Рішення № 77899139, 14.11.2018, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/625/18

Провадження № 2/581/258/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2018 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Липоводолинської центральної районної лікарні про зобов'язання задовольнити вимогу про відмову від будь-якого медичного втручання,

в с т а н о в и в:

Сутність заявленої вимоги до суду

18 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 13 серпня 2018 року він звернувся до Липоводолинської ЦРЛ із вимогою про відмову від будь-яких медичних втручань без його згоди, однак відповідач відмовив йому у реалізації його права на відмову від медичних втручань. У письмових уточненнях позовних вимог, поданих до початку розгляду справи по суті, також зазначав, що у даному випадку ним порушується питання про відмову від медичних втручань та про зухвале нав'язування відповідачем своїх послуг. Уточнював, що у серпні 2018 року відповідач письмово йому відмовив у прийнятті його відмови від будь-яких медичних втручань. Оскільки він не має рідних, і лікарі ЦРЛ можуть у будь-який час, у випадку втрати ним свідомості, здійснити непередбачувані медичні втручання по відношенню до нього, а тому він звернувся до відповідача з вищевказаним питанням, керуючись ст. 43 Основ законодавства про охорону здоров'я, проте його заяву головний лікар ЦРЛ про відмову від медичних втручань оформив в якості звернення громадянина (а.с.6,13). Просив суд зобов'язати відповідача задовольнити його вимогу про відмову від будь-яких медичних втручань із боку відповідача.

Позиція позивача, відповідача та його представника у даній справі

У судове засідання 14 листопада 2018 року позивач не з'явився, подав заяву про розгляд даної справи у його відстуність.

Представник відповідача Петрюченко Я.І. у судовому засіданні 14 листопада 2018 року проти позову ОСОБА_2 заперечувала в повному обсязі та суду пояснила про те, що позивач 03 липня 2018 року на прийомі у головного лікаря Липоводолинської ЦРЛ в усній формі звернувся із приводу повної відмови від будь-яких видів медичних втручань з боку медичного персоналу лікарні та в її присутності йому було надано усне роз'яснення положень чинного законодавства щодо умов та порядку реалізації відмови позивача від медичних втручань. У подальшому, на початку серпня 2018 року, ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до лікарні з вимогою надати йому письмову відповідь на порушене на проведеному прийомі питання і 13 серпня 2018 року відповідачу було надано письмову відповідь із роз'ясненого питання. По суті заявленої до суду вимоги зазначала про обов'язок лікарів надавати всім пацієнтам та особам, які звертаються за медичною допомогу, відповідні медичні послуги, при цьому, роз'яснюючи наслідки незастосування того чи іншого лікування або методів діагностики. Якщо особа після відповідних роз'яснень відмовляється за її усвідомленою згодою від медичної допомоги чи інших втручань, то про це лікарем відбирається відповідна розписка, після чого лікарь не відповідає за ті наслідки, які можуть настати у пацієнта. У тих випадках, коли стан фізичної особи загрожує її життю або вона знепритомніла внаслідок іншого хворобливого стану, то в таких випадках згода особи на медичні втрування не отримується і необхідна медична допомога надається у невідкладному порядку. Усі вищевказані випадки врегульовані ст. 42, ч.2 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров'я, нормами Цивільного кодексу України та інших нормативних документах, про що позивачу роз'яснювалось на прийомі у головного лікаря ЦРЛ. Уточнила, що питання відмови від медичних втручань у різних його видах згідно з нормами чинного законодавства повинно вирішуватися в кожному випадку і з кожною особою окремо. Підтвердила, що позивачу на даний час не надається жодна медична допомога, ним лише у ЦРЛ безкоштовно отримуються ліки згідно з діючими державними програмами, а також те, що після прийому ОСОБА_2 головним лікарем і надання 13 серпня 2018 року короткої письмової відповіді жодних відомостей до медичної документації позивача, яка зберігається у ЦРЛ, із приводу прийняття відмови позивача від будь-яких медичних втручань співробіниками лікарні не заносилось.

Процесуальні дії суду в даній справі

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року в даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 25 жовтня 2018 року о 15 год. 00 хв. У судове засідання 25 жовтня 2018 року позивач не з'явився, розгляд справи відкладено до 09 листопада 2018 року. 09 листопада 2018 року в підготовчій частині судового розгляду судом розглянуто клопотання позивача про залишення без розгляду поданого ним позову і розгляд справи повторно відкладено до 14 листопада 2018 року. 14 листопада 2018 року позивач подав заяву про розгляд справи у його відстуність і цього ж дня ухвалено судове рішення по суті спору.

Установлені судом обставини справи

13 серпня 2018 року адміністрацією Липоводолинської ЦРЛ ОСОБА_2 надано письмову відповідь, якою відмовлено в задоволенні його вимоги з посиланнями на ст.52 Основ законодавства про охорону здоров'я, ст. 281 ЦК України (а.с. 3).

Інші обставини справи щодо подій, які передували наданню вищевказаної письмової відповіді позивачу відповідачем, суд вважає встановленими з пояснень представника відповідача, які наведені вище, оскільки підстави ставити під сумнів їх достовірність у суду відсутні.

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Відповідно до ч.1 ст.25 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи медичний догляд, який є необхідним для підтримання здоров'я.

У відповідності до ч.1 ст. 29 Конституції України від 28 червня 1996 року кожна особа має право на особисту недоторканність.

Відповідно до ч.3,5 ст. 284 ЦК України надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.

Відповідно до ч.1, 2 ст.42 Основ законодавства України про охорону здоров'я медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе.

Також згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об'єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників (ч.2 ст. 43 вищевказаних Основ законодавства).

Частиною 3 статті 43 вищевказаних Основ законодавства визначено, якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

Відповідно до речення першого п.1 ст.2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі-Конвенція) право кожного на життя охороняється законом. Пунктами 1,2 статті 8 Конвенції визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. При цьому, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Висновки суду по суті заявленої вимоги

Медичне втручання та права на нього, а також інформована згода на медичне втручанння фізичної особи пов'язується з природними і невід'ємними правами будь-якої людини та стосуються сфери приватного життя таких суб'єктів.

Вищенаведені нормативно-правові акти в питанні оформлення згоди та прийняття відмови від медичного втручання чітких та однозначних норм не містять. Також вищевказані акти не містять уніфікованого підходу щодо оформлення згоди і відмови від медичного втручання, що на думку суду, свідчить про невідповідність зазначених актів критерію «якості закону», оскільки чинні положення національного законодавства не сформульовані так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (п. 184 рішення Європейского суду з прав людини від 22 червня 2004 року у справі „Броньовський проти Польщі"). В Основах законодавства передбачено лише формалізоване закріплення відмови від втручання, а саме - відібрання письмового підтвердження про це або складання відповідного акту у присутності свідків.

Аналіз вищевказаного законодавства в аспекті відмови від медичного втручання свідчить про те, що будь-яка особа може відмовитися від будь-яких видів медичних втручань за її усвідомленою згодою, крім тих невідкладних випадків, де має місце реальна загроза життю особи, та коли з об'єктивних причин згоду особи на певні дії неможливо утримати. Отже, відмова від медичних втручань фізичної особи має певні законодавчі виключення, які практично гарантуються з метою збереження і захисту життя будь-якої людини від свавільних посягань третіх осіб або для усунення ризику хвороби, різкого погіршення стану здоров'я, які можуть спричинити смерть особи. Зазначене виключенення є імперативним і не може бути обмежене ні в судовому, ні в адміністративному порядках, оскільки пов'язується з реалізацією державою конституційного обов'язку охороняти та забезпечувати здоров'я її громадян та інших осіб, які перебувають на її території (ст.3, ч.3 ст. 49 Конституції України).

З огляду на установлені обставини справи та виклад позовних вимог ОСОБА_2, суд вбачає те, що позивач усвідомлено, з розумінням наслідків, після ознайомлення з положеннями законодавства, сформулював перед керівником медичного закладу в усній формі категоричну, словесну відмову від будь-яких медичних втручань із боку медперсоналу Липоводолинської ЦРЛ, реалізуючи у такий спосіб право на медичну допомогу та пов'язану з цим свободу на свідому відмову від медичних втручань. Однак, як стверджував позивач у поданому до суду позові і доповненнях до нього, та як установлено судом із пояснень представника відповідача, для прийняття такої відмови відповідачем шляхом вчинення відповідних записів у медичній документації, видання будь-яких розпорядчих актів, відібрання письмової заяви про це від заявника тощо, жодних дій не вчинено, що є фактичним підтвердженням того, що комунальна медична установа не забезпечила реалізацію свободи позивача на його відмову від медичної допомоги (включаючи, лікування, діагностику стану його здоров'я, інші види втручань), крім вищевказаних виключень.

Крім цього, з урахуванням принципів верховенства права та правової визначеності, відсутність правового механізму реалізації певного права не може бути перешкодою для реалізації такого права, свободи фізичною особою.

За змістом ст. 2, 8 вищевказаної Конвенції держава, в тому числі через національні суди, повинна створювати умови або вчиняти певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами, визначеними Конвенцією та національним законодавством. В аспекті вищевказаних норм Конвенції саме на державу покладається обов'язок щодо забезпечення її громадянам права на ефективну повагу до їхньої фізичної та психологічної цілісності, включаючи надання ефективних та доступних засобів захисту права на повагу до приватного життя, особистої недоторканності.

Тому, на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту його особистого немайнового права відповідає нормам ч.2, 3 ст.16 ЦК України, ст. 13 Конвенції, є належним, а суд із метою практичного забезпечення ефективності судового захисту порушеного права і пов'язаної з цим свободи позивача вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок прийняти відмову ОСОБА_2 від будь-яких медичних втручань із боку медичних працівників Липоводолинської ЦРЛ, крім невідкладних випадків, за наявності реальної загрози життю позивача у справі, а також неможливості отримання з об'єктивних причин згоди на таке втручання у зазначеної особи.

Вищевказані висновки суду узгоджуються із правовими позиціями, сформульованими Європейським судом з прав людини (далі-ЄСПЛ) у нижченаведених справах, а саме:

- у справі «Шторк проти Німеччини» (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2005 року) зазначалося про те, «що навіть несуттєве фізичне втручання по відношенню до людини вважається втручанням, що порушує право на повагу приватного життя в межах статті 8 Конвенції, у разі, якщо це втручання проходить без згоди самої людини» (у даній справі установлено, що проти волі пацієнта йому в організм ввели певні ліки);

- у справі «Арская проти України» (п. 66,70,83 рішення ЄСПЛ від 05 грудня 2013 року) суд установив порушення держави статті 2 Конвенції (у процесуальному аспекті), оскільки медичний персонал лікарні не провів належне і термінове лікування її сина, що призвело до його смерті.

Довід представника відповідача про те, що відмову від медичного втручання відносно будь-якої особи слід вирішувати в кожному конкретному випадку окремо та індивідувально, на думку суду, не є переконливим з огляду на вищевказані норми законодавства та викладені висновки суду. До цього, право особи на відмову від медичних втручань на день звернення за допомогою чи на майбутнє, крім наведених вище виключень, за її усвідомленою згодою підлягає безперешкодній реалізації медичними працівниками, після роз'яснення наслідків такої дії, без будь-яких додаткових умов чи обмежень.

Розподіл судових витрат по справі

Позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 9) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки має статус інваліда ІІ-ї групи. Жодна зі сторін у справі не подала попередній розрахунок суми судових витрат у даній справі, у поясненнях сторонами не зазначалося про понесені ними судові витрати у даній справі, документальні підтвердження цьому в матеріалах справи також відсутні. З огляду на це, суд вважає, що в даній справі відсутні, визначені ст. 141 ЦПК України, предмет та умови для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.12, 81, 89, 141, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до Липоводолинської центральної районної лікарні про зобов'язання задовольнити вимогу про відмову від будь-якого медичного втручання.

Зобов'язати Липоводолинську центральну районну лікарню прийняти відмову ОСОБА_2 від будь-яких медичних втручань із боку медичних працівників цієї установи, крім невідкладних випадків, за наявності реальної загрози життю фізичної особи (позивача у справі), а також неможливості отримання з об'єктивних причин згоди на таке втручання у зазначеної особи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач: Липоводолинська центральна районна лікарня (місцезнаходження юридичної особи: вул. Лікарняна, 3 сел. Липова Долина, Сумська область, номер ЄДРПОУ: 02007561).

Повне рішення суду буде складено 16 листопада 2018 року.

Суддя Д. В. Бутенко