Рішення № 77898920, 09.11.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/14891/17

Провадження № 2-а/643/199/18

09.11.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мельникової І.Д.,

за участю секретаря Шабатько Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2 групи що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, оформлену протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01 вересня 2017р. за №91 та скасувати вказане рішення комісії. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він являється інвалідом війни 2 групи довічно, внаслідок поранень отриманих під час участі в бойових діях в Афганістані при проходженні строкової військової служби. Під час бойових дій у 1985р., отримав вогнепальне осколкове поранення голови та кінцівок, контузію головного мозку.Проходив строкову військову службу в лавах радянської армії в 1983-1985 роках, в Демократичній республіці Афганістані з квітня 1984 по листопад 1985 року, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 та довідкою з архіву. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №174-Д (початок експертизи 13 березня 1999 р., а закінчена 20 березня 1999р.,) встановлено, що поранення голови, правої руки, лівого колінного суглобу та контузія головного мозку отримані в Афганістані в 1985 році під час участі в бойових діях в Афганістані. Також, згідно зі свідоцтвом про хворобу від 5 квітня 2001 року, виданим військово- лікарською комісією Московського райвіськомата м. Харкова встановлено, що поранення ним отримані при захисті СРСР, знаходячись в діючій армії. Згідно довідки МСЄК №005509 серія ХАР-05 йому встановлена з 01.05.2006р., 2 група інвалідності довічно, де вказано поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в ДРА. Комісією Міністерства оборони України розглянула матеріали і згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №91 від 01 вересня 2017р., року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_1, 21.10.1985р., звільнено із строкової служби та 21.10.1993р., під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом З групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Та ураховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 3 листопада 2006р, №328, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014р., тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Позивач у судове засідання не з*явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, надав відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач проходив строкову військову службу в лавах радянської армії в 1983-1985 роках, в Демократичній республіці Афганістані з квітня 1984 по листопад 1985 року, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 та довідкою з архіву.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №174-Д (початок експертизи 13 березня 1999 р., а закінчена 20 березня 1999р.,) встановлено, що поранення голови, правої руки, лівого колінного суглобу та контузія головного мозку отримані в Афганістані в 1985 році під час участі в бойових діях в Афганістані.

Також, згідно з свідоцтвом про хворобу від 5 квітня 2001 року, виданим військово- лікарською комісією Московського райвіськомата м. Харкова встановлено, що поранення ним отримані при захисті СРСР, знаходячись в діючій армії.

Згідно довідки МСЄК №005509 серія ХАР-05 позивачу встановлена з 01.05.2006р. 2 група інвалідності довічно, де вказано поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в ДРА.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року №5040-УІ, який набрав чинності з 01.01.2014 року, ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, відповідно до підпункту 4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

На виконання зазначеної редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", урядом було прийнято постанову від 25.12.13 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідно до пункту 2 Постанови «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 від 25.12.13р. встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право па отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975 днем виникнення права па отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідні медико- соціальної експертної комісії.

Таким чином, чітко визначено подію, з настанням якої у особи виникає право на призначення одноразової грошової допомоги, а саме день встановлення особі інвалідності та саме цей день визначає законодавство, яким необхідно керуватися при вирішенні питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Повторний огляд особи для підтвердження групи інвалідності, підвищення групи інвалідності не являється моментом виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено 2 групу інвалідності 01.05.2006р.

Отже, оскільки позивачу було встановлено 2 групу інвалідніості в 2006 році, то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме: Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на 29.04.2006 року та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284.

Вказані висновки узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладеною у постанові від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення Міністерства оборони України є такими, що відповідають нормам законодавства та скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 241-243, 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2018 року.

Суддя І.Д.Мельникова