Постанова № 77897963, 14.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6769/18

Номер справи місцевого суду: 511/671/18

Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Ковязіної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до ОСОБА_2, третя особа: 5 Державний пожежно-рятувальний загін головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 червня 2018 року (суддя Ільяшук А.В.),

встановив:

У березні 2018 року ГУ ДСНС України в Одеській області звернулося до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 18000 грн. та судовий збір у сумі 1762 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 був відібраний Роздільнянським районним відділом ГУ МНС України в Одеській області до вступу на денну форму навчання до Національного університету цивільного захисту України.

У продовж 2012-2017 років ОСОБА_2 навчався у Національному університеті цивільного захисту України у м. Харкові.

09.06.2017 року після закінчення навчання у Національному університеті цивільного захисту України, ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу служби цивільного захисту - лейтенант служби цивільного захисту.

12.06.2017 року лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_2 та ДСНС України, в особі начальника ГУ ДСНС України в Одеській області уклали контракт про проходження служби цивільного захисту, строком на 3 роки.

12.06.2017 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника караулу 18 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.

За порушення вимог наказу МВС України від 07.10.2014 року №1032 «Про затвердження Порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служби в органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України», невихід на службу без поважних причин лейтенанту служби цивільного захисту ОСОБА_2 наказами керівника 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області оголошені дисциплінарні стягнення, відповідно, догана та сувора догана.

09.01.2018 року ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення зі служби за невиконання умов контракту.

Наказом ГУ ДСНС України в Одеській області №46 о/с від 22.01.2018 лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_2, начальника караулу 18 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області звільнено у запас Збройних Сил України за п.176 п.п. «б».

У ГУ ДСНС України в Одеській області на теперішній час не має осіб, з числа середнього начальницького складу з відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, які виявили бажання обійняти посаду начальника караулу 18 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.

ГУ ДСНС України в Одеській області вважає, що ОСОБА_2 завдав моральну шкоду ГУ ДСНС України в Одеській області, яка полягає у приниженні престижу та ділової репутації та додаткові витрати часу та зусиль для відновлення попереднього стану, яку позивач оцінює в розмірі 18000 грн.

Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 червня 2018 року у задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не доведені належними доказами.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ГУ ДСНС України в Одеській області через представника ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Основними доводами апеляційної скарги є посилання на те, що відповідач завдав Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області моральну шкоду умисними діями, в результаті чого з ним було достроково розірвано контракт №1483/17 від 12.06.2017 року, іншого співробітника Управління знайти не може, посада вакантна. Управлінню необхідно здійснити ряд заходів, спрямованих на відбір та надання освіти, стажування особи, яка зможе зайняти вакантну посаду. На вказані заходи необхідні додаткові кошти, саме в цю суму оцінює позивач спричинену юридичній особі моральну шкоду збоку відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 був відібраний Роздільнянським районним відділом ГУ МНС України в Одеській області до вступу на денну форму навчання до Національного університету цивільного захисту України.

У продовж 2012-2017 років ОСОБА_2 навчався у Національному університеті цивільного захисту України у м. Харкові.

09.06.2017 року після закінчення навчання у Національному університеті цивільного захисту України, ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу служби цивільного захисту - лейтенант служби цивільного захисту.

12.06.2017 року лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_2 та ДСНС України, в особі начальника ГУ ДСНС України в Одеській області уклали контракт про проходження служби цивільного захисту, строком на 3 роки.

Наказом ГУ ДСНС України в Одеській області №676 о/с від 12.06.2017 року лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 призначено на посаду начальника караулу 18 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, як такого, що за освітньо-кваліфікаційним рівнем, спеціальністю, кваліфікацією, віком відповідає встановленим вимогам, що обов'язкові для призначення на посаду начальника караулу пожежно-рятувального підрозділу.

Згідно п. 1 контракту ОСОБА_2 добровільно взяв на себе зобов'язання додержуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати вимоги Присяги служби цивільного захисту, статутів, наказів чи розпорядження керівників, свої службові обов'язки, підвищувати свою професійну майстерність.

Відповідно п. 3 контракту лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_2 мав проходити службу у продовж 3 років (до 12.06.2020 року).

Пунктом 5 контракту передбачено, що його може бути припинено (розірвано) достроково з ініціативи Державної служба України з надзвичайних ситуацій, а особа, яка проходить службу цивільного захисту за контрактом, звільняється зі служби, зокрема у зв'язку із систематичним невиконанням умов цього Контракту особою рядового і начальницького складу.

У продовж листопада - грудня 2017 року лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_2 умисно вчинив низку грубих дисциплінарних проступків, пов'язаних з порушенням розпорядку дня та не виходом на службу, що підтверджується матеріалами службових розслідувань 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області за період з: 06.12.2017 - 15.12.2017; 14.12.2017 - 09.01.2018; 26.12.2017 - 11.01.2018 року (а.с.40-55).

Своє небажання проходити службу цивільного захисту лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_2 виклав у рапорті від 09.01.2018 на ім'я начальника ГУ ДСНС України в Одеській області, в якому просив звільнити його зі служби за невиконання умов контракту (а.с.73).

За порушення вимог наказу МВС України від 07.10.2014 року №1032 «Про затвердження Порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служби в органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України», невихід на службу без поважних причин лейтенанту служби цивільного захисту ОСОБА_2 наказами керівника 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області оголошені дисциплінарні стягнення, відповідно, догана та сувора догана.

09.01.2018 року ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення зі служби за невиконання умов контракту.

Наказом ГУ ДСНС України в Одеській області №46 о/с від 22.01.2018 лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_2, начальника караулу 18 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області звільнено у запас Збройних Сил України за п.176 п.п. «б».

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 3, 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Під поняттям «ділова репутація» законодавець визначає усталену оцінку юридичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значущі діяння, як правило у сфері підприємництва, виробничої діяльності, що відома оточуючим, і відображена у суспільній свідомості як думка про цю юридичну особу з точки зору мети створення, принципів управління.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Оскільки матеріали справи не містять та апелянтом не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження факту приниження престижу та ділової репутації ГУ ДСНС України в Одеській області в результаті неправомірних дій відповідача і факту страждання від такої інформації, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення. При цьому докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення.

Заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 15 листопада 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець