Рішення № 77895246, 15.11.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/5465/18

Провадження № 2/500/2981/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Пащенко Т.П.,

при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовними вимогами до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, укладений 19.07.2001 року між позивачами та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, зареєстрований Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь» за номером №2001-082. Свої вимоги обґрунтовують тим, що відповідно до даного договору позивачі придбали у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 квартиру №25 в житловому будинку №5 по вул.Івана Франка в м.Ізмаїлі Одеської області, та стали його власниками. Вищевказаний договір був посвідчений Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь» відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», який діяв станом на момент укладання договору. Між сторонами договору відбулося повне виконання договору купівлі-продажу. Враховуючи викладене, позивачі просять суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь» 19.07.2001 року, реєстровий номер №2001-082, дійсним.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року замінено первісного відповідача ОСОБА_9 міську раду Одеської області на належних відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 в судове засідання не з’явилися, сповіщені про час та дату судового розгляду належним чином, причини неявки суду не повідомили. Представник надав заяву, в які просив розглядати справу у його відсутності.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, сповіщені про час та дату судового розгляду належним чином, причини неявки суду не повідомили, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі (а.с.48,49,51).

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, сповіщена про час та дату судового розгляду належним чином, причини неявки суду не повідомила, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилися, сповіщені про час та дату судового розгляду належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань до суду не надали.

Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилася, сповіщена про час та дату судового розгляду належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань до суду не надала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу №2001-082, посвідченого Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь» 19.07.2001 року, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, власниками квартири №25 у житловому будинку №5 по вул.Івана Франка в м.Ізмаїлі Одеської області стали ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.27).

Всі зобов’язання за договором сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до договору вказана квартира продана за 8627 грн., які отримані продавцями до підписання даного договору.

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ЖД №299198 від 02.09.2017 року після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 отримала прізвище чоловіка «Крючкова» (а.с.16).

Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, квартири №25 у житловому будинку №25 по вул.Івана Франка в м.Ізмаїлі Одеської області від 19.07.2001 року, посвідчений Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь», реєстровий №2001-082. Право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис (а.с.28).

Як вбачається з довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» №1527 від 24.10.2018 року відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомості по вул.Івана Франка,5 в м.Ізмаїлі Одеської області власниками квартири №25 станом на 31.12.2012 року зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу №1379 від 19.07.2001 року, посвідченого Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь» за №2001-082, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі №67д-44 від 23.07.2001 року (а.с.63).

Відповідно до паспорту громадянина України серії КЕ №518859, виданого Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 27.01.1997 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), та ОСОБА_10 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14). Дане також підтверджується відомостями технічного паспорту на житловий АДРЕСА_2 по вул.Івана Франка в м.Ізмаїлі Одеської області (а.с.22).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.

Згідно ст.ст.128,224,227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.

На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (19.07.2001 року), - договір купівлі - продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на квартиру, що відчужується.

Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11 права власності на кватиру №25, що розташована за адресою: вул.Івана Франка,5 в м.Ізмаїлі Одеської області, здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

З оглядом на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,206,223,258,259,263,265,268,272,273,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії КЕ №518872, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 27 січня 1997 року, індивідуальний ідентифікаційний номер – «НОМЕР_1», ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії КЕ №518869, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 27 січня 1997 року, індивідуальний ідентифікаційний номер – «НОМЕР_2», ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії КМ №655957, виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 13 квітня 2010 року, індивідуальний ідентифікаційний номер – «НОМЕР_3», ОСОБА_4, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, 001073889, дата оформлення - 11 жовтня 2017 року, орган видачі – 5119, індивідуальний ідентифікаційний номер – «НОМЕР_4», до ОСОБА_5, який зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку по м.Одесі та Одеській області не значиться, паспорт громадянина України серії КК №510997, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 16 вересня 2000 року, ОСОБА_6, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України серії КК №380047, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 15 грудня 1999 року, ОСОБА_7, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт громадянина України серії ОК №006368, виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області 22 липня 2016 року, ОСОБА_8, яка зареєстрованою або знятою з реєстраційного обліку по м.Одесі та Одеській області не значиться, про визнання договору купівлі - продажу дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири №25 у житловому будинку №25 по вул.Івана Франка в м.Ізмаїлі Одеської області, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, посвідчений Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь» 19.07.2001 року, реєстровий номер №2001-082.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_12