Вирок № 77894282, 13.11.2018, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/936/18

Провадження № 1-кп/433/100/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання Яковлєвої В.А.,

прокурора Гоянець Ю.М.,

захисника Євсюкова А.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщенні Троїцького районного суду Луганської області матеріали кримінального провадження № 32017130370000004 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Воєводське Троїцького району Луганської області, громадянина України, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи головою Воєводської сільської ради Троїцького району Луганської області, діючи в інтересах свого сина ОСОБА_3, зловживаючи своїми службовими повноваженнями щодо видачі довідок про спільне проживання мешканців Воєводської сільської ради Троїцького району Луганської області, 11 листопада 2011 року, перебуваючи у приміщенні Воєводської сільської ради Троїцького району Луганської області, розташованої за адресою: Луганська область, Троїцький район, с. Воєводське, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 3«А», склав, підписав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме довідки № 957 від 07 листопада 2011 року та № 820 від 03 листопада 2011 року, в яких зазначив завідомо неправдиві відомості про те, що в період з 24 вересня 2002 року по 24 вересня 2007 року його син ОСОБА_3 мешкав з ОСОБА_4 та здійснив поховання останнього.

21 листопада 2011 року обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на набуття у володіння чужого майна та його використання, звернувся від імені свого сина ОСОБА_3 до Троїцького районного суду Луганської області з позовною заявою про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки площею 6,75 га та 2,12 га, які належали на праві власності померлому ОСОБА_4 Позовну заяву обвинувачений ОСОБА_2 підписав від імені сина та зазначив в ній неправдиві відомості про те, що в період з 24 вересня 2002 року по 24 вересня 2007 року його син мешкав з ОСОБА_4 однією сім`єю та здійснив поховання останнього. До позовної заяви обвинувачений ОСОБА_2 додав складені ним завідомо неправдиві офіційні документи, а саме довідки № 957 від 07 листопада 2011 року та № 820 від 03 листопада 2011 року, а також копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 та копії державних актів про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4, які обвинувачений ОСОБА_2 виготовив, маючи доступ до документів.

Також обвинувачений ОСОБА_2 28 листопада 2011 року надав до суду заяву, складену ним від імені сина ОСОБА_3 та підписану ОСОБА_2 особисто про підтримання у повному обсязі позовних вимог та неможливості участі у судовому засіданні.

На підставі наданих документів Троїцьким районним судом Луганської області 16 січня 2012 року було ухвалене рішення про задоволення позовних вимог і визнання за ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки площею 6,75 га та 2,12 га, які належали померлому ОСОБА_4

Продовжуючи свій протиправний умисел, обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до відділу Держкомземагенства у Троїцькому районі Луганської області із заявою про виготовлення та видачу державних актів на право власності на вищезазначені земельні ділянки і 20 квітня 2012 року були виготовлені державні акти на земельні ділянки серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які були отримані сином обвинуваченого - ОСОБА_3

Внаслідок умисних протиправних дій обвинувачений ОСОБА_2 незаконно отримав у користування земельні ділянки, розташовані на території Троїцького району Луганської області площею 6,75 га, кадастровий НОМЕР_4, з урахуванням коефіцієнта індексації складає 133 551,47 гривен та площею 2,12 га кадастровий номер НОМЕР_3, з урахуванням коефіцієнта індексації складає 32 145,14 гривен, чим завдав спадкоємцям ОСОБА_4 шкоду у сумі 165696,61 грн.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 усвідомлюючи протиправність своїх дій здійснив набуття, володіння майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного діяння, тобто одержав у володіння вищевказані земельні ділянки за недійсними правочинами, яким було надано правомірного вигляду і тим самим - нібито легального статусу.

За вчинення вказаних незаконних діянь прокуратурою Сватівського району Луганської області стосовно ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, дане кримінальне провадження направлено до Сватівського районного суду Луганської області з обвинувальним висновком для розгляду по суті. Вироком Сватівського районного суду Луганської області від 25 вересня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2017 року, які набрали чинності, обвинуваченого ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаних злочинів.

Продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного піяння, передбаченого ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 від імені свого сина ОСОБА_3 передав земельні ділянки площею 6,75 га, кадастровий НОМЕР_4, та площею 2,12 га кадастровий № НОМЕР_3 в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Воєводське» (код ЄДРПОУ 30759648) для вирощування на них сільськогосподарських культур, що підтверджується договорами оренди землі № б/н від 01 лютого 2012 року та № б/н від 01 лютого 2012 року. Відповідно до договорів оренди земельних ділянок, СТОВ «Воєводське» в період 2012 року виплатило на адресу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 13 961,67 грн., які після отримання останній передав обвинуваченому ОСОБА_2 Після отримання грошових коштів в сумі 13 961,67 грн. обвинувачений ОСОБА_2 розпорядився ними на власний розсуд.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у набутті, володінні та використанні майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України.

Під час досудового розслідування 31 травня 2018 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, сприяв розслідуванні зазначеного кримінального провадження у з'ясуванні обставин щодо його вчинення. Сторони узгодили покарання: за ч. 1 ст. 209 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Сватівського районного суду Луганської області від 25 вересня 2017 року за ч. 4 ст. 191 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки, з позбавленням 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки, з позбавленням 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбуття покарання з випробуванням. З урахуванням ст.. 77 КК України та п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про призначення покарання» покарання у вигляді конфіскації майна не застосовувати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, при цьому додав, що укладав зазначену угоду добровільно, він повністю розуміє наслідки укладення та затвердження такої угоди, вид та міру покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди та обов'язки, які на нього будуть покладені.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що угода про визнання винуватості може бути затверджена.

Суд, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання, та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 209 КК України, тобто набуття, володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому укладення угоди між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 з їх ініціативи узгоджується з положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, і за своїм змістом вона відповідає вимогам статті 472 вказаного Кодексу, в тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.

Судом, відповідно до ст. 474 КПК України, роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_2 його процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, а також роз'яснено вичерпні підстави оскарження вироку суду.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Відомостей про речові докази до суду надано не було.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 370, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 травня 2018 року між прокурором та ОСОБА_2.

Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 209 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Сватівського районного суду Луганської області від 25 вересня 2017 року за ч. 4 ст. 191 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки, з позбавленням 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій органів влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки, з позбавленням 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

З урахуванням ст. 77 КК України та п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про призначення покарання» покарання у вигляді конфіскації майна не застосовувати.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Троїцький районний суд Луганської області.

Суддя О.І.Суський