Рішення № 77897145, 09.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6680/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4417679,50 грн., яка складається з авансового внеску у розмірі 3897952,50 грн. та штрафу у розмірі 519727,00 грн.

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 12 серпня 2017 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір авансу, відповідно до якого вона передала ОСОБА_5 150000 доларів США в рахунок оплати вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під №14/16 по вулиці Червоних Зір у місті Одесі, а ОСОБА_5 зобов’язалась продати позивачу цей житловий будинок до 13 лютого 2018 року. Згідно з умовами договору у разі невиконання свого зобов’язання щодо продажу житлового будинку у визначений строк відповідач ОСОБА_5 зобов’язалась сплатити позивачеві штраф у розмірі 20000 доларів США. На підтвердження факту передання коштів позивач надала копію відповідної розписки ОСОБА_5 від 12 серпня 2017 року.

Позивач ОСОБА_4 просить суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 4417679,50 гривень, яка складається з авансового внеску у розмірі 3897952,50 гривень та штрафу у розмірі 519727,00 гривень.

Ухвалою від 03 травня 2018 року було відкрито провадження у справі, частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на певне нерухоме майно відповідачів.

Ухвалою від 11 липня 2018 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про заміну заходів забезпечення позову.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, відповідно до якого позов в частині заявлених до нього вимог не визнав та проти їх задоволення заперечував посилаючись на те, що він перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_5, але вже протягом тривалого часу цей шлюб має виключно формальний характер: з 2012 року відповідачі проживають окремо, мають самостійні бюджети та спільне господарство не ведуть. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під №14/16 по вулиці Червоних Зір у місті Одесі придбаний сторонами під час шлюбу та є їх спільною сумісною власністю. 15 листопада 2017 року він звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та ухвалою суду від 20 листопада 2017 року відкрито провадження у відповідній цивільній справі №522/21604/17. Також ухвалою суду від 20 листопада 2017 року накладений арешт на спірне нерухоме майно, в тому числі й на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під №14/16 по вулиці Червоних Зір у місті Одесі та земельну ділянку, на якій він розташований. Ця справа №522/21604/17 по суті остаточно ще не розглянута. Договір авансу укладений між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 у простій письмовій формі, про предумови та обставини його укладення відповідачу нічого невідомо. Позивача ОСОБА_4 він не знає, ніколи з нею або її представниками не зустрічався, жодних коштів від неї не отримував. Також він ні з ким, в тому числі й з ОСОБА_5, не обговорював умови продажу цього житлового будинку, який зараз є предметом іншого судового спору про поділ спільного майна подружжя. Про укладення договору авансу та отримання ОСОБА_5 12 серпня 2017 року 150000 доларів США він дізнався тільки після отримання копії позовної заяви ОСОБА_4, будь-яких коштів від ОСОБА_5 він не отримував. За твердженнями відповідача ОСОБА_2 договір від 12 серпня 2017 року був укладений ОСОБА_5 в її особистих інтересах, а не в інтересах сім'ї, якої фактично вже не існує. Отримане за цим договором ОСОБА_5 на потреби сім’ї не витрачала, тому відповідач ОСОБА_2 вважає, що цей договір не створює для нього жодних правових обов’язків, в тому числі щодо сплати будь-яких коштів на користь позивача. На думку цього відповідача заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу не засновані на законі, оскільки правила забезпечення виконання зобов’язань до спірних правовідносин не застосовуються. За своєю правовою природою укладений 12 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір є попереднім договором щодо купівлі-продажу житлового будинку, тому мав бути посвідчений нотаріально. Вимог закону щодо нотаріального посвідчення цього договору його сторони не дотрималися, тому в силу ст.220 ЦК України даний договір є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його нікчемністю.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6 надав відзив на позов, відповідно до якого визнав позов тільки в частині солідарного стягнення із відповідачів суми авансового внеску у розмірі 3897952,50 гривень, у задоволенні вимог в частині стягнення з ОСОБА_5 суми штрафу у розмірі 519727,00 гривень просив суд відмовити.

При цьому представник відповідача ОСОБА_5 визнав, що дійсно у серпні 2018 року ОСОБА_5 за згодою свого чоловіка ОСОБА_2 в інтересах родини уклала із ОСОБА_4 договір авансу та погодила умови укладення в подальшому договору купівлі-продажу житлового будинку, який є спільною власністю відповідачів. Відповідно до ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.Всі дії здійснювались ОСОБА_5 за наявністю попередньої згоди ОСОБА_2, але з плином часу взаємовідносини подружжя погіршились та восені ОСОБА_7 стало відомо про ініціювання її чоловіком ОСОБА_2 судового процесу про поділ спільного майна подружжя. За заявою ОСОБА_2 по такій справі судом були вжиті заходи забезпечення позову та накладений арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під № 14/16 по вулиці Червоних Зір у місті Одесі, що створило перешкоди для виконання подружжям обов'язків за договором авансу. Відповідач ОСОБА_5 не погоджується з твердженнями відповідача ОСОБА_2 про окреме проживання подружжя, адже місце реєстрації останнього й досі визначено за адресою її проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. корпус А, кв.42. Жодних доказів, які б свідчили про зміну місця проживання/перебування ОСОБА_2, його необізнаність про хід справ родини та ведення окремого господарства ним суду не надано. Доказом проживання ОСОБА_2 разом зі своєю родиною є відповідна копія паспорту, що міститься в матеріалах справи, із зазначенням місця реєстрації цього відповідача. Відповідач ОСОБА_5 визнає обґрунтованість вимог позивача щодо повернення авансу та вважає, що грошові кошти у розмірі 150000 доларів США мають бути повернені позивачу відповідачами у солідарному порядку. Але штрафні санкції мають бути застосовані виключно до відповідача ОСОБА_2, адже порушення умов договору авансу та неможливість його виконання є наслідками умисних дій ОСОБА_2 ОСОБА_7 такі дії відповідача ОСОБА_2 мають винний характер, порушують права та інтереси ОСОБА_4, тому з останнього має бути стягнуто на користь позивача штраф у розмірі 519727,00 гривень.

У свою чергу відповідач ОСОБА_2 надав до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_5 у якому наполягав на тому, що цей договір був укладений ОСОБА_5 в її особистих інтересах, а не в інтересах сім'ї, якої фактично вже не існує. Отримане за цим договором ОСОБА_5 на потреби сім’ї не витрачала, тому цей договір не створює для відповідача ОСОБА_2 жодних правових обов’язків, в тому числі щодо сплати будь-яких коштів на користь позивача. Жодних доказів його обізнаності та згоди на укладення 12 серпня 2018 року договору авансу, а також доказів витрати цих коштів відповідачем ОСОБА_5 в інтересах сім’ї суду не надано. Факт реєстрації за адресою проживання відповідача ОСОБА_5А жодним чином не доказує проживання відповідачів разом. Вже тривалий час він вимушений орендувати житло, власники якого не погоджуються на його реєстрацію за адресами розташування належного їм житла. Його правомірні дії щодо звернення з позовом до суду не можуть мати винний характер та порушувати права і інтереси позивача. Правила забезпечення виконання зобов’язань до спірних правовідносин не застосовуються, а договір від 12 серпня 2017 року є нікчемним.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення заявленого до нього позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у його відзиві на позов та відповіді на відзив представника відповідача ОСОБА_5, вирішення позовних вимог, заявлених позивачем до ОСОБА_5, залишив на розсуд суду.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов визнав частково, заперечував проти стягнення з його довірителя штрафу, посилаючись на обставини, викладені у його відзиві на позов.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані докази суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 серпня 2017 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір авансу, відповідно до якого позивач передала ОСОБА_5 150000 доларів США в рахунок оплати вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під №14/16 по вулиці Червоних Зір у місті Одесі, а ОСОБА_5 зобов’язалась продати позивачу цей житловий будинок до 13 лютого 2018 року. Згідно з умовами зазначеного договору у разі невиконання свого зобов’язання щодо продажу житлового будинку у визначений строк відповідач ОСОБА_5 зобов’язалась сплатити позивачеві штраф у розмірі 20000 доларів США.

