Рішення № 77890694, 13.11.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2781/18

Провадження №2/442/1290/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Петрів В.М.

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповдіача -захисника ОСОБА_3

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Дрогобич цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс -Галичина" до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов"язків.,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 73 911,98 грн., завдану відповідачем під час виконання трудових обов”язків та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в справі.

Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до наказу ПАТ “НПК “Галичина” №694/К від 26.09.2007 позивач була переведена з 28.09.2007 з посади комірника товарно-сировинного цеху №6 на посаду комірника (з обов”язками конторського службовця) складського господарства управління з матеріально-технічного постачання і комплектації (надалі — УМТПіК). Відповідно до наказу №802/К від 18.10.2017 відповідач була звільнена з вказаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв”язку із скороченням чисельності і штату працівників.

Як вказано в Інвентаризаційному описі товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2016 відповідач 24.10.2016 прийняла на відповідальне зберігання матеріальні цінності, в тому числі кабель ВВГ нг 3х185+95, номенклатура №14252 (надалі- кабель), в кількості 0,634 км. У серпні 2017 року старшим комірником (з обов”язками конторського службовця) складського господарства УМТПіК ОСОБА_5 було виявлено нестачу цього кабелю в кількості 0,055 км. при проведенні інвентаризації групи №14 (кабельно-провідникова продукція) згідно наказу №44 від 02.08.2017 у зв”язку із звільненням відповідача та встановлено наявність іншого кабелю цієї ж марки на двох барабанах у кількості 0,264 км. і 0,315 км. Відповідно до розпорядження №15 від 31.08.2017 було створено на ПАТ “НПК “Галичина” робочу комісію для проведення службового розслідування по встановленню нестачі кабелю. ОСОБА_6 службового розслідування по нестачі матеріальних цінностей, що встановлені у комірника (з обов”язками конторського службовця) ОСОБА_4 від 19.10.2017, комісія підтвердила вину відповідача у нанесенні позивачу збитків внаслідок неналежного контролю за зберіганням кабелю в кількості 0,055 км., неконтрольованій видачі його зі складу без документів. Відповідно до ОСОБА_6 оцінки збитку, який завдано ПАТ “НПК “Галичина” внаслідок нестачі матеріальних цінностей від 19.10.2017, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 “Про затвердження методики оцінки майна” визначено розмір нанесеного позивачу збитків в сумі 73 911,98 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. У наданих позивачу поясненнях відповідач визнала факт відпуску кабелю по недооформлених документах, а також про це усно підтвердила ОСОБА_5

ОСОБА_6 ухвали суду від 19.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та копія позову з додатками надіслана відповідачу з пропозицією надати відзив на позов.

