Ухвала суду № 77891215, 14.11.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8502/18

Провадження № 2/461/1674/18

УХВАЛА

14.11.2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 (адреса місця проживання: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул. 1 листопада, 27, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КС 126210, виданий 24.10.2002 року Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області) до ОСОБА_4 (адреса місця проживання: 79011, м.Львів, вул. Кубійовича, 18/5, фактичне місце проживання: 79034, м.Львів, вул. Литовська, 10/28, ІПН НОМЕР_2) про стягнення суми боргу –

В С Т А Н О В И В:

12.11.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_4, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 2827625,90 грн. суми боргу.

Представник позивачаодночасно з поданням позовної заяви подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру №5 в будинку №18 на вул. Кубійовича у м.Львові, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4

Свою заяву обґрунтовує тим, що оскільки предметом позову є стягнення суми позики у вищевказаній сумі, вимогу про добровільну сплату боргу відповідачем не виконано. Тому, з метою недопущення у майбутньому неможливості виконати рішення у даній справі, просить заяву задоволити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову належить задоволити частково, з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду(ч.2 ст.149 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Керуючись роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб тазабороною вчиняти певні дії.

При цьому, процесуальний закон не зобов’язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_3 стосуються стягнення суми боргу у розмірі 2827625,90 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майно щодо об’єкта нерухомого майна №144360229 від 07.11.2018 року квартира №5 в будинку №18 на вул. Кубійовича у м.Львові на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_4.

Інше нерухоме майно у ОСОБА_4 відсутнє.

Окрім того, згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Частиною першою ст.9 цього Закону визначено, що до повноважень суб’єктів державної реєстрації прав належить: забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ, а також здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Акредитовані суб’єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб’єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

У свою чергу ч.2 ст.9 вищевказаного Закону передбачено, що акредитовані суб’єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб’єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець – у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент звернення представника позивача з заявою про забезпечення позову суд не має можливості пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір, суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову належить задоволити частково, а саме в частині заборони органам та суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб’єктам – як суб’єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру № 5, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Кубійовича, будинок 18, іншому власнику, з метою недопущення в майбутньому невиконання чи утруднення виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову задоволити частково.

Заборонити органам та суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; акредитованим суб’єктам – як суб’єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру № 5, загальною площею 59,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Кубійовича, будинок 18.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову – відмовити.

Адреси сторін: позивач - ОСОБА_3 (адреса місця проживання: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул. 1 листопада, 27, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КС 126210, виданий 24.10.2002 року Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області); відповідач - ОСОБА_4 (адреса місця проживання: 79011, м.Львів, вул. Кубійовича, 18/5, фактичне місце проживання: 79034, м.Львів, вул. Литовська, 10/28, ІПН НОМЕР_2).

Інші відомості, передбачені ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

Копію ухвали скерувати до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м.Львів, пр. Чорновола, 39) для виконання.

Виконання ухвали з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред’явлення ухвали до виконання – один рік з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Зубачик Н.Б.