Вищевказаний договір авансу був укладений у простій письмовій формі, на підтвердження його укладання та факту передання коштів позивач надала суду відповідну розписку ОСОБА_5 від 12 серпня 2017 року.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під №14/16 по вулиці Червоних Зір у місті Одесі зареєстрований на праві власності за відповідачем ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 08 травня 2007 року.

Цей житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 309 кв.м, кадастровий номер 5110137500:54:005:0119, право власності на яку зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_5 відповідно до державного акту на земельну ділянку серія ОД №042738 від 24 листопада 2004 року, виданого Одеською міською радою на підставі її рішення від 11 жовтня 2004 року №3226-IV та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010450501516.

Відповідачі перебувають у шлюбі з 04 грудня 1982 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим повторно відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міської ради 23.12.1996 року, актовий запис 2675 від 04.12.1982 року. Відповідачі взаємно визнають, а сторона позивача не заперечувала, що зазначені житловий будинок та земельна ділянка належать відповідачам на праві спільної сумісної власності подружжя.

У судовому засіданні учасники процесу визнали, що 15 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та ухвалою від 20 листопада 2017 року відкрито провадження у відповідній цивільній справі №522/21604/17, а ухвалою суду від 20 листопада 2017 року по цивільній справі №522/21604/17 накладений арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під №14/16 по вулиці Червоних Зір у місті Одесі та земельну ділянку, на якій він розташований.

Суд встановив, що за умовами укладеного 12 серпня 2018 року договору позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 погодились у певний термін укласти договір купівлі-продажу житлового будинку в майбутньому на умовах, встановлених цим договором, а виникнення обов’язку сплатити позивачеві штраф у розмірі 20000 доларів США виникає тільки у разі невиконання іншою стороною обов’язку щодо продажу житлового будинку у визначений строк.

Матеріалами справи підтверджено, що у подальшому договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна укладений не був.

Згідно з ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Суд вважає, що умови укладеного 12 серпня 2017 року договору виходять за межі правовідносин, що виникають внаслідок видачі авансу, та мають бути оцінені за правилами щодо купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, ? у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

З договору авансу від 12 серпня 2017 року, укладеного між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5, вбачається, що його предметом є попередня угода про намір укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості – домоволодіння №14/16, яке розташоване по вул. Червоних Зір у м. Одесі.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки вимоги щодо нотаріального посвідчення попереднього договору від 12 серпня 2017 року його сторонами дотримано не було, суд приходить до висновку, що зазначений договір як попередній, у силу ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 не надано суду письмових доказів отримання згоди відповідача ОСОБА_2 на укладання будь-яких угод щодо домоволодіння №14/16, яке розташоване по вул. Червоних Зір у м. Одесі, а також не доведено передачу відповідачу ОСОБА_2 будь-яких коштів за такими угодами.

Також суду не надано жодних доказів щодо цільового використання отриманих ОСОБА_5 коштів у розмірі 150000 доларів США, у тому числі на потреби її сім’ї.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки кошти у розмірі 150000 доларів США були отримані ОСОБА_5, а докази щодо використання зазначених коштів в інтересах сім'ї відсутні, договір авансу від 12 серпня 2017 року як нікчемний попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна не створює для відповідача ОСОБА_2 жодних правових обов’язків, у тому числі щодо сплати будь-яких коштів на користь позивача.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

За приписами цивільного законодавства нікчемний договір не може забезпечуватись неустойкою та штрафом, оскільки між сторонами не виникло грошового зобов'язання.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що порушені права позивача ОСОБА_4 мають бути захищені судом шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_5 суми, одержаної на виконання недійсного правочину, у заявленому в позові розмірі 3897952,50 гривень, а у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 має бути відмолено.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року у справі № 357/12516/15-ц.

Керуючись ст.ст. 1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 4417679,50 грн., яка складається з авансового внеску у розмірі 3897952,50 грн. та штрафу у розмірі 519727,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) суму авансового внеску у розмірі 3897952,50 грн. (три мільйони вісімсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 50 коп.).

В частині позовних вимог ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення штрафу у розмірі 519727,00 грн.(п`ятсот дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять сім гривень 00 коп.) – відмовити.

В частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3)– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 16.11.2018 року.

Суддя Л.С. Єршова