Рішення № 77898065, 15.11.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1850/18

Номер провадження 2/573/599/18

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

15 листопада 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля заочно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Білопільська міська рада Сумської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок під №9 по вул. Шкільній у м. Білопілля Сумської області. За вказаною адресою з 28 квітня 2010 року зареєстрована ОСОБА_2, яка жодного дня в будинку не проживала, але в добровільному порядку з реєстрації не знятися не бажає, чим чинить їй перешкоди у розпорядженні власністю, зокрема, в оформленні субсидії на сплату комунальних послуг. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування її будинком, розташованим за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Шкільна, 9.

Ухвалою від 19 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 21-22).

У судове засідання позивач ОСОБА_4 не з’явилася. Представник останньої за довіреністю ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи в її відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 29).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилися. Повідомлення про вручення поштового відправлення – судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення у зв’язку з тим, що за місцем реєстрації остання не проживає. На підставі ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд розглядає справу у відсутність відповідача (а. с. 28).

Представник третьої особи – Білопільської міської ради Сумської області у судове засідання не з’явився. Міський голова надіслав листа про розгляд справи без участі їх представника, з позовом згодні (а. с. 26).

У зв’язку з неявкою сторін, третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання не з’явилася без повідомлення причин, відзив на позов не подала, а також, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Повно, всебічно і об’єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв’язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 383 ЦК України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Аналогічні положення закріплені і в ст. 150 ЖК України.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

У відповідності з положеннями ст. 167 ЖК України - у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 01 березня 1990 року позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Шкільна, 9 (а. с. 6-10).

За вказаною адресою з 28 квітня 2010 року зареєстрована відповідач ОСОБА_2, що підтверджується записом у будинковій книзі (а. с. 11-13).

Відповідно до довідки депутата Білопільської міської ради, станом на 09 жовтня 2018 року відповідач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але не проживає. Також, дана інформація підтверджується актом, складеним 09 жовтня 2018 року у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якого вбачається, що ОСОБА_2 не проживає за даною адресою з моменту реєстрації та її особисті речі у будинку відсутні (а. с. 14-15).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не є співвласником або наймачем житлового будинку №9 по вул. Шкільній в м. Білопілля Сумської області, який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1, понад вісім років без поважних причин не проживає у ньому, а лише зареєстрована, не приймає участі в його утриманні та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла.

Суд вважає, що реєстрація відповідача у житловому будинку, що належить ОСОБА_1, порушує права останньої, оскільки перешкоджає здійсненню нею права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 704 грн. 80 коп. (а. с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 206, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, третя особа: Білопільська міська рада Сумської області, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_8 такою, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Шкільна, 9.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Білопільського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: