Рішення № 77896933, 16.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10861/18

Провадження по справі № 2/522/6944/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря: Фуцур Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Київська районна адміністрації Одеської міської ради,- « про позбавлення батьківських прав»,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду із позовом, по якому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 30 вересня 2006 року, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 році народилась дитина. В подальшому заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Зазначає, що з часу припинення спільного проживання відповідач почав ухилятись від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, навчання та підготовку до самостійного життя. Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, також зазначив, що буде брати участь у вихованні сина, фінансово допомогати, погашати заборгованність по аліментам, він працевлаштувався на роботу та має можливість платити аліменти.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також надав до суду висновок, щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.09.2006 року , від якого народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОМУЮ, актовий запис № 1115, копія якого наявна в матеріалах справи ( а.с. 8).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 12.06.2011 року.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.06.2017 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 14.06.2017 року, ОСОБА_4 змінила прізвище на «ОСОБА_4».

Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю - ОСОБА_1 в АДРЕСА_1

З розрахунку заборгованості по аліментам від 05.02.2018 року вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 станом на 01.02.2018 року становить 27833,30 грн.

Відповідно до ст.. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Згідно ст.. 142 СК України, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Відповідно до ст.. 157 СК України, той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов'язаний приймати участь в її вихованні та має право та особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 159 СК України зазначено, що якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною і в її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Також відповідно до ст.ст. 11,15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

Частиною першою ст.. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року ( ратифікована Україною 27.02.1991 року, набула чинності 27.09.1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», передбачено, що позбавлення батьківських прав ( тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін..) що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із абз. 2 п. 18 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Аналогічні положення містяться в ст. 5 ЦПК України діючої редакції.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, та ст.263 ЦПК України діючої редакції).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, та ст. 264 ЦПК Українидіючої редакції). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ( дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

В матеріалах справи відсутні дані, які б негативно характеризували відповідача як особистість чи члена суспільства.

Позивач не довела суду, що спілкування відповідача з дитиною в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів дитини.

Тимчасова відсутність у відповідача можливість працевлаштування та мати постійну і високооплачувану роботу не можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування від 12.06.2018 року у зв'язку з тим, що рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 приймалося без його участі та з'ясування його думки.

З наведеного вище суд вважає за необхідне в задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Київська районна адміністрації Одеської міської ради,- « про позбавлення батьківських прав»,- відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з покладенням на Київську районну адміністрацію, як орган опіки та піклування контроль за виконанням.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 16.11.2018 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

16.11.18