У відзиві на позов відповідач заперечила поданий до неї позов як безпідставний і необгрунтований та вказала, що внаслідок її дій не було жодних втрат для позивача матеріальних цінностей. Відповідач звертає увагу на службову записку завідувача архіву ОСОБА_7, про яку згадується у позові, згідно якої вона пояснила, що кабель в кількості 55 метрів не вибув за межі території ПАТ “НПК “Галичина”, що вбачається з матеріальних перепусток за 2016 — 2017 роки, і цей факт, на думку відповідача, доводить, що спірний кабель є на території підприємства. Дана обставина спростовує втрату кабелю в кількості 55 метрів, що одночасно зумовлює дії по необхідності проведення заходів до пошуку кабелю на території підприємства. Також відповідач зазначає, що доступ до складського приміщення, крім неї, мають інші матеріально-відповідальні особи, з якими також укладені договори про повну матеріальну відповідальність, зокрема, завідувач складським господарством ОСОБА_8 і старший комірник ОСОБА_5, проте ці особи не залучені до справи як співвідповідачі. Позивачем не доведений розмір заподіяних збитків, а покликання в позові на ОСОБА_6 оцінки збитку від 19.10.2017 є необгрунтований, він не містить розрахунку суми, яка стягується, та невідомо, з яких джерел взята вартість кабелю, зокрема така ринкова вартість. ОСОБА_6 постанови Кабінету Міністрів України за №116 від 22.01.1996 “Про затвердження Порядку розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” такий розмір збитків повинен визначатися шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки, однак така оцінка не проведена. Оскільки згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей вартість кабелю довжиною 0,634 км. становить 140 024,55 грн., то вартість 55 метрів цього кабелю становить 12 147,3 грн. і такий розмір збитків відповідає нормам ст.135-3 КЗпП, згідно якої розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. За таких обставин просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач вважає доводи відповідача безпідставними і зазначає, що відсутні підстави залучати до справи як відповідачів інших матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_8 і ОСОБА_5, оскільки під час проведення службового розслідування у своїх пояснюючих записках відповідач підтверджувала видачу особисто нею кабелю в кількості 55 метрів. Зокрема, у пояснюючій записці відповідач вказала, що цей кабель отримав майстер цеху №5 ОСОБА_9 з працівниками цього цеху та цей кабель був завантажений у автомобіль ЗІЛ, а ОСОБА_9 обіцяв донести документи на відпуск кабелю 03.07.2018. В уточнюючій пояснюючій записці від 12.09.2017 відповідач також визнала факт відпуску кабелю по недооформлених документах та дала з цього приводу детальні пояснення. У пояснюючій записці від 19.09.2017 машиніст мостового крану підтвердив, що вантажив кабель на машину в присутності відповідача та не пам”ятає, хто ще був при погрузці кабелю. За таких обставин є безпідставним залучення як співвідповідачів у справі ОСОБА_8 і ОСОБА_5 Також у відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що відповідач є матеріально-відповідальною особою згідно договору про повну матеріальну відповідальність №1847 від 28.09.2007 та відповідно до її робочої інструкції комірника від 01.12.2008 відповідач не вправі була видавати іншим працівникам підприємства кабель в кількості 55 метрів. Також позивач підтверджує законність нарахування збитків та зазначає, що у статутному капіталі ПАТ “НПК “Галичина” частка держави складає 25% + 1 акція, а тому розмір збитків визначається з дотриманням п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116 відповідно до п.107 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Методики оцінки майна”, п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 “Про затвердження Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав” з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, найбільш ефективного використання та під час оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно. Також у відповіді на відзив позивач зазначає, що на вимогу суду буде надано роздруківки з інтернет-сайтів щодо ринкової вартості кабелю.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначає, що діаметр спірного кабелю становить біля 50 мм., а тому вартість кабелю довжиною 55 метрів становить близько 400 кг. Із зазначених габаритів вбачається, що таку кількість кабелю неможливо винести за межі підприємства непомітно, а тому у відповіді на відзив позивач не спростував доводи відповідача про те, що спірний кабель є на території ПАТ “НПК “Галичина”, що зумовлює необхідність відповідальним працівникам підприємства провести дії по встановленню його місця знаходження на території підприємства. Відповідач зазначає, що у ОСОБА_6 службового розслідування не відображено використання кабелю в липні 2007 року в кількості 0,2 км. на об”єкті незавершеного будівництва трансформаторної підстанції. Також вважає, що позивач не спростував його тверджень про необхідність залучення до справи як співвідповідачів інших матеріально-відповідальних осіб, тобто ОСОБА_8 і ОСОБА_5, які також мали доступ до кабелю, а також позивач не спростував його доводів щодо порушення вимог законодавства при оцінці кабелю в кількості 55 метрів. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

У вступному слові представник позивача підтвердив свої позовні вимоги і просив задовольнити позов з врахуванням доводів, наведених у позові і у відповіді на відзив.

У вступному слові представник відповідача заперечив позов з підстав, наведених у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив. Окремо представник відповідача додав, що відповідач заперечує складання пояснюючих записок, копії яких додаються до позовної заяви, та наголосив, що відповідач не причетна до нестачі 55 метрів кабелю, оскільки за таку недостачу повинні нести матеріальну відповідальність інші матеріально-відповідальні особи-Баран Ю.Ф. і ОСОБА_5

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з”ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази у справі, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Так, відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні судом порушення такого права.

Так, згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_6 з статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зокрема, стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ОСОБА_6 з ч.2ст.13 ЦПК України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.3 КзпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

ОСОБА_6 ст.130 КзпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.134 КзпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135 КзпП України передбачає, що межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.

ОСОБА_6 з ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_6 з ст.135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 (з наступними змінами і доповненнями) “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” суд при розгляді справ даної категорії у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

ОСОБА_6 з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 (з наступними змінами і доповненнями) “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” суди при розгляді справ даної категорії повинні враховувати: дані бухгалтерського обліку й інших документів про наявність і розмір прямої дійсної шкоди - матеріалів інвентаризації, актів ревізії та облікових документів, актів й інших документів про недостачу, зіпсування, втрату, знищення майна, висновку бюро товарних експертиз, довідок й інших документів про вартість майна, розмір зайвих грошових виплат, а також сум, витрачених на придбання, відновлення майна, задоволення претензій третіх осіб тощо; докази про винне порушення працівником обов'язків за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, час її виявлення, пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок, вироку суду чи постанови органу розслідування, наказу за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних органів або експертизи про допущені порушення і причини шкоди, документів про коло трудових обов'язків працівника; інші докази, які мають значення для визначення виду матеріальної відповідальності і розміру сум, що підлягають стягненню, договір про повну індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність; дані про умови праці і зберігання матеріальних цінностей, доповідні записки працівника з цих питань.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ПАТ “НПК “Галичина” №694/К від 26.09.2007 відповідач була переведена з 28.09.2007 з посади комірника товарно-сировинного цеху №6 на посаду комірника (з обов”язками конторського службовця) складського господарства УМТПіК.

Відповідно до наказу №802/К від 18.10.2017 відповідач була звільнена з вказаної посади на підставі п.1 ст.40 КзпП України у зв”язку із скороченням чисельності і штату працівників.

28.09.2007 з відповідачем було укладено договір №1847 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого відповідач, який виконує роботу безпосередньо пов”язану із збереженням і використанням матеріальних цінностей, які передані йому для використання у процесі виробництва, а також належним оформленням і збереженням документів, бере на себе повну матеріальну відповідальність за приймання, зберігання і відпуск товарно-матеріальних, та/або у випадках передбачених функціональними обов”язками — грошових цінностей, кількісно-якісну схоронність товарно-матеріальних та/або грошових цінностей під час приймання, зберігання і відпуску. ОСОБА_6 п.п. 2.1.4 п.2.1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівник, з яким укладено цей договір, зобов”язаний брати участь в інвентаризації довірених йому цінностей. Відповідно до п.п.3.1., 3.2. п.3 у випадку незабезпечення з вини працівника збереження довірених йому цінностей, визначених у розміру збитку, заподіяного підприємству, його відшкодування проводиться згідно чинного законодавства. Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо доведе, що збитки заподіяні не з його вини.

Посада, яку з вересня 2007 року обіймала відповідач, включена до чинного Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, і посада комірника належить до категорії працівників, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

Відповідно до п.п.1.2. п.1 робочої інструкції комірника (з обов”язками конторського службовця) складського господарства УМТПіК, затвердженої 01.12.2008 заступником голови правління АТ “НПК “Галичина”, з якою відповідач ознайомлена 08.12.2008, комірник безпосередньо підпорядковуються завідувачу складським господарством. Відповідно до п.п.2.6., 2.8 п.2 робочої інструкції обов”язками комірника є відпускати матеріальні цінності згідно правильно оформлених документів, брати участь у проведенні інвентаризацій, забезпечувати зберігання матеріальних цінностей.

ОСОБА_6 з п.1, 2 розпорядження позивача № 15 від 31.08.2017 “Про створення комісії для проведення службових розслідувань по випадку, що мав місце при проведенні інвентаризації ТМЦ згідно наказу №44 від 02.08.2017” створено комісію для проведення службового розслідування по встановленій нестачі кабелю в кількості 0,055 км, а також створено комісію для проведення службового розслідування по факту перерахунку коштів, що виплачуються при звільненні працівника, без оформлення обхідного листа комірнику ОСОБА_4 Однак, до складу цієї комісії не включено відповідача, незважаючи на те, що відповідно до п.п. 2.1.4 п.2.1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28.09.2007 та до п.п.2.8 п.2 робочої інструкції відповідач був зобов”язаний брати участь у проведенні інвентаризації.

Суд зазначає, що позивачем не долучено до позову та не подано в суд як докази наказ №44 від 02.08.2017, який був підставою видачі розпорядження №15 від 31.08.2017 про проведення службового розслідування, та інші докази (акт інвентаризації, доповідні записки чи інші документи), згідно яких до 02.08.2017 було виявлено таку нестачу кабелю в кількості 55 метрів та ким саме з працівників підприємства було виявлено цю нестачу і за яких обставин.

Оскільки основними засадами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, то суд не вправі, з врахуванням норм ст.ст.12, 13, 81, 83, 84 ЦПК України збирати докази, що стосуються предмета спору, та розглядає справу згідно поданих сторонами доказів.

ОСОБА_6 службового розслідування по нестачі матеріальних цінностей, що встановлені у комірника (з обов”язками конторського службовця) ОСОБА_4 від 19.10.2017 комісія встановила вину відповідача у нанесенні позивачу збитків внаслідок неналежного контролю за зберіганням кабелю в кількості 0,055 км., неконтрольованій видачі його зі складу без документів. Комісія по службовому розслідуванню прийняла рішення про відшкодування відповідачем повного розміру завданої шкоди, спричиненою нестачею ТМЦ, яка розрахована відповідно до постанови КМУ від 22.01.1996 №116 та постанови КМУ від 10.12.2003 №1891 та затверджена актом оцінки збитку, який завдано ПАТ “НПК “Галичина” внаслідок нестачі матеріальних цінностей від 19.10.2017 (акт додається), а саме: в сумі 73911,98 грн. з ПДВ.

У акті службового розслідування по нестачі матеріальних цінностей, що встановлені у комірника (з обов”язками конторського службовця) ОСОБА_4 від 19.10.2017 зазначено, що комісія встановила, що за результатами попередньої інвентаризації, що проводилась на підприємстві перед складанням річної фінансової звітності згідно наказу №47 від 21.09.2016 станом на 01.10.2016, зазначений кабель був у наявності в кількості 0,634 км. Зазначена кількість кабелю зберігалася на двох барабанах і було намотано 0,264 км. та 0,315 км. та в мотку кабель довжиною 0,055 км. У ході проведення службового розслідування було проведено опитування та зібрані письмові пояснення працівників (копії яких долучені до позову), що мали відношення до можливого використання кабелю на підприємстві. Зазначений кабель було придбано 30.04.2007 у виробника ТзОВ “Запорізький завод кольорових сплавів” для потреб виробничого використання в загальній кількості 0,834 км. і мав часткове використання у липні 2007 року в кількості 0,2 км. на об”єкті незавершеного будівництва “Трансформаторна підстанція”. У подальшому цей кабель не використовувався і за результатами щорічних інвентаризацій, починаючи з 01.10.2007 по 01.10.2016, зберігався у центральній коморі в беззмінній кількості 0,634 км. Комірник ОСОБА_4 надала письмове пояснення по факту нестачі кабелю в кількості 55 метрів.

Суд зазначає, що поданий позивачем як доказ акт інвентаризації (інвентаризаційний опис без номера товарно-матеріальних цінностей), яка проводилась згідно наказу №47 від 21.09.2016 станом на 01.10.2016, згідно якої підтверджено наявність кабелю в кількості 0,634 км., спростовує причинно-наслідковий зв”язок із виявленою нестачею кабелю в кількості 55 метрів тільки з діями відповідача, оскільки на початку цього інвентаризаційного опису матеріально-відповідальними особами зазначені лише завідувач складським господарством ОСОБА_8 і старший комірник ОСОБА_5 та не зазначено як матеріально-відповідальну особу комірника ОСОБА_4, а підпис цієї особи наявний лише наприкінці цього акту інвентаризації.

Поряд з цим, позивачем не подано в суд акту інвентаризації за 2017 рік, згідно якого на складі у 2017 році виявлено нестачу в кількості 55 метрів кабелю, про що вказано в акті службового розслідування від 19.10.2017, проте саме акт інвентаризації підтверджує нестачу товарно-матеріальних цінностей (про що зазначено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками”). При цьому в акті службового розслідування від 19.10.2017 є посилання на інвентаризацію, яка проводилась згідно наказу №44 від 02.08.2017 у комірника ОСОБА_4, проте такий акт інвентаризації не подано в суд як доказ.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1.2 робочої інструкції комірника від 01.12.2008 комірник безпосередньо підпорядковується завідувача складським господарством, яким — як вбачається з інвентаризаційного опису станом на 01.10.2016 — є ОСОБА_8, який є безпосереднім керівником відповідача. Поряд з цим, у акті службового розслідування від 19.10.2017 не вказується жодних пояснень завідувача складським господарством та такі пояснення не долучені до матеріалів службового розслідування.

Суд зазначає, що представником позивача не спростовані твердження представника відповідача про те, що надані пояснення відповідачем у ході службового розслідування нею не складалися, і про те, що вага кабелю в кількості 55 метрів становить біля 400 кг., а тому відповідач не причетна до нестачі цього кабелю, який повинен знаходитися на підприємстві, оскільки відповідач не могла непомітно винести його за межі підприємства, а тому відповідальні особи ПАТ “НПК “Галичина” повинні вжити заходів до його встановлення.

Також суд звертає увагу, що доступ до складського приміщення, крім позивача, мають інші матеріально-відповідальні особи, з якими також укладені договори про повну матеріальну відповідальність, зокрема, завідувач складським господарством ОСОБА_8 і старший комірник ОСОБА_5 Проте вказані особи позивачем не залучені як співвідповідачі, їх допит, а також допит як свідка відповідача, представником позивача не ініціювався, а суд відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України не вправі залучити цих осіб з власної ініціативи як співвідповідачів та ініціювати допит цих осіб у порядку ст.ст.90, 92 ЦПК України.

З приводу доводів представника позивача про те, що у пояснюючих записках відповідач зазначала відпуск кабелю в кількості 55 метрів, а також у пояснюючій записці від 19.09.2017 машиніст мостового крану підтвердив, що вантажив кабель на машину в присутності відповідача, то з цього приводу суд зазначає, що представником позивача не ініціювався допит цих осіб як свідків у порядку ст.ст.90, 92 ЦПК України, представник відповідача заперечив надання відповідачем цих пояснень, а тому суд не бере до уваги такі пояснюючі записки. При цьому, суд звертає увагу, що у акті службового розслідування від 19.10.2017 зазначено, що пояснення ОСОБА_4, що надавались комісії в усній та письмовій формі, не знайшли свого підтвердження та визнані непереконливими, що підтверджує доводи представника відповідача, що такі пояснення не можуть братися судом до уваги.

У зв”язку з наведеним суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів того факту, що нестача кабелю в кількості 55 метрів настала в результаті винних дій лише відповідача, за відсутності вини інших матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_8 і ОСОБА_5 За таких обставин судом не встановлено причинно-наслідкового зв”язку нестачі кабелю в кількості 55 метрів з діями відповідача при відсутності вини інших матеріально-відповідальних осіб — ОСОБА_8 і ОСОБА_5

Оскільки судом не встановлено причинно-наслідкового зв”язку нестачі кабелю в кількості 55 метрів з діями відповідача, то судом не досліджувалося правомірність нарахування позивачем такої матеріальної шкоди в сумі 73911,98 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то судовий збір позивачу не відшкодовується.

На підставі наведеного,

Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст.ст.134, 135 КЗпП України, суд,

ухвалив :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс -Галичина" до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов"язків, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області у відповідності до пп.15.5 п.15 Розділу ХІІІ “Перехідні положення” ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Нафтопереробний комплекс -Галичина", місцезнаходження — вулиця Бориславська, 82 місто Дрогобич , 82100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України — 00152388

Відповідач - ОСОБА_4, місце проживання — АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2018 року.

Суддя Гарасимків Л.І.