договір іпотеки від 18.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 3071, та додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2008р., укладених між АТ “БАНК “ТАВРИКА” та фізичною особою ОСОБА_5

21.05.2014 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири.

В обґрунтування недійсності договору купівлі-продажу зазначеної квартири, укладеного 21.05.2014 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, позивач вказує, що станом на дату подання заяви про уточнення позовних вимог, договір іпотеки від 18.12.2007 року з урахуванням додаткової угоди до нього від 10.07.2008, укладені між АТ “БАНК “ТАВРИКА” та фізичною особою ОСОБА_5 є чинним, оскільки після перегляду апеляційним та касаційним судами, Верховним судом України, ухвалою від 22.06.2016 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ по справі № 640/21878/13ц рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 року було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2016 року позовну заяву по цивільній справі № 640/21878/13-ц залишено без розгляду.

В подальшому відповідачем ОСОБА_4 вказаний об’єкт нерухомості було передано в іпотеку на користь ОСОБА_7 на підставі договору іпотеки від 03.08.2016.

Позивач стверджує, що у зв’язку з тим, що цей договір було укладено в порушення вимог ст. 9 Закону України “Про іпотеку” без згоди іпотекодержателя, він є недійсним.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на недійсність правочинів щодо продажу та наступної іпотеки квартири, яка була предметом іпотеки за договором між ОСОБА_5 та АБ «ТАВРИКА» без згоди останнього як іподекодержателя вказаного нерухомого майна.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що є добросовісним набувачем, який за договором купівлі-продажу 21.05.2014 року придбав у власність квартиру АДРЕСА_3, в той час як ПАТ «ТАВРИКА» жодним чином своєчасно не здійснював належних дій щодо захисту прав іпотекодержателя та відновлення записів в реєстрі іпотек.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, відзиву на позовну заяву не подавала.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зазначав на необхідність відмови, посилаючись на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права іпотекодержателя. За наявності звернення ТОВ «АНСУ» з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягатимуть дослідженню правомірність таких вимог в частини наявності та розміру заборгованості у ОСОБА_5 за кредитним договором, що в даному процесі не досліджується.

Відповідач ОСОБА_12 в судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи були повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву або заяву про розгляд справи без її участі не надавала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила суду, що під час здійснення реєстраційних дій та посвідчення правочину діяла правомірно, приймаючи до уваги, що на час здійснення вказаних дій було чинним рішення 12.02.2014 Київським районним судом м. Харкова ухвалено рішення по справі № 640/21878/13-ц за позовом ОСОБА_5 до АТ “БАНК “ТАВРИКА”, Реєстраційної служби ГУЮ у Харківській області, ОСОБА_13, третя особа ОСОБА_14 про визнання зобов’язання припиненим та зобов’язання вчинити дії, яким визнано припиненим з 12.11.2013 року, у зв’язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов’язання фізичної особи ОСОБА_5 перед АТ “БАНК “ТАВРИКА” за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007року та додаткових угод до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 499252,30 грн.; визнано відсутнім у АТ “БАНК “ТАВРИКА” права на стягнення з фізичної особи ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007року та додаткових угод до нього; визнано припиненим з 12.11.2013року договір іпотеки від 18.12.2007року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 3071, та додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2008р., укладених між АТ “БАНК “ТАВРИКА” та фізичною особою ОСОБА_5; визнано відсутнім у АТ “БАНК “ТАВРИКА” право на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.12.2007 року - квартиру АДРЕСА_4.

При розгляді цивільної справи судом розглянуто та вирішено низку заяв, клопотань, вчинено інші процесуальні дії, зокрема, зазначені нижче.

17.08.2016 було відкрито провадження у справі.

У зв’язку з перебуванням судді у відпустці цивільну справу передано до повторного авторозподілу.

Справа надійшла у провадження судді Бабкової Т.В. 14.03.2017 та ухвалою від 17.03.2017 була прийнята до її провадження та призначена до судового розгляду.

28.09.2017 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. До участі в цивільній справі залучено співвідповідача ОСОБА_7

28.02.2018 у зв’язку з набуттям чинності Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VIII від 03.10.2017, ухвалою суду судовий розгляд продовжено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче судове засідання, визначено строк для подання відзиву на позов пред’явлення зустрічного позову, тощо.

Ухвалою суду від 13.04.2018 задоволено заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “АНСУ”(ТОВ “АНСУ”) про заміну сторони позивача по цивільній справі; замінено позивача — ОСОБА_9 акціонерне товариство “БАНК “ТАВРИКА” на позивача ТОВ “АНСУ”, у зв’язку з тим, що 04.10.2017 за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги ПАТ “БАНК “ТАВРИКА” передало ТОВ “АНСУ” право грошової вимоги за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року та того ж дня договором про відступлення прав за договором іпотеки - право вимоги за іпотечним договором від.18.12.2007 року.

13.04.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Вислухавши пояснення учасників справи, їх представників, дослідивши подані сторонами заяви по суті справи та докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.12.2007 між Акціонерним банком “Таврика” та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 62/07-ВФЛ з додатками: договір № 1 про внесення змін до кредитного договору від 25.06.2008 та договір № 2 про внесення змін до кредитного договору від 10.07.2008 року. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику була відкрита кредитна лінія та наданий кредит на споживчі потреби у сумі 50 000 доларів США з оплатою 17,5 % річних із строком користування до 18.12.2012 року (а.с. 7-22, т. 1).

В забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, відповідачем ОСОБА_5 було передано ПАТ “БАНК “ТАВРИКА” в іпотеку за договором іпотеки від 18.12.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованим в реєстрі за № 3071, та договором № 1 від 10.07.2008 про внесення змін до Договору іпотеки від 18.12.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрованим в реєстрі за № 5822, нерухоме майно, а саме: трьохкімнатна квартира, загальною площею 55,8 кв.м., житловою площею 40,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 23-30, т.1).

Позивачем зазначено, що ОСОБА_5 свої зобов’язання за кредитним договором не виконала та не повернула наданий кредит, проти чого відповідач не заперечувала, доказів виконання зобов’язання за кредитним договором не надала.

12.02.2014 Київським районним судом м. Харкова ухвалено рішення по справі № 640/21878/13-ц за позовом ОСОБА_5 до АТ “БАНК “ТАВРИКА”, Реєстраційної служби ГУЮ у Харківській області, ОСОБА_13, третя особа ОСОБА_14 про визнання зобов’язання припиненим та зобов’язання вчинити дії, яким визнано припиненим з 12.11.2013 року, у зв’язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов’язання фізичної особи ОСОБА_5 перед АТ “БАНК “ТАВРИКА” за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007року та додаткових угод до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 499252,30 грн.; визнано відсутнім у АТ “БАНК “ТАВРИКА” права на стягнення з фізичної особи ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007року та додаткових угод до нього; визнано припиненим з 12.11.2013року договір іпотеки від 18.12.2007року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 3071, та додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2008р., укладених між АТ “БАНК “ТАВРИКА” та фізичною особою ОСОБА_5; визнано відсутнім у АТ “БАНК “ТАВРИКА” право на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.12.2007 року - квартиру АДРЕСА_4; в іншій частині позову — відмовлено (а.с. 97-101, т. 1).

12.05.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 прийнято рішення № 12956323 щодо скасування запису про державну реєстрацію обтяжень в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна відносно квартири №28, що знаходиться в АДРЕСА_2.

21.05.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстровано в реєстрі за № 1435 (а.с. 99-100, т. 3).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 року рішення Київського районного суду м. Харкова залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014 року касаційну скаргу ПАТ “БАНК “ТАВРИКА” відхилено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду України від 16.09.2015 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Ухвалою від 22.06.2016 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 640/21878/13ц касаційна скарга АТ “БАНК “ТАВРИКА” задоволена частково, рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 107-110, т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2016 позовну заяву залишено без розгляду (а.с. 4, т. 3).

Відповідачем ОСОБА_4 вказаний об’єкт нерухомості в подальшому було передано в іпотеку на користь ОСОБА_7 на підставі договору іпотеки від 03.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 62 (а.с. 61-62, т. 3).

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач не був власником нежитлових приміщень, що є предметом договору іпотеки, укладеного ним із ОСОБА_5

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу та укладеного в подальшому договору іпотеки недійсними, суд зазначає, що надавати оцінку відповідності оспорюваного договору вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочинів, можливо лише за умови, якщо позивач звернувся до суду саме у тому порядку, який передбачений законом для вирішення спору, що виник між сторонами.

Позивач вказав, що договором купівлі-продажу від 21.05.2014 року та договором іпотеки від 03.08.2016 року порушені права банку як іпотекодержателя на майно, передане на забезпечення виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки припиненою, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок суду узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про визнання припиненим з 12.11.2013 року договору іпотеки від 18.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 3071, та додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2008 року, укладених між АТ “БАНК “ТАВРИКА” та фізичною особою ОСОБА_5; визнання відсутнім у АТ “БАНК “ТАВРИКА” права на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.12.2007 року - квартиру АДРЕСА_4, яке згодом було скасоване 16.09.2015 року, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про іпотеку” у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Отже суд робить висновок про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду щодо припинення іпотеки та про поширення на ОСОБА_4 відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи те, що до нього перейшло право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.

За таких обставин, враховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування процедури звернення стягнення на іпотечне майно, передбаченої угодою сторін, як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

Згідно із частиною другою статті 16, статтею 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п’ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Установлено, що ТОВ «АНСУ» не є власником майна, що оспорюється.

З урахуванням цього, суд констатує, що належним способом захисту прав іпотекодержателя має бути звернення до суду в порядку статті 23 Закону України “Про іпотеку”, а не позов про визнання договору купівлі-продажу. Це підтверджується, зокрема, позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 17.10.2018 року по справі № 640/18397/15-ц, позиціями Верховного Суду України, висловленими у постанові по справі № 6-201цс14 від 24.12.2014 року, постанові по справі № 6-639цс15 від 02.09.2015 року.

Позиція суду щодо обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права узгоджується також із висновками, здійсненими у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року по справі № 6-1193цс15 та постанові від 13.05.2015 року по справі № 6-63цс15, на які послався сам позивач в обґрунтування позовних вимог, в яких висловлені позиції про поширення статті 23 Закону України “Про іпотеку” на правовідносини між сторонами.

Як встановлено судовим розглядом новим власником спірної квартири ОСОБА_4 вказаний об’єкт нерухомості в подальшому було передано в іпотеку на користь ОСОБА_7 на підставі договору іпотеки від 03.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 62. На момент укладення вказаного правочину відповідні судові рішення про визнання припиненим з 12.11.2013 року договору іпотеки від 18.12.2007 року та додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2008 року, укладених між АТ “БАНК “ТАВРИКА” та фізичною особою ОСОБА_5, визнання відсутнім у АТ “БАНК “ТАВРИКА” права на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.12.2007 року - квартиру АДРЕСА_4, було скасовано Постановою Верховного Суду України від 16.09.2015 року. Іпотекодержатель ПАТ «БАНК ТАВРИКА» згоди на передачу цього майна в наступну іпотеку не надавав.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред’явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв’язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

На підставі частини третьої статті 12 Закону України “Про іпотеку” правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що прав іпотекодержателя за договором іпотеки ОСОБА_7 не набула в силу нікчемності вищезазначеного договору від 03.08.2016 року, яка встановлена статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Вимоги позивача щодо скасування запису про право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, поновлення (внесення) запису про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5, скасування відповідного запису про іпотеку та заборону відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідними від вимог щодо позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними, отже також не можуть бути задоволені.

Отже суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Щодо поданої відповідачем ОСОБА_5 заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зауважує, що застосування наслідків спливу строк позовної давності можливе лише за наявності підстав для задоволення позову. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність таких підстав, застосування наслідків спливу строк позовної давності не виявляється можливим.

Крім того, як встановлено судовим розглядом відповідні судові рішення про визнання припиненим договору іпотеки від 18.12.2007 року та додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2008 року, укладених між АТ “БАНК “ТАВРИКА” та фізичною особою ОСОБА_5, визнання відсутнім у АТ “БАНК “ТАВРИКА” права на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.12.2007 року - квартиру АДРЕСА_4, було чинним до 16.09.2015 року, з відповідним позовом ПАТ «БАНК ТАВРИКА» звернулося 20.07.2016 року, тобто в межах встановленого законом строку для захисту порушеного права.

З підстав, передбачених ст.141 ЦПК України в зв’язку з відмовою у позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 203, 214, 215-216 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 9, 23 Закону України “Про іпотеку”, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору іпотеки, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АНСУ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Лейпцігська,3-а.

Відповідач – ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_5.

Відповідач - ОСОБА_4, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_6.

Відповідач – ОСОБА_7, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_7.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, місцезнаходження: АДРЕСА_8.

Повне судове рішення складено 16.11.2018 року.

Суддя