Постанова № 77898163, 14.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7761/18

Номер справи місцевого суду: 520/8004/18

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Бєляєвої А.О.

імена (найменування) сторін:

позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

відповідач - ОСОБА_6

треті особи - Третя одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірина Миколаївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи Третя одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірина Миколаївна, про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, встановлення факту родинних відносин, встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом,за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2018 року (суддя Салтан Л.В.)

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи Третя одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 жовтня 1999 року, виданого на ім'я ОСОБА_8 в частині отримання ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 грудня 2017 року, виданого на ім'я ОСОБА_6, виключивши із тексту свідоцтва: спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, та вказати у тексті свідоцтва: спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з 13/18 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; встановлення факту родинних відносин та визнання, що ОСОБА_9 та ОСОБА_15 є батьками ОСОБА_10; встановлення факту родинних відносин та визнання, що померлий ОСОБА_10 є чоловіком ОСОБА_2; встановлення факту родинних відносин та визнання, що померлий ОСОБА_10 є батьком ОСОБА_5; встановлення факту того, що ОСОБА_10 постійно проживав на час відкриття спадщини та фактично прийняв спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_11 у вигляді 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12, право на спадщину у вигляді 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_13 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12 право на спадщину у вигляді 1/18 частини житлового будинку АДРЕСА_1; встановлення факту того, що ОСОБА_14 постійно проживала на час відкриття спадщини та фактично прийняла спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_11 у вигляді 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_14 право на спадщину у вигляді 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_14 право на спадщину у вигляді 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Одночасно з позовною заявою представник позивачів звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2018 року заява представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволена. Накладений арешт на житловий будинок АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_6 звернуся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу судді скасувати, залишити заяву про забезпечення позову без задоволення, посилаючись на те, що ухвала суду є необґрунтованою та невмотивованою.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_6зазначає, що у порушення п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності застосування такого виду забезпечення позову, накладення арешту на майно відповідача, оскільки зі змісту заяви позивачів про забезпечення позову не вбачається жодної обґрунтованої причини, з якої можна зробити висновок, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, в зв'язку з чим вважає, що ухвала підлягає скасуванню.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

В судове засідання, призначене на 14 листопада 2018 року сторони не з'явились, всі були сповіщені належним чином.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи Третя одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 жовтня 1999 року, виданого на ім'я ОСОБА_8 в частині отримання ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 грудня 2017 року, виданого на ім'я ОСОБА_6, виключивши із тексту свідоцтва: спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, та вказати у тексті свідоцтва: спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з 13/18 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; встановлення факту родинних відносин та визнання, що ОСОБА_9 та ОСОБА_15 є батьками ОСОБА_10; встановлення факту родинних відносин та визнання, що померлий ОСОБА_10 є чоловіком ОСОБА_2; встановлення факту родинних відносин та визнання, що померлий ОСОБА_10 є батьком ОСОБА_5; встановлення факту того, що ОСОБА_10 постійно проживав на час відкриття спадщини та фактично прийняв спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_11 у вигляді 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12, право на спадщину у вигляді 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_13 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12 право на спадщину у вигляді 1/18 частини житлового будинку АДРЕСА_1; встановлення факту того, що ОСОБА_14 постійно проживала на час відкриття спадщини та фактично прийняла спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_11 у вигляді 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_14 право на спадщину у вигляді 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_14 право на спадщину у вигляді 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси 21 серпня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Одночасно з позовною заявою представник позивачів звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1.

Задовольняючи заяву представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про забезпечення позову, суд виходив з того, що у сторін виник спір щодо нерухомого майна та є ймовірність його оформлення будь-якими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України,заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, насамперед забезпечення позову шляхом накладення арешту повинно бути обґрунтовано доказами, щодо наявності у відповідача у власності об'єктів нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки суд прийшов до вірного висновку, що у сторін виник спір щодо нерухомого майна і є ймовірність його оформлення будь-якими особами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності застосування такого виду забезпечення позову, накладення арешту на майно відповідача, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки заява про забезпечення позову обґрунтована доказами, щодо наявності у відповідача у власності об'єктів нерухомого майна, на які позивачі просять накласти арешт.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 16 листопада 2018 року.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець