Постанова № 77897898, 14.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6797/18

Номер справи місцевого суду: 520/1724/17

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року (суддя Луняченко В.О.),

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила стягнути з відповідача в рахунок погашення заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, матеріальної шкоди у розмірі 113209,36 грн., та моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, а також судових витрат 1165,10 гривень судового збору, а також 5000 гривень витрат на правову допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, виконуючи поворот ліворуч, не виконав вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху не надавши дорогу зустрічному транспорту, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_5, внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2016 року ОСОБА_3 визнаний винним у зазначеній ДТП і притягнений до адміністративної відповідальності за порушення ст. 124 КУпАП - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно висновкуекспертного авто-товарознавчого дослідження №186/16 від 21.09.2016 року по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_2 - власнику автомобіля НОМЕР_2, 2006 року випуску, складеного судовим експертом ОСОБА_6 на підставі угоди укладеної із ОСОБА_7, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля складає 111509,36 гривень.

Відповідно до висновку судової авто - товарознавчої експертизи №17-3704 по дослідженню автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого в результаті ДТП від 24.04.2016 року складеного 07.12.2017 року судовим експертом ОСОБА_8 на підставі ухвали суду від 06.06.2017 року, вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу становить 118568,61 гривні. При проведенні експертного дослідження транспортний засіб експертом не оглядався.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Страхова компанія «Скайд», про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 113209 гривень 36 копійок, а також моральну шкоду у розмірі 1762,00 гривні.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1165,10 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, що підлягає відшкодуванню особою, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 через представника ОСОБА_4

В скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового рішення, про відмову у задоволенні позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не погоджується з судовим рішенням, оскільки не згоден з розміром стягнутої суми, вважає, що висновок експерта, який є доказом у справі, ґрунтується на припущеннях, оскільки автомобіль експертом не оглядався, тому є неналежним та недостовірним доказом.

Відзиву на вказану апеляційну скаргу позивачем подано не було.

Оскільки ціна позову у справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 176 200 грн), дана цивільна справа відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, п. 1 ч. 3 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом правильно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.06.2016 року, приблизно о 18 годин 20 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, виконуючи поворот ліворуч, не виконав вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху не надавши дорогу зустрічному транспорту, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2, внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2016 року у справі №520/8340/16п ОСОБА_3 визнаний винним у спричиненні вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди і притягнений до адміністративної відповідальності за порушення ст. 124 КУпАП - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с.8).

Згідно висновку, №186/16 від 21.09.2016 року, експертного авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_2 - власнику автомобіля НОМЕР_2, 2006 року випуску, складеного судовим експертом ОСОБА_6 на підставі угоди укладеної із ОСОБА_7, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля складає 111509,36 гривень (а.с.9 -16).

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи №17-3704 по дослідженню автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого в результаті ДТП від 24.04.2016 року складеного 07.12.2017 року судовим експертом ОСОБА_8 на підставі ухвали суду від 06.06.2017 року, вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу становить 118568,61 гривні (а.с.54-59). При проведенні експертного дослідження транспортний засіб експертом не оглядався.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно вимог частини другої зазначеної статті, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (визначено у частині третій даної статті).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. 5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦКУ).

Згідно ст. 1192 ЦК, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

У частинах першої, другої та третьої статті 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, підтверджує вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, в якому був пошкоджений транспортний засіб «Nissan X-Trail», д/н НОМЕР_3, 2006 року випуску, який належить на праві власності позивачу. Тому ОСОБА_3 повинен нести відповідальність за відшкодування заподіяної, внаслідок ДТП, матеріальної шкоди.

Розмір матеріальної шкоди підтверджується висновком експертного дослідження №186/16 від 21.09.2016 року, який становить 111509,36 гривень та 1700 гривень - вартість проведення експертного дослідження (а.с.16 зворот, 17), загалом 113209,36 гривень.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розміру матеріальної шкоди, оскільки транспортний засіб позивача оглянутий експертом не був та позивачем був проведений відновувальний ремонт не були спростовані будь-яким належними доказами з боку відповідача.

Посилання апелянта на відремонтованість транспортного засобу, як на підставу для відмови у задоволенні позову є не обґрунтованими, оскільки власник транспортного засобу має право самостійно обирати спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення матеріальної шкоди на підставі висновку експерта або безпосередні витрати за ремонт транспортного засобу.

Крім того, не погоджуючись з сумою відшкодування, порушуючи диспозитивність судового процесу, на спростування суми відшкодування апелянтом не надано інших доказів, розрахунку тощо.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо її завищеного розміру, виходячи з наступного.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії заподіювача шкоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку. Факт пошкодження транспортного засобу, свідчить про наявність моральної шкоди, заподіяної винною особою - відповідачем.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд повинен виходити з умов розумності і справедливості, врахувати характер та тривалість заподіяння позивачу душевних страждань та оскільки стягнення моральної шкоди не повинно призводити до збагачення, колегія суддів вважає, що достатнім розміром для компенсації моральної шкоди є сума 1762 грн.

Розмір судових витрат, понесених позивачем, офіціально підтверджені доказами, та складаються з сплаченого судового збору у розмірі 1165,10 грн., і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень (а.с.1, 6-7).

Доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 лютого 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 14.11.2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець