Рішення № 77890901, 01.11.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2160/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Пилип’юк Г.М.,

за участю секретаря - Зубрицької О. М.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

16.04.2018 року до суду надійшла позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 просить стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за невиплату заробітної плати. Свої вимоги позивач мотивує тим, що працював у Львівському міському комунальному підприємстві «Львівтеплоенерго» на посаді токаря шостого розряду. 30.04.2014 року відповідно до наказу № 227 був звільнений з роботи. В зв’язку із заборгованістю із заробітної плати, позивач звернувся в Личаківський районний суд Львівської області про стягнення заборгованості у розмірі 35 160 грн 40 коп., який 13.12.2017 року ухвалив рішення у справі 463/4482/16-ц про задоволення вимог позивача, що не оскаржувалось та набрало законної сили 26.12.2018 року. Як зазначає позивач, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати йому нараховано і виплачено не було, а відтак він має право на отримання відповідної компенсації, а також на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивачем подано розрахунки, згідно яких розмір компенсації за втрату частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати становить 39 610 грн 60 коп., а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 143 886 грн 50 коп.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року відкрито провадження у справі і призначено розгляд справи по суті з викликом сторін.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали. Дали пояснення аналогічно викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив. Просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, долучила відзив на позовну заяву, зазначивши, що відсутні правові підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з невиплатою заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки на момент звільнення йому було виплачено всі належні до виплати суми. При стягнення суми середнього заробітку просить застоувати принцип співмірності.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно п.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд встановив, що рішенням Личаківського районного суду Львівської області від 13.12.2017 року у справі 463/4482/16-ц задоволено вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 35 160 грн 40 коп. Однак, стягнута судом заборгованість не включає компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення встановлених строків її виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Згідно долученого до матеріалів справи позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, така становить 39 610 грн 60 коп.

Заперечення позовних вимог в частині стягнення компенсації відповідач мотивує положеннями статті 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, якими обґрунтовує, що виплата компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати здійснюється у випадку попереднього їх нарахування, у разі якщо вони не мають разового характеру. Судом встановив, що таке відтворення зазначених норм законодавства не відповідає змісту самих норм, передбачених у відповідних нормативно-правових актах.

Так, згідно Рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 надано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.1,2 Закону України «Про оплату праці», які доцільно розуміти так, щоу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зробленого позивачем розрахунку щодо невиплаченої компенсації втрати частини загробної плати, а свого розрахунку відповідачем подано не було.

Відтак, суд встановив, що вимога позивача про стягнення заборгованості компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати згідно наданого позивачем розрахунку у розмір становить 39 610 грн 60 коп. підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 143 886 грн 50 коп. є юридично необґрунтованими, оскільки позивачу вже була виплачена така заборгованість у розмірі 35 160 грн 40 коп. на виконання рішення Личаківського районного суду Львівської області від 13.12.2017 року у справі 463/4482/16-цвідхиляються судом з наступних мотивів.

Суд встановив, що дійсно рішенням Личаківського районного суду Львівської області від 13.12.2017 року у справі 463/4482/16-ц задоволено вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 35 160 грн 40 коп. Однак, стягнута судом заборгованість не включає компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення встановлених строків її виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Згідно із ч.1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно із абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що відповідно до розрахункових листів заробітна плата ОСОБА_1 за лютий-березень 2014 року становить 5 856 грн 81 коп. (2 887 грн 47 коп за лютий та 2 969 грн 34 коп за березень). Враховуючи що ОСОБА_1 було відпрацьовано в лютому- 160 годин, в березні 159 годин, а всього 319 годин за період лютий-березень 2014 року, його середнього динна заробітна плата становить – 18,3599 грн. Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки по день звернення до суду обчислюється шляхом множення 18,3599 грн (середньогодинна заробітна плата) на кількість робочих днів/годин, за весь час затримки. Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 30.04.2014. заробітна плата не виплачена в повному обсязі, то у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто починаючи з 01.05.2014 року по 02.04.2018 року. Згідно положень листа Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», норма тривалості робочого часу за період з 01.05.2014 року по 31.12.2014 року становить 1349 робочих годин. Згідно положень листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014р. №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» норма тривалості робочого часу в 2015 році становить 2004 робочих годин. Згідно положень листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» норма тривалості робочого часу в 2016 році становить 2003 годин. Згідно положень листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» норма тривалості робочого часу в 2017 році становить 1986 годин. На 2018 рік Мінсоцполітики не розрахувало норм тривалості робочого часу, тому позивачем самостійно здійснено розрахунок. Відповідно до поданого позивачем розрахунку кількість робочих годин за період з 01.01.2018 року по 01.04.2018 року становить 495 годин (168 годин за січень,160 годин за лютий та 167 годин за березень). Разом кількість робочих годин, за весь час затримки розрахунку, тобто починаючи з 30.04.2014 року по 02.04.2018 року становить 7 837 годин. Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення позивача складає 143 886 грн 50 коп. (18,3599 грн (середньогодинна заробітна плата х 7 837 (кількість робочих годин, за весь час затримки розрахунку).

Доводи позивача про застосування принципу співмірності та зменшення відповідно розміру середнього заробітку, який має бути виплачений у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України судом відхилені з наступних мотивів.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно правової позиції Верховного Суду у справі № 761/2451/15-ц закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всієї суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Крім цього, Верховним Судом у цій справі зазначається, що нормою частини другої статті 117 КЗпП України встановлено, що у разі позитивного для працівника вирішення судом спору про розміри належних йому сум, роботодавець не звільняється від оплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що підтверджується і правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-788цс16.

Як вбачається з матеріалів справи Рішення Личаківського районного суду Львівської області від 13.12.2017 року у справі 463/4482/16-ц набрало законної сили 26.11.2017 року. Рішенням вимоги позивача задоволені у повному розмірі, а саме виплачено 35 160 грн 40 коп., відповідачем не оскаржувалось, а тому немає підстав для застосування принципу співмірності.

Відтак суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 143 886 грн 50 коп.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Із змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно договору про надання правової допомоги від 12.03.2018 року, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по справ, акту виконаних робіт з надання правової допомоги від 01.11.2018 року, позивач ОСОБА_1 уклав з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги та здійснив оплату такої у розмірі 5000 грн.

Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України«Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог

Оскільки позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обґрунтовані та підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /ЄДРПОУ 05506460/, що знаходиться у м. Львові, по вул. Д. Апостола, 1 на користь ОСОБА_1, /ІПН 20863141193/, 39 610,60 (тридцять дев'ять тисяч шістсот десять грн. 60 коп.) компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та 143 886,50 (сто сорок три тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 50 коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь позивача 5000 (пять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.11.2018 року.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Г.М.Пилип’